Справа № 161/12797/25
Провадження № 2/161/4489/25
26 листопада 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
за участю секретаря судового засідання - Коржик Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01 липня 2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 серпня 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 508321-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого позивач надав кредит у розмірі 26 000,00 грн., строком кредитування 24 тижня (168 днів), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на день та комісії за надання кредиту у розмірі 5 200,00 грн.
Позивач зазначає, що станом на 22 червня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 57 115,75 грн, що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 828,00 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 22 371,44 грн;
- суми заборгованості по штрафам - 11 916,31 грн;
- суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.
З наведених вище підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 57 115,75 грн.
Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги заперечив повністю. Узагальнені доводи відповідача зводяться до того, що кредитором відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку кредитування. Також вважає одностороннім та невірним розрахунок позовних вимог позивача. Окрім того вважає несправедливими та завищеними розмір договірних відсотків за кредитом.
В судові засідання, які були призначені на 06 серпня 2025року, 23 жовтня 2025 року та 26 листопада 2025 року сторони не прибули.
Представник позивача у позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач про причини неявки суд не повідомляв.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 серпня 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 508321-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого позивач надав кредит у розмірі 26 000,00 грн., строком кредитування 24 тижня (168 днів), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на день та комісії за надання кредиту у розмірі 5 200,00 грн.
Позивач зазначає, що станом на 22 червня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 57 115,75 грн, що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 828,00 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 22 371,44 грн;
- суми заборгованості по штрафам - 11 916,31 грн;
- суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та процентів за ним слід задовольнити.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що договірні відсотки були нараховані поза межами строку кредитування, оскільки з перевіреного судом розрахунку відповідача слідує, що вони була нараховані в межах строку кредитування, який становить 24 тижні, або 168 дні.
Стосовно доводів відповідача про односторонність та невірність розрахунків заборгованості, то для суду ці розрахунки є зрозумілими, а свій контрозрахунок відповідач не надав.
Що стосується доводів відповідача про несправедливість умов про нарахування відсотків за кредитом, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Примірний перелік несправедливих умов споживчого договору наведений у частині третій цієї ж статті і включає в себе, зокрема, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п.5).
При цьому, перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (частина четверта статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Вказуючи про те, що умови договору позику є несправедливим в частині розміру відсотків та комісії відповідач не зазначає, за яким саме критерієм, передбаченим частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вони становлять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Суд зазначає, що відповідач скористався послугами так званого «мікрокредитування» небанківською установою на невелику суму та короткий строк надання кредиту. Для таких договорів є звичною практика встановлення високих відсотків кредитування та комісії, в обмін на полегшені вимоги до платоспроможності позичальника. При цьому встановлений у договір розмір відсотків у розмірі 1% на день є стандартною практикою у цій сфері та не перевищує розмір денної процентної ставки, який передбачений ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідач, укладаючи договір з позивачем, розумів його умови, зокрема і стосовно розміру відсотків та комісії.
Отже, на погляд суду, при укладенні договору між сторонами був досягнутий справедливий баланс договірних прав та обов'язків між позичальником та кредитором, його умови не містить у собі ознак явно несправедливих, в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не є нікчемними.
Відповідач також не надав суду доказів оспорювання ним умов кредитного договору, з якими він не погоджується.
Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки, то у їх задоволенні слід відмовити, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Оскільки неустойка у вигляді штрафу розмірі 11 916,31 грн. відповідачеві була нарахована за період введеного на території України воєнного стану, вона не можу бути стягнута з позичальника, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1 916,84 грн. (2 422,40 х (45 199,44 / 57 115,75)).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2024 року №508321-КС-001 у загальному розмірі 45 199,44 грн. (сорок п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять гривень сорок чотири копійки).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1 916,84 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять гривень вісімдесят чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, оф.411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення суду складено та підписано 01 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
Суду Волинської області С.М. Рудська