Справа № 159/6022/25
Провадження № 2/159/1952/25
01 грудня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» або позивач або кредитор або товариство) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач або позичальник або боржник) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №103495368 від 15.02.2021 у розмірі 30100,00 грн (далі - кредитний договір).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.02.2021 року між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем у електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №103495368, згідно з умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 гривень.
07.06.202'1 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладеного договір про відступлення права вимоги №70-МЛ/Т за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №103495368, що укладений з відповідачем.
Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 30100,00 грн, яка складається з 11250,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 23100,00 грн заборгованості за процентами.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати у тому числі витрати на правничу допомогу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково в розмірі заборгованості по тілу кредиту - 7000,00 грн та заборгованості по процентам за користування кредитними коштами - 2100,00 грн.
Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти надавалися строком на 30 днів, з 15.02.2021 по 17.03.2021 (п.1.3, 1.4) базова процентна ставка за користування кредитними коштами становить 5% на день (п. 1.6). Пролонгація кредитного договору відповідно до його умов не відбувалася, а тому нарахування процентів по спливу строку видачі кредиту, є неправомірним та суперечить положенням ч. 1 ст. 1048, ст. 1049 ЦК України.
Також відповідач зазначає, що не отримував від позивача повідомлення про зміну кредитора з первісного кредитора на позивача у зобов'язаннях, що виникли за кредитним договором.
Також позивач просить стягнути на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір якої складає 7000,00 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору у період з 15.02.2021 по 16.05.2021 проценти за користування кредитними коштами нараховувались за процентною ставкою 1% на день від неповернутої суми кредиту (п. 1.5.2)
Оскільки позичальник вчасно не повернув кредит відповідно до п. 2.3.1.2. строк кредитування щоразу продовжувався на 1 день. Водночас така пролонгація не може перевищувати 60 днів. За цей період користування кредитними коштами позичальнику проценти нараховувались за базовою ставкою, яка становить 5% на день від сум не повернутого кредиту.
У запереченнях відповідач додатково зазначає, що не погоджується, що після неповернення кредитних коштів у строк визначений кредитним договором, строк кредитування щоразу продовжувався на 1 день. На переконання відповідача, після встановленого у договорі строку кредитування подальша пролонгація не є можливою, а проценти можуть бути нараховані лише відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. Вкотре зазначає про відсутність доказів належного повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
Ухвалою від 01.09.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі, судове засідання у справі призначив на 23.10.2025.
У судове засідання 23.10.2025 учасники справи не прибули, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи. суд відклав розгляд справи на 27.11.2025.
13.11.2025 до суду повернулося поштове відправлення R067027001588 яким відповідач повідомлявся про розгляд справи 27.11.2025, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним чином повідомлений про судовий розгляд.
27.11.2025 представник відповідача також подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
27.11.2025 у судове засідання сторони не прибули. Позивач подав клопотання у якому просив суд слухати справу за його відсутності.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи суд встановив такі обставини.
15.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 103495368. Цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця (п. 6.1). Сума кредиту становить 7000,00 грн (п. 1.2). Кредит надається строком на 30 днів з 15.02.2021. Термін повернення кредиту та сплати комісії - 17.03.2021 (пп. 1.3, 1.4). Процент за користування кредитом складають 1% на день від фактичного залишку кредитних коштів (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% на день за кожен день користування кредитними коштами (п.1.6). Нарахування процентів здійснюється з наступного дня за днем видачі кредиту (п. 2.2.2). У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п. 1.3 договору він має сплатити проценти за користування кредитом за ставкою визначеною у п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору. Пролонгація строку кредитування може здійснюватись на пільгових умовах (п. 2.3.1.1) та на стандартних (базових) умовах відповідно до яких, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, таке продовження відбувається щоразу коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Якщо позчальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору(п. 2.3.1.2).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості, кредитор починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України (п. 4.2).
Умови договору не містять заборони кредитору здійснювати уступку прав вимоги до боржника за цим договором.
У реквізитах сторін кредитного договору, та анкеті-заяві на кредит №103495368 від 15.02.2021 в частині позичальника, зазначені прізвище ім'я по батькові відповідача, дата народження, його адреса проживання, РНОКПП, серія і номер паспорта, електронна адреса позичальника, його номер мобільного телефона.
У додатку №1 до кредитного договору сторонами узгоджений графік платежів за договором про споживчий кредит №103495368 від 15.02.2021
У додатку №2 до кредитного договору міститься паспорт споживчого кредиту №103495368 у якому зазначені умови кредитування аналогічні за змістом до тих, які містяться в кредитному договорі.
Довідкою про ідентифікацію виданою ТОВ «Мілоан» підтверджується, що 15.02.2021 відповідач ідентифікований, підписання договору позичальником здійснювалось у формі одноразового ідентифікатора - U16159, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_1 .
Копією платіжного доручення №25461570 від 15.02.2021 стверджується, що ТОВ «Мілоан» перерахував відповідачу 7000,00 грн на банківську картку, призначення платежу - «кошти згідно договору 103495368».
Розрахунком заборгованості наданим ТОВ «Мілоан» стверджується, що позичальнику нараховувались проценти з 15.02.2021 по 17.03.2021 (30 днів) відповідно до п. 1.5.2. в розмірі - 2100,00 грн, а з 18.03.2021 по 16.05.2021 (60 днів) відповідно до п. 1.6, 2.3.1.2 в розмірі - 21000,00 грн. Інформації про те, що позичальник сплачував проценти чи тіло кредиту розрахунок не містить. Всього нараховано процентів в розмірі 23100,00 грн.
Випискою з особового рахунку за кредитним договором стверджується, що у позичальника станом на 24.07.2025 існує заборгованість в розмірі 30100,00 грн з яких: 7000,00 грн боргу за тілом кредиту, 23100,00 грн боргу за процентами.
07.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №70-МЛ/Т .
За цим договором позивачу відступається за плату право грошової вимоги до боржників належні кредитору ( п. 1.1 договору факторингу).
За цим договором кредитор передає, а новий кредитор пиймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості, яка становить 85027865,10 грн. Права вимоги переходять до позивача з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (п. 6.1, 6.2.3). За відступлення права вимоги позивач сплачує ТОВ «Мілоан» кошти в розмірі 2217116,35 грн (7.1).
07.06.2021 між позивачем та ТОВ «Мілоан» підписано Акт приймання-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №70-МЛ/Т , відповідно до якого передано 4684 боржників на загальну суму 85027865,10 грн.
Витягом з реєстру боржників від 07.06.202'1 за договором факторингу №70-МЛ/Т підтверджується наявність у переліку під номером 1963 кредитного договору до відповідача, заборгованість по якому складає 30100,00 грн.
Платіжною інструкцією від 07.06.202'1 підтверджується сплата позивачем ТОВ «Мілоан» 3317116,35 грн на виконання умов договору факторингу №70-МЛ/Т .
15.07.2025 позивач адресував відповідачу претензію у якій просив погасити кредитну заборгованість за кредитним договором в розмірі 30100,00 грн. Доказів направлення цієї претензії відповідачу. Матеріали справи не містять.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов'язані за умовами кредитного договору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір № 103495368 від 15.02.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «U16159» , який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №70-МЛ/Т від 07.06.2021, відповідно до п. 6.2.3 право вимоги до позивача перейшло у момент укладення договору. Крім того сторони підписали Акт приймання-передачі реєстру боржників. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №103495368 від 15.02.2021.
Правові наслідки неповідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні містяться у вимогах ст.ст. 516, 517 ЦК України.
Відповідно до ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач намагався у досудовому порядку, чи під час судового розгляду добровільно сплатити ту частину заборгованості, яку він визнає.
Відсутність належного повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні, несе негативні наслідки виключно для нового кредитора, оскільки боржник у такому разі може виконати своє зобов'язання первісному кредитору, і таке зобов'язання вважатиметься належно виконаним.
А тому відсутність доказів належного повідомлення відповідача про зміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором, не ставить під сумнів можливість набуття новим кредитором прав вимоги за таким договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Копією платіжного доручення №25461570 від 15.02.2021 стверджується, що ТОВ «Мілоан» перерахував відповідачу 7000,00 грн на банківську картку НОМЕР_2 , призначення платежу - «кошти згідно договору 103495368».
Відповідач не заперечував того, що отримав кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн, навпаки визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 7000,00 грн є підставною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, обов'язок сплачувати проценти за користування кредитним коштами існує в позичальника лише протягом строку користування кредитними коштами, після закінчення цього строку, чи у разі дострокового стягнення суми кредиту, позикодавець позбавляється можливості продовжувати нарахування процентів за користування кредитними коштами. Натомість позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, як вид відповідальності за неналежне виконання боржником грошових зобов'язань.
Зазначені висновки суду здійснені з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій зазначено, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.
У ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України зазначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Як вище встановив суд, умовами кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 15.02.2021. Термін повернення кредиту та сплати комісії - 17.03.2021 (пп. 1.3, 1.4). Процент за користування кредитом складають 1% на день від фактичного залишку кредитних коштів (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% на день за кожен день користування кредитними коштами (п.1.6). Нарахування процентів здійснюється з наступного дня за днем видачі кредиту (п. 2.2.2). Пролонгація строку кредитування може здійснюватись на пільгових умовах (п. 2.3.1.1) та на стандартних (базових) умовах відповідно до яких, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, таке продовження відбувається щоразу коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позчальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору (п. 2.3.1.2).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості, кредитор починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України (п. 4.2).
Аналізуючи зазначені вище умови в сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що сторон кредтного договору домовились встановити строк користування кредитними коштами протягом якого позивачу нараховуються проценти за користування кредитними коштами за ставкою1% на день - 30 днів. Та передбачили відкладальну умову, за якою, якщо позичальник продовжить користуватись кредитними коштами після зазначеного строку, тобто не поверне тіло кредиту, то строк кредитування щоразу продовжується на 1 день, але не більше як на 60 днів, а процентна ставка складає 5% на день від суми кредиту.
Тобто відповідно до умов кредитного договору строк кредитування закінчився 16.05.2025 (30 днів зазначених у кредитному договорі - до 17.03.2021 та продовження строку кредитування щоразу на 1 день - до 16.05.2021 (60 днів).
Те, що нарахування процентів після спливу 30денного періоду не є нарахуванням процентів за невиконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 ЦК України, свідчить положення п. 4.2 кредитного договору, відповідно о якого сторони узгодили, що таке нарахування можливе лише після спливу строку кредитування та всіх пролонгацій.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачу:
- за період з 15.02.2021 по 17.03.2021 нараховано процентів в розмірі 2100,00 грн (7000,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 30 днів);
-за період з 18.03.2021 по 16.05.2021 нараховано процентів в розмірі 21000,00 грн (7000,00 грн тіла кредиту * 5% на день * 60 днів).
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач сплачував проценти за користування кредитними коштами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 23100,00 грн за період з 15.02.2021 по 16.05.2021 є підставною.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача 30100,00 грн з яких 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 23100,00 грн заборгованості за несплаченим процентами за період з 15.02.2021 по 16.05.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі - 2422,40 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги АО «Апологет» від 01.07.2025 №0107, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Усенко М.І. від 29.09.2012, копію ордера від 02.07.2025, копію акта надання послуг від 24.07.2025 відповідно до якого позивач та адвокатське об'єднання засвідчили надання послуг на виконання умов договору про надання правничої допомоги за кредитним договором №103495368 від 15.02.2021 в розмірі 8000,00 грн, копію детального опису наданих послуг від 24.07.2025.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
На переконання суду, надані позивачу послуги були необхідними та пов'язані з розглядом спору.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не надав заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, а можливості здійснити самостійне зменшення розміру цих витрат у зв'язку з їх неспівмірністю, суд законодавчо позбавлений.
Зазначеної позиції дотримується Касаційний Цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 та Велика Палата Верховного Суду, яка у п. 40, 43, 44 постанови від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц зазначила, що «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем судових витрат, які підлягають розподілу складає 8000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, то суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу, у повному розмірі - 8000,00 грн.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №103495368 від 15.02.2021 у розмірі 30100,00 грн з яких:
-7000,00 грн заборгованість за сумою кредиту;
-23100,00 грн заборгованості за процентами за період з 15.02.2021 по 16.05.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» судовий збір у сумі 2422,40 грн та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп 28; ЄДРПОУ 35234236);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складене 01.12.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