Справа № 750/16012/25
Провадження № 1-кс/750/5156/25
27 листопада 2025 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові скаргу ОСОБА_4 про скасування постанови старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 22.10.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024270000000033 від 24.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч. 2 ст. 365 КК України,
ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 22.10.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024270000000033 від 24.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч. 2 ст. 365 КК України.
Мотивує подану скаргу тим, що слідчий не відреагував належним чином на жодне із поданих ним клопотань про проведення додаткових слідчих дій, а саме: не провів допит очевидців його затримання та усіх осіб, які його затримали з дотриманням вимог ст. 615 КПК України з фіксуванням технічними засобами аудіо та відеофіксації; не було витребувано на підприємстві , на якому він працював і де він був затриманий відеозаписів з камер відеоспостереження; не було проведено пред'явлення осіб для впізнання; не було допитано свідків з дотриманням вимог ст. 615 КПК України; не було проведено слідчого експерименту за місцем його затримання; не було його повторно допитано в якості потерпілого з використанням аудіо, відеофіксації. Звернув увагу на те, що його затримання було незаконним, оскільки не було судового дозволу і таке не було зафіксовано технічними засобами аудіо, відеофіксації; у його машині без понятих та захисника, без дозволу на це, були відібрані біологічні зразки ДНК. Наявні висновки судово -медичних експертиз підтверджують те, що ніякого згвалтування взагалі не було. Зокрема, згідно висновку судово -медичної експертизи на його трусах була виявлена ДНК потерпілої, а його ДНК не було, що вказує на штучно створені докази. Проведені затримання, особистий обшук його та обшук його житла по АДРЕСА_1 є незаконними, а докази недопустимими, а огляди місця події від 20.06.2024 та 01.06.2024 були проведені з порушенням норм КПК, оскільки докази були знайдені по вул. М.Загривного і дані докази не мають жодного відношення до самого місця скоєння злочину по проспекту Миру поблизу буд. 194 у м. Чернігові, що підтверджує факт штучно створених доказів. Вказує на наявність у нього алібі на час згвалтування потерпілої, яке згідно показань останньої мало місце 20.06.2024 о 19:30 вечора, в той час як 20.06.2024 о 19:35-20:00 він їхав в громадському транспорті, в якому оплачував проїзд своєю банківською картою, що підтверджується протоколом огляду документа від 29.09.2024. Слідчим розслідування було проведено неефективно відповідно до вказаних ним доводів, а постанова про закриття кримінального провадження є незаконною та необгрунтованою.
ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити, з наведених у ній підстав. Його доводи в обгрунтування скарги є майже ідентичними тим, які викладені в письмовій скарзі. Зокрема, ОСОБА_4 вказав на те, що згідно протоколу його затримання відбулося о 12:25, але слідчої під час затримання він не бачив, фактичне затримання було об 11:25; його особистий обшук проведений без застосування технічних засобів, під час якого у нього були вилучені ключі, які були упаковані до спецпакету і саме цими ключами відкривалася його квартира для обшуку; ухвала про обшук не пред'являлася і була винесена вже після 25.06.2024; в протоколі обшуку зазначені речі, яких не має в ухвалі та клопотанні про арешт майна; вилучені в кімнаті № 2 речі не належать йому і при ультрафіолеті слідів на них не було; службові особи під час обшуку виходили на балкон, але це не зафіксовано на камеру; з усіх речей лише на трусах був виявлений букальний епітелій потерпілої, але в своїх показаннях потерпіла зазначила, що трусів не бачила, його ДНК на трусах не виявлено чомусь. Вказане свідчить про штучне створення доказів його винуватості.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, заначивши, що досудове розслідування було проведено за заявами ОСОБА_4 , зараз останній намагається дати оцінку доказам, які не є предметом оцінки під час досудового розслідування, а оцінку на допустимість та належність доказів надає суд. Під час досудового розслідування були допитані свідки, в протоколі ОСОБА_4 сам зазначив, що тілесних ушкоджень не було. Після доставлення ОСОБА_4 , оформлення затримання відбувалося з участю захисника. Вважає, що ОСОБА_4 має намір затягнути розгляд кримінального провадження.
