Справа №523/6823/25
Провадження №1-кс/523/2028/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, в присутності підозрюваного, розглянув у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62023150020000255 від 08.05.2023 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Золотоноша, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, з середньою спеціальною освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-снайпера 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 2 роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
21.04.2025 року до Пересипського районного суду міста Одеси звернувся старший слідчий в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Слідчий в обґрунтування клопотання посилається на те, що 03.03.2022 року матроса ОСОБА_7 призвано за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №51 від 03.03.2022 матроса ОСОБА_7 призначено на посаду начальника речової майстерні речового майна взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос» та зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення.
В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 139-РС від 11.12.2022 призначено на посаду стрільця-снайпера 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 2 роти військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, з 03.03.2022 року тобто з моменту зарахування ОСОБА_7 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно положень п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Проходячи військову службу, матрос ОСОБА_7 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, матрос ОСОБА_7 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 з 16.01.2023 по 14.02.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №25 від 25.01.2023 перебував у відпустці за станом здоров'я та мав повернутися 15.02.2023 до військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, матрос ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-снайпера 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 2 роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 15.02.2023 о 20 год. 00 хв., без поважних причин та відповідних дозволів командирів, не з'явився вчасно, з відпуски за станом здоров'я, на службу до розташування пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та до теперішнього часу ухиляється від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
Таким чином, матрос ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
22.06.2023 року ОСОБА_7 заочно повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Надалі, 18.12.2024 ОСОБА_7 усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно та з власної ініціативи прибув до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві, який знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20 та повідомив про вчинений ним злочин.
Цього ж, дня ОСОБА_7 було подано клопотання в порядку ст. 401 КПК України та останній був направлений до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
Водночас, 30.12.2024 року ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем у військовій частині НОМЕР_2 , самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_2 , яка розташовувалась за адресою: АДРЕСА_3 .
Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, а саме: протоколами допитів свідків копіями наказів тощо.
Таким чином, під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за яким останньому пред'явлено підозру.
03.11.2025 року о 11 год. 20 хв. ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що в той же день був складений відповідний протокол.
На підставі вищезазначеного, слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 , посилаючись на те, що метою та підставами обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування зазначених ризиків, слідчий зазначає:
- п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п.2 ч.1 ст.178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч.1 ст.177 КПК України) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосовувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створюють загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до особливо тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_7 самовільно залишив місце розташування військової частини з метою ухилитися від військової служби, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_7 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, шо перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_7 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону.
У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього, а тому, існує ризик переховування ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_7 будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено, а отже, підозрюваний ОСОБА_7 може штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, шляхом, зокрема, неявки за викликом до органу досудового розслідування/прокуратури та/або суду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України, може спробувати ухилитись від кримінальної відповідальності. При цьому, підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлюючи, що за військослужбовцями закріплена зброя та боєприпаси може використати їх, задля залякування свідків та/або в інших злочинних цілях.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Слідчий в клопотанні зазначає, що враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також, характер злочину, в якому ОСОБА_7 підозрюється, наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, відсутність можливості перешкоджати судовому розгляду іншим чином, застосування до вказаного підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним співрозмірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.
У зв'язку з вищевикладеним слідчий вважає, що тримання під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час досудового розслідування кримінального провадження та його судового розгляду. Обрання ж запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити в повному обсязі, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції не заперечував щодо задоволення клопотання слідчого. Повідомив, що підозрюваний виявив бажання продовжити військову службу. У зв'язку із чим захисник просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті або визначити йому розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав думку захисника.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023150020000255 від 08.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
22.06.2023 року ОСОБА_7 заочно повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
03.11.2025 року о 11 год. 20 хв. ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що в той же день був складений відповідний протокол.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допитів свідків, копіями наказів; іншими матеріалами досудового розслідування, які містять дані, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним).
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_7 будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено, а отже, підозрюваний ОСОБА_7 може штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, шляхом, зокрема, неявки за викликом до органу досудового розслідування/прокуратури та/або суду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України, може спробувати ухилитись від кримінальної відповідальності. При цьому, підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлюючи, що за військослужбовцями закріплена зброя та боєприпаси може використати їх, задля залякування свідків та/або в інших злочинних цілях.
Оцінюючи сукупність обставини, які визначені ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховується: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється; 3) дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , його, вік та стан здоров'я, те, що останній раніше не судимий, є військовослужбовцем.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, але прокурором доведено, що з урахуванням обставин по справі, а також того, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, що вказує на відсутність підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Доказів, які б підтвердили неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 за станом здоров'я чи з інших підстав такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, стороною захисту не надано, а слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п. 23-24).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя вважає не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62023150020000255 від 08.05.2023 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на шістдесят діб без визначення розміру застави та можливості її внесення.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1