Справа № 161/24229/25
Провадження № 1-кс/161/7003/25
м. Луцьк 01 грудня 2025 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку Волинської області скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП ОСОБА_1 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12025035610000104 від 17.04.2025 року, -
ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на постанову дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП ОСОБА_1 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12025035610000104 від 17.04.2025 року.
Просить скасувати постанову дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП ОСОБА_1 від 12.11.2025 року про відмову у задоволенні клопотання, зобов'язати визнати її потерпілою.
У судове засідання заявник не з'явилася, але надала заяву в якій просила скаргу розглянути без її участі, доводи своєї скарги підтримала та просила її задовольнити.
Дізнавач СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд скарги у її відсутності.
Дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи скарги слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити кримінальне провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що її було піддано поганому поводженню з боку суб'єктів владних повноважень в порушення статті 3 Конвенції така скарга вимагає проведення ефективного офіційного розслідування.
Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним та повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади мають вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які стосуються події, зокрема показань очевидців, висновків експертів. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризики недотримання такого стандарту.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2,284 КПК України).
У відповідності до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1.) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 цього Кодексу, а також у нездійснені інших процесуальних дій. Які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним. Його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
2.) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування-потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3.) рішення слідчого про закриття кримінального провадження-заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4.) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5.) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим-особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6.) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки-особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
7.) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
8.) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу,- підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
9-1.) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10.) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суда із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11.) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Згідно ч.2 ст.303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Згідно ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою, її копії.
Згідно ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Згідно ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення об'єктивних причин-надсилається їй.
Так із постанови про відмову у визнанні потерпілим від 12.11.2025 року вбачається, що у задоволенні клопотання заявника про визнання потерпілим відмовлено.
Як вбачається із приписів ч.1 ст.220 КПК України, слідчий в строк не більше трьох днів з моменту подання клопотання зобов'язаний його розглянути та задовольнити за наявності відповідних підстав.
Так згідно вимог ч.2 ст.220 КПК України про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова.
Відповідно до ч.5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Постановою дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП ОСОБА_1 відмовлено у визнанні потерпілою ОСОБА_3 ..
В обгрунтування постанови про відмову у визнанні потерпілою, зазначено, що в ході розгляду заяви не встановлено якої саме шкоди (моральної, фізичної або майнової) завдано кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 , як і обставин, які свідчать про зв'язок між кримінальним правопорушенням та виникненням такої шкоди, її розміру, тощо.
Постанова дізнавача СД ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області про відмову у визнанні потерпілим має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають можливість визнання особи потерпілою, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Приписами ч.1 ст.55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Разом із тим ч.5 ст.55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як вбачається з вказаної вище постанови, мотивами прийняття дізнавачем СД ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області такого рішення є те, що ОСОБА_3 не завдано шкоди, але погодитись з даним висновком неможна, бо фактично у кримінальному провадженні не виконано всі слідчі дії за для виконання завдань кримінального провадження, а тому висновок дізнавача СД ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області про те, що не завдано шкоди є необґрунтованим та передчасним.
За таких обставин постанова дізнавача СД ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області про відмову у визнанні потерпілим підлягає скасуванню, а скарга задоволенню.
Керуючись ст. ст. 220, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП ОСОБА_1 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12025035610000104 від 17.04.2025 року - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП ОСОБА_1 від 12.11.2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12025035610000104 від 17.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 275 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1