Заслухавши доводи заявника та доводи прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що в задоволенні скарги ОСОБА_4 слід відмовити, з наступних підстав.
Завданням кримінального провадження у відповідності до статті другої КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною другою статті дев'ятої КПК України на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладений обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 25 КПК України визначено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальн6е провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Приписами статті 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За визначенням ч.3 ст. 284 КПК України слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Системний аналіз наведених процесуальних приписів дає підстави стверджувати, що закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки доказів, які стосуються цього провадження.
Встановлено, що в провадженні старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) перебувало об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42024270000000033, відкрите за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 127, ч.2 ст. 365 КК України.
Приводами та підставами для внесення відомостей до ЄРДР за №42024270000000033 з правовою кваліфікацією ч.3 ст. 127 КК України слугувала заява ОСОБА_4 від 21.06.2024 (зареєстрована в Чернігівській обласній прокуратурі 24.06.2024) про застосування до нього 21.06.2024 співробітниками поліції при затриманні та доставленні до відділу поліції незаконних методів впливу з метою надати зізнавальні показання у вчиненні злочину, а саме застосування фізичного насильства: нанесення ударів в ділянку тулубу справа і зліва, в область голови і лиця, а також погроз застосування фізичного насильства; за № 62024100150001191 з правовою кваліфікацією ч.2 ст. 365 КК України слугувала заява захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 з аналогічних підстав - для перевірки фактів застосування працівниками поліції фізичного насильства до останнього під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024270340001957 від 21.06.2024 за ч.3 ст. 152 КК України.
Постановою прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Чернігівської обласної прокуратури від 06.08.2024 вказані кримінальні провадження були об'єднані в одне провадження за № 42024270000000033, з правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 127, ч.2 ст. 365 КК України.
Слід відмітити, що напрямок досудового розслідування та предмет доказування у конкретному кримінальному провадженні визначаються передусім фактичними обставинами, викладеними у заяві потерпілого про вчинення певного кримінального правопорушення. У заяві ОСОБА_4 від 21.06.2024, яку фактично дублює заява адвоката ОСОБА_6 йдеться про застосування фізичного та психічного насильства до ОСОБА_4 збоку працівників поліції. Саме в цьому напрямку слідчий проводив досудове розслідування. Проте, подана ОСОБА_4 скарга на постанову про закриття кримінального провадження по суті не торкається питання повноти, об'єктивності та всебічності проведення досудового розслідування в частині перевірки застосування до нього фізичного та психічного насильства, а заявник фактично вдається до аналізу доказів зібраних у кримінальному провадженні № 12024270340001957, у якому він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України та яке перебуває на розгляді в суді першої інстанції, оцінює їх на предмет допустимості та вказує на ймовірні недоліки досудового розслідування, які мали місце, на його думку, під час досудового слідства цього ж кримінального провадження, а також вказує на наявність у нього алібі на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України. Слідчий суддя зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Отже, оцінка доказів на предмет допустимості, тобто відповідності їх кримінальному процесуального закону, а відтак і встановлення недоліків досудового розслідування, перевірка алібі ОСОБА_4 на момент події кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, здійснюється судом, який розглядає кримінальне провадження по суті, а не слідчим суддею під час досудового розслідування. Разом з тим, оскільки ОСОБА_4 подана скарга саме на постанову про закриття кримінального провадження № 42024270000000033, з правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 127, ч.2 ст. 365 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне перевірити її на предмет законності та обгрунтованості, навіть вийшовши за межі доводів скарги.
Так, в ході досудового розслідування на адресу Чернігівської обласної прокуратури з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» було скеровано спецповідомлення від 23.06.2024 № 2\3025 з картою первинної фіксації зовнішніх тілесних ушкоджень № 35, акт виявлених тілесних ушкоджень від 23.06.2024, згідно яких 23.06.2024 при доставці з ІТТ № 2 м. Козелець ГУНП в Чернігівській області до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 у нього були виявлені тілесні ушкодження, а саме: порізи обох передпліч та садна на колінах. В цьому ж спецповідомленні зазначено, що ОСОБА_4 письмово повідомив, що тілесні ушкодження він отримав 19.06.2024 до затримання, знаходячись на роботі з власної необережності. Претензій до працівників поліції та до адміністрації СІЗО не має.
Прокурором з ДСУ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» була витребувана копія висновку експерта № 479 від 02.08.2024 щодо визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 .
Під час проведення експертного дослідження у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження, які можна класифікувати на дві групи в залежності від часу їх утворення та ступеню тяжкості.
Так, до першої групи відносяться тілесні ушкодження, які могли виникнути 20.06.2024-21.06.2024, тобто як під час події згвалтування неповнолітньої потерпілої так і під час затримання та доставлення ОСОБА_4 до відділу поліції і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. Зокрема, це тілесні ушкодження у вигляді: трьох саден в середній третині правового плеча, п'ятнадцяти саден на зовнішній поверхні правового передпліччя в верхній третині, на зовнішній поверхні правового передпліччя в середній третині два садна, садно на зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, чотири садна в ліктьовій ямці та верхній третині внутрішньої поверхні правового передпліччя, три садна задньої поверхні лівого плеча, зовнішня поверхня лівого передпліччя два садна, внутрішня лівого передпліччя чотири садна, садно тильної поверхні лівої кисті, три садна лівої бічної поверхні грудної клітки, садна колінних суглобів, п'ять саден внутрішньої поверхні лівого передпліччя, котрі виникли від дії тупого (-их), твердого (-их) предмету (-ів), по механізму тертя, не менше ніж від двадцяти чотирьох травматичних дій, не могли утворитися внаслідок одноразового падіння.
До другої групи відносяться тілесні ушкодження, які виникли за 4-8 діб до моменту огляду (21.06.2024), і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Зокрема, у ОСОБА_4 виявлена на внутрішній поверхні лівого передпліччя різана рана, що утворилася від дії предмета, що має ріжучий край, як мінімум від однієї травмуючої дії.
Цілком очевидно, що друга група тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_4 виникла задовго до події (20.06.2024) інкримінованого йому згвалтування неповнолітньої, механізм їх утворення узгоджується з обставинами викладеними у спецповідомленні ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» від 23.06.2024 № 2\3025 та показаннях ОСОБА_4 щодо отримання їх з власної необережності, які викладені нижче і тому може не братися до уваги.
Отже, слідчому судді належить з'ясувати чи з достатньою ретельністю та ефективністю проведене досудове розслідування заяви ОСОБА_4 щодо застосування до нього фізичного насильства збоку працівників поліції, зокрема і в частині належності та повноти з'ясування слідчим походження у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень першої групи.
З метою перевірки, наведених обставин був допитаний в якості потерпілого ОСОБА_4 , який зазначив, що 21.06.2024 в той час коли він перебував на роботі двоє чоловіків били його руками і ногами по різних частинах тіла, потім його заламали і до цих чоловіків приєдналися інші, які погрожуючи фізичним насильством, помістили його до автомобіля, одягнули кайданки і повезли на вул. Старобілоуську, де підняли на 4 поверх і завели в один з кабінетів, де було кілька чоловіків, де під час «бесіди» йому наносили удари долонями та кулаками рук по голові та в грудну клітину, вимагаючи визнання вини у злочині. Все це тривало довгий час до приходу захисника, після чого все припинилося. Після застосування фізичного насильства у нього боліли ребра зліва, інших тілесних ушкоджень у нього не було. Були лише подряпини на руках, колінах та інших, можливо, частинах тіла. Ці подряпини він отримав зранку 21.06.2024 на роботі з необережності.
На підтвердження або спростування показань ОСОБА_4 в цій частині були витребувані: копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.06.2024, згідно якого ОСОБА_4 був затриманий 21.06.2024 о 12:25 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України та в графі «зауваження і доповнення до протоколу», відсутні записи захисника та підозрюваного ОСОБА_4 ; копія повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 22.06.2024, згідно якої ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України та за формулою підозри під час згвалтування неповнолітньої ОСОБА_4 , з метою подолання опору, застосовував до неповнолітньої потерпілої фізичне насильство; копія висновку службового розслідування від 13.08.2024, згідно якого неправомірні дії поліцейських ЧРУП під час затримання ОСОБА_4 та проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12024270340001957, не підтвердились; копія журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, згідно якого 21.06.2024 о 13:15 був доставлений ОСОБА_4 , при цьому зауважень не мав; копія журналу інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги затриманим ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, згідно якого під час затримання ОСОБА_4 був присутній захисник з БПД; копія книги приймання -здавання чергування ЧРУП.
Жоден з витребуваних документів не вказує на те, що під час затримання ОСОБА_4 , останній скаржився на застосування до нього фізичного та психічного насильства збоку працівників поліції, не висловлював таких скарг ОСОБА_4 і за присутності залученого захисника БПД.
Крім цього, слідчим в ході досудового розслідування були допитані в якості свідків: ОСОБА_7 (старший слідчий СВ ЧРУП), ОСОБА_8 (оперуповноважений ВКП ЧРУП), які категорично заперечували факт застосування фізичного та психічного насильства до ОСОБА_4 під час його затримання та доставлення до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області. Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 підтвердив, що 21.06.2024 в якості понятого був присутній під час затримання ОСОБА_4 , ніхто з працівників поліції фізичної сили та психічного тиску до ОСОБА_4 не застосовував.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 спростували показання ОСОБА_4 в частині застосування до останнього фізичного та психічного насильства. І хоча ці свідки є діючими працівниками поліції і до їх показань можна відноситися критично, але ж ці самі обставини підтвердив під час допиту свідок ОСОБА_9 , який був понятим і зацікавленість якого в результатах розслідування не встановлена.
Слідчим також вживалися належні процесуальні заходи щодо допиту іншого понятого ОСОБА_10 шляхом надання відповідних доручень. Як вбачається з рапорту оперуповноваженого ЧУ ДВБ НП України від 29.08.2024 допитати ОСОБА_10 не виявилося можливим, оскільки останній проходить службу в ЗСУ та знаходиться за межами м. Чернігова. Неможливість допиту в якості свідка другого понятого ОСОБА_10 не є перешкодою для ухвалення відповідного процесуального рішення, оскільки допитаний в якості свідка ОСОБА_9 підтвердив, що з ним був ще і інший понятий.
На підставі аналізу зібраних в ході досудового розслідування доказів, слідчий дійшов висновку про те, що виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження першої групи утворилися 20.06.2024 в ході здійснення фізичного опору потерпілої його протиправним діям. Слідчий суддя погоджується з висновками слідчого щодо неможливості утворення тілесних ушкоджень першої групи у ОСОБА_4 під час його затримання і доставлення 21.06.2024 до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, оскільки доводи ОСОБА_4 в цій частині спростовуються сукупністю наведених вище доказів. Зокрема, за показаннями ОСОБА_4 21.06.2024 його били руками і ногами по різних частинах тіла, наносили удари долонями та кулаками рук по голові та в грудну клітину, вимагаючи визнання вини у злочині, після застосування фізичного насильства у нього боліли ребра зліва, інших тілесних ушкоджень у нього не було. Але за висновком експерта № 479 від 02.08.2024 тілесних ушкоджень в області голови та ребер у ОСОБА_4 не виявлено, а всі інші тілесні ушкодження першої групи виникли за механізмом тертя, а не за механізмом заподіяння ударів руками (долонями) та ногами, про які вказував в своїх показаннях ОСОБА_4 .
Відтак, винесена старшим слідчим П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, за результатами проведеного досудового розслідування, постанова від 22.10.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42024270000000033 від 24.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 127, ч.2 ст. 365 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні працівників ЧРУП ГУНП в Чернігівській області складів даних кримінальних правопорушень є законною та обгрунтованою, а проведене досудове розслідування у даному кримінальному провадженні відповідає критеріям ретельності та ефективності.
За таких обставин, прийняте за результати досудового розслідування рішення про закриття кримінального провадження є законним та обгрунтованим, прийнятим на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження слід відмовити. Керуючись ст. ст. 306, 307 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_4 про скасування постанови старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 22.10.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024270000000033 від 24.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч. 2 ст. 365 КК України- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11