01 грудня 2025 року Єдиний унікальний № 369/2974/25 Провадження № 2/501/1764/25
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Чорноморськ
Чорноморський міський суд Одеської області
у складі: головуючого Тордія Е.Н., секретаря судового засідання Буряченко Д.О.
номер справи № 369/2974/25 номер провадження № 2/501/1764/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом
позивача: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» до відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстава позову про стягнення виплаченого страхового відшкодування,-
Стислий виклад обставин правовідносин. Позиція сторін.
18 лютого 2025 року ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» (далі по тексту ПАТ «СК «УСГ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 серпня 2024 року о 19 год. 04 хв. по проспекту Повітрофлотському у м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій - ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen Polo» державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП всі транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення №760/18948/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля авто «Volkswagen Polo» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» згідно: Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних №28-0199- 0157 від 20 липня 2009 року. ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі:- 146 271 грн. 26 коп.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власник транспортного засобу «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ШШУРАНС ГРУП» полісом: обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №220758218, у зв'язку з ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄНІТ- ІНШУРАНС ГРУП» сплатило на користь ПАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування в розмірі 92 654 грн. 79 коп.
Враховуючи викладене просить стягнути з відповідача, як особи відповідальної за завданий збиток, різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого згідно Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних №28-0199-0157 від 20 липня 2009 року у розмірі 53616.47 грн., а також понесені судові витрати при зверненні до суду, у розмірі 3028.00 грн.
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за своєї відсутності, не заперечував проти винесення рішення в заочному порядку.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про місце, час та день розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 22 лютого 2025 року позовна заява, відповідно до положень п. 1 ч. 1, 3. ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України передана до Чорноморського міського суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2025 року передана на розгляд судді Тордія Е.Н.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року по праві призначено судове засідання на 21 серпня 2025 року за правилами спрощеного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за своєї відсутності, не заперечував проти винесення рішення в заочному порядку.
В судові засідання відповідач не з'являвся, 21 серпня 2025 року був ознайомлений про час і місце проведення судового засідання, в судове засідання не з'явився (а.с. 62,73).
Відзиву (заперечення) на позовну заяву не надав. Поважної причини своєї неявки суду не повідомив.
Судова повістка у відповідності до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису за приписами п. 11 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Окрім того повідомлення відповідача про розгляд справи відбувалось через надсилання sms повідомлень на його номер телефону зазначений у заяві про ознайомлення з матеріалами справи+38 0637618278 ( а.с.62,77,85).
Повідомлення про розгляд справи за правилами ч. 11, 12 ст. 128, п. 10 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України відповідача відбулось на веб-сторінки судової влади (а.с.83).
Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За положеннями ст.ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Суд вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутності позивача та відповідача, що відповідає положенням ст. 223, 280 Цивільного процесуального кодексу України, шляхом винесення заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Згідно постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення №760/18948/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу. Постанова набула законної сили 17 вересня 2024 року (а.с.5).
Майнові інтереси власника автомобіля авто «Volkswagen Polo» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» згідно: Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних №28-0199- 0157 від 20 липня 2009 року (а.с.6-14).
На підставі наданих до заяви про відшкодування шкоди, а також: акту огляду транспортного засобу №1000002775 від 02 серпня 2024 року; ремонтній калькуляція №1000002775 від 12 серпня 2024 року; рахунку №СНС4543852-4 від 02 серпня 2024 року; страхового акту № STOKA-2775 від 15 серпня 2024 року; розрахунку суми страхового відшкодування від 15 серпня 2024 року, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 146 271 грн. 26 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №77732 від 15 серпня 2024 року (а.с.18-26).
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можу були: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За приписами ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплат) (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
За таких обставин відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати ПАТ «СК «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого згідно Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних №28-0199-0157 від 20 липня 2009 року та додаткових Договорів до нього та сумою страхового відшкодування виплаченому ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ШШУРАНС ГРУП» згідно полісу № 220758218, а саме: -146 271 грн. 26 коп. - 92 654 грн. 79 коп. = 53 616.47 грн.
Протилежного відповідачем суду не надано, в судовому засіданні не встановлено.
Висновки суду.
Оцінивши надані суду докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «СК «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3028.00 грн.
На підстав викладеного, керуючись ст. ст. ст. 2, 18, 77-81, 259, 263-265, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 11, 14-16, 1166, 1191, 1201 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Суд,-
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про місце роботи відсутні, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» (код за ЄДРПОУ 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32,літ а, п/р НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 53616,47 грн. та судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Повний текст рішення виготовлено 01 грудня 2025 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий