Справа № 279/6892/25
Провадження № 2-а/279/91/25
"28" листопада 2025 р.
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицька О.А., розглянувши в м.Коростені позовну заяву ОСОБА_1 до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2025 року ОСОБА_2 ,
07.11.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2025 року ОСОБА_2 .. Ухвалою від 10.11.2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 , копію постанови державного виконавця від 22.10.2025 року отримала 28.10.2025 року, однак до позовної заяви не було долучено документів на підтвердження даних щодо дати отримання копії постанови державного виконавця, що позбавило суд можливості встановити з якого саме часу позивач дізналась про порушене право.
20.11.2025 року позивачем подано заяву про усунення недоліків до якої долучено поштовий конверт на підтвердження дати отримання постанови державного виконавця.
Ухвалою суду від 20.11.2025 року позовну заяву було повторно залишено без руху, оскільки останнім днем звернення до суду із вказаним позовом є 04.11.2025 року, а позивач звернулась до суду 07.11.2025 року (документ сформований в системі "Електронний суд" 06.11.2025 року), а подавши позов на рішення, строк подання якого скінчився 04.11.2025 року, не заявляв клопотання про поновлення строку подання позову.
26.11.2025 року позивачем подано заяву про усунення недоліків із заявою про поновлення строку звернення до суду, як поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує на те, що вона має статус інваліда, в Україні було запроваджено карантин, військовий стан (довготривалі повітряні тривоги, відсутність мережі інтернет, та електрики).
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зауважує, що поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23 (адміністративне провадження № К/990/41891/23) Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форсмажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об'єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо).
Оцінюючи доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, зазначеним у заяві, поданої на виконання ухвали суду, суд враховує наступне.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст.287 КАС України.
Згідно з п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлюється десятиденний строк. При цьому, встановлений статтею 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 16.09.2021 у справі № 560/5412/20, від 01.06.2022 у справі № 460/100/21, від 29.03.2023 у справі № 380/10073/20, від 04.07.2023 у справі №620/4707/22, від 20.07.2023 у справі №420/8355/22.
У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Доводи позивача щодо пропущення строків звернення до суду у зв'язку із запровадженням карантину не заслуговують на увагу, так як востаннє дію карантину через COVID-19 було продовжено до 30 червня 2023 року постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383. Тобто, з 1 липня 2023 року дію карантину через COVID-19 зупинено, а позивач просить визнати протиправною постанову ДВС від 22.10.2025 року.
Щодо введення Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, як поважність причин пропуску строку звернення до суду, Верховний Суд неодноразово у своїв постановах вказував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Позивачем суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відключення світла та мережі інтернет, неможливості відправлення поштової кореспонденції Укрпоштою позовної заяви до закінчення встановленого нормами КАС України строку, як не надано й доказів неможливості вчинити певні дії за станом здоров'я.
А тому, судом не приймаються як належні докази в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду доводи позивача, наведені вище.
З аналізу положень статей 123,171 КАС України випливає, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.
Оскільки позивачем заявлено клопотання про поновлення строку, однак доказів поважності причин пропуску строку для звернення до суду не подано, такий строк поновленню не підлягає.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.169 ч.4 п.9 КАС України,
У задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2025 року ОСОБА_2 - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Невмержицька О.А.