Справа № 357/15710/25
3/357/6345/25
01.12.2025 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області БПП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі, батальйон № 1, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: дані відсутні,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 16 вересня 2025 року о 13 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 на автодорозі М-05, Київ-Одеса, 78 км., керував транспортним засобом «ВАЗ 21104», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою приладу газоаналізатора Драгер Алкотест 7510, ARMF-0338, тест № 1466, результат 0.31% проміле, водій категорично відмовився від проходження огляду в медичному закладі у лікаря нарколога, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання 20.10.2025 року, 05.11.2025 року та 18.11.2025 року не з'явився про день та час розгляду справи повідомлявся за адресою вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення, причини неявки не відомі. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмін Є.О. в судове засіданні 20.11.2025 року не з'явився. 20.11.2025 року через систему Електронний суд направив заяву про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи. За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Є.О. розгляд справи було відкладено на 05.11.2025 року. 05.11.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмін Є.О. в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був належно повідомлений. 05.11.2025 року через систему Електронний суд направив заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою. За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Є.О. розгляд справи було відкладено на 01.12.2025 року. 01.12.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмін Є.О. в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був належно повідомлений. 01.12.2025 року через систему Електронний суд направив заяву про розгляд справи у його відсутності.
Пункт 1 статті 6 Конвенції у відповідній частині передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом".
Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ, окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (рішення у справі "Фрідлендер проти Франції").
При цьому, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. у т.ч. постанову ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12).
Дана позиція суду касаційної інстанції щодо окреслених підходів є сталою та висловлена у багатьох судових рішеннях цього суду, відповідно, ураховується судом в цій справі згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції законодавства та уникнення його неоднозначного тлумачення.
Вказане відповідає рішенню Європейського Суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, де зазначено, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".
У цій справі дії особи, що притягується до адміністративної відповідальності, на переконання суду, спрямовані на затягування провадження, та прямо указують на те, що така особа добросовісно не користується належними їй процесуальними правами, прямо ігнорує наявні у неї процесуальні обов'язки. Тим самим, створює недобросовісні перепони для руху справи, що, на переконання суду, є неприйнятним, та вимагає від суду ефективної протидії.
Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 «Трух проти України», від 08.11.2005 «Смірнов проти України», від 26.04.2007 «Шевченко проти України», відповідно до яких, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Суд підкреслює, що розумність таких інтервалів часу обумовлюється положеннями статей 38, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, а строк для накладення адміністративного стягнення обмежується одним роком з дня вчинення правопорушення.
Відповідно суд в цій справі, забезпечивши право особи, що притягається до адміністративної відповідальності, приймати особисту участь в процесі безпосередньо в судовому засіданні, уживши всеохоплюючих заходів для поінформованості її про даний процес, та ураховуючи її поведінку, яка, як уже відмічалося судом, на його переконання, спрямована на створення недобросовісних перепон для руху справи, уважає за можливе завершити розгляд провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Виходячи з норм статтей 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності. ЇЇ неявка навіть в одне судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В судовому засіданні переглянуто диск з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, який додано до протоколу, та з якого убачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування та перевірки документів працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що підозрюють його в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, нащо останній погодився, пройшов огляд 0.31% проміле. Працівники поліції запитали у ОСОБА_1 , чи погоджується він з результатами огляду, нащо останній нічого не відповів. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та сказали шукати тверезого водія. ОСОБА_1 пішов на блокпост, а працівник поліції сів до свого службового автомобіля та почав роз'яснювати права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП у відсутності ОСОБА_1 . Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, під час ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами, останній питає у працівників поліції, що якщо він не згоден з результатами огляду то можливо поїхати до медичного закладу, нащо працівники поліції повідомили останньому, що в медичному закладі буде висновок лікаря, ОСОБА_1 запитав у працівників поліції, що йому робити з автомобілем, нащо працівники поліції, що все вирішать. Працівники поліції не оголошуючи ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, показували лише де йому ставити підписи, що останній і зробив. Працівники сіли до свого службового автомобіля та один із працівників поліції говорить, що потрібно зупинити якогось військового та відібрати у нього розписку про зобов'язання доставити автомобіль за адресою ОСОБА_1 . Відеозаписом зафіксовано, що працівники поліції зупинили військового, якому надали розписку, однак останній повідомляє, що їде в м. Умань, а не в м. Черкаси, нащо працівники поліції повідомили останньому, щоб писав будь-яку адресу, що ОСОБА_1 теж туди поїде, після чого бодікамеру поклали в службовий автомобіль.
Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши повідомлення Білоцерківської міської лікарні № 4, № 2, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 16.09.2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, висновок приладу «Алкотест 7510», тест № 1466, відповідно до якого результат, 0.31% проміле, розписку ОСОБА_2 про зобов'язання не допускати водія до керування транспортним засобом, рапорт працівника поліції, переглянувши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, суд дійшов наступного висновку.
Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п. 7 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, вбачається, що показник тесту за наявності алкоголю має мати цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Разом з цим, прилад Drager являється газоаналізатором, вміст етанолу встановлюється у повітрі, що видихається людиною, а не вмістом алкоголю в крові. Відповідно до технічних характеристик Drager ALCOTEST 7510, прилад має похибку у 0,06 проміле та 7,5 % від показання в діапазоні до 0,40 проміле. Також на дію приладу впливає температурний режим при його використанні:-10С +40С, до 90% відносної вологості, за температури навколишнього повітря може давати похибки у результатах вимірів.
Згідно з п. 4 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Згідно з Інструкцією до приладу "Алкотест 7510", на якому проводилось тестування ОСОБА_1 , границі допустимої похибки під час перевіряння типу, первинної повірки та повірки після ремонту складають: для масової концентрації алкоголю в крові абсолютна похибка 0,04 проміле у діапазоні від 0 до 0,8 проміле; границі допустимої похибки під час експлуатування у робочих умовах навколишнього середовища від мінус 10 градусів Цельсія до плюс 40 градусів Цельсія складають: для масової концентрації алкоголю в крові абсолютна похибка 0,06 проміле у діапазоні від 0 до 0,8 проміле.
Згідно з переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану сп'яніння, результат склав 0,31% проміле, враховуючи допустиму похибку в 0,06 проміле, результат тестування ОСОБА_1 - становить 0,2 проміле.
Отже, враховуючи допустиму похибку в 0,06 проміле, результат тестування ОСОБА_1 - становить 0,2 проміле.
Враховуючи вимоги п. 7 розділу ІІ Інструкції показник тесту з цифровим значенням, яке є меншим або дорівнює 0,2 проміле, не свідчить про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП «Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.»
Що стосується направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, то вказаний документи суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з переглянутих в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 працівники поліції не пропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Крім того працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки, що є грубим порушенням його права на захист. З переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер поліцейських, вбачається, що працівник поліції роз'яснював права та обов'язки у відсутності ОСОБА_1 .
Також з переглянутого відеозапису убачається, що працівники поліції фактично не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, лише формально відібрали розписку у іншого водія.
Враховуючи зазначені вимоги закону, суд дійшов висновку, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, тому вважається недійсним.
Надаючи оцінку наявним у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, доказам судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що і створює в даному випадку об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рідермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що належних та допустимих доказів факту вчинення інкримінованого діяння не надано, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення, тому провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП, суддя,
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО