21.11.2025 Справа №607/9570/25 Провадження №2/607/3220/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Бойко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про розірвання шлюбу ,-
Адвокат Стецюк Ю.О. 09.05.2025 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та відповідачем - громадянином республіки Ірак ОСОБА_2 , який було укладено 23.02.2018 року, про що Тернопільським міськрайонним відділом актів державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області складено актовий запис №286 та видано свідоцтво про шлюб. Сторона позивача зазначила, що у даному шлюбі у сторін дітей не має, спільне подружнє життя у них не склалося. На початку 2020 року між сторонами погіршились відносини, виникали постійні конфлікти, причиною яких були різні характери та погляди на життя. Сторони близько п'яти років не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків. Вважає, що шлюб між ними існує формально, а тому просить його розірвати.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзиву на позов не подавав.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Стецюк Ю.О. в судове засідання не з'явилися. Від представника позивача в суд надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позивачка позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується документально.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив
ОСОБА_1 та громадянин республіки Ірак ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі із 23 лютого 2018 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 26 квітня 2025 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
У даному шлюбі дітей у сторін не має.
Судом із змісту поданого позову з'ясовано, що сторони більше п'яти років не проживають разом, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, вони втратили почуття взаєморозуміння та любові один до одного. Позивач не бажає перебувати у шлюбі із відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право», форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначається правом України.
Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
З аналізу вказаної статті слідує, що якщо подружжя є громадянами різних держав, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу проводиться за законодавством України.
Згідно рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, Верховний Суд України зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на території України, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Натомість позивачкою зазначено, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам.
Частинами третьою, четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
У постанові від 25 вересня 2019 року прийнятій у справі №755/14148/18 (провадження № 61-11325св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Статтею 112 Сімейного кодексу України визначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що між сторонами втрачено почуття любові та поваги, сім'я сторін фактично розпалася і шлюб носить формальний характер.
Таким чином, судом установлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є таким, що суперечить інтересам сторін, що мають істотне значення, тому відповідно до вимог ст.112 Сімейного кодексу України, шлюб підлