Справа № 156/92/25
Провадження № 1-кп/156/52/25
24 листопада 2025 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представник потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду у сел. Іваничі заяву про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023030520000365 від 10 травня 2023 року відносно
ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
У провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
13.02.2025 року від захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 надійшла заява про повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12023030520000365 від 10 травня 2023. Клопотання мотивоване тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, передбачених ст. 291 КПК України, оскільки не скріплений печаткою відповідної прокуратури, тобто обвинувальний акт прокурором належним чином не затверджений.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів, викладених у заяві.
Обвинувачена ОСОБА_4 просила провадження закрити у зв'язку із тим, що вся справа сфабрикована. Підтримала клопотання свого захисника щодо повернення обвинувального акта.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання посилаючись на те, що вимоги чинного КПК України не містять вимоги наявність в обвинувальному акті печатки, як обов'язкового реквізиту.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав позицію захисника ОСОБА_5 .
Адвокат ОСОБА_7 щодо вирішення заяви сторони захисту про повернення обвинувального акта поклалась на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку про таке.
Пунктом 13 ст. 3 КПК України передбачено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Щодо посилання захисника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 344/5091/13-к, то суд звертає увагу, що у вказаній справі Верховний Суд вважав безпідставним посилання захисника на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та не підписаний прокурором. Верховний Суд вказав, що згідно ч. 1 зазначеної норми закону обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом, яким закінчується досудове розслідування та відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України має містити формулювання обвинувачення в остаточному вигляді. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив. Скріплення печаткою підпису прокурора, що затверджує обвинувальний акт, є одним із реквізитів офіційного документу. Саме підписання обвинувального акта прокурором та скріплення його підпису печаткою надає йому статусу офіційного документу і свідчить про належне його затвердження прокурором.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
У той же час у справі № 344/5091/13-к Верховний Суд не робив висновків щодо застосування норм ст. 291 КПК України в частині затвердження обвинувального акту прокурором та не вказував на обов'язковість у такому акті відтиску печатки, а тільки провівши аналіз обвинувального акту вважав його належно затвердженим прокурором.
Тому посилання захисника на висновки Верховного Суду у справі № 344/5091/13-к не можуть бути прийняті судом.
Оскільки примірник обвинувального акту захисника підписано як прокурором, який його затвердив, так і відповідним слідчим, суд не вбачає порушень вимог законодавства у цій частині.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України суд не вбачає. Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для його повернення прокурору, визначені законом, відсутні.
Отже, доводи, на які посилається захисника як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, не є підставою для повернення обвинувального акту, в розумінні положень кримінально-процесуального закону, тому суд приходить до висновку, що клопотання не є належним чином обґрунтованим і у його задоволенні слід відмовити.
У задоволенні заяви захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта в кримінальному провадженні 12023030520000365 від 10 травня 2023 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Відповідно до положень ст. 392 КПК України ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали суду можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Повний текст ухвали суду складено 27.11.2025 року.
Суддя ОСОБА_1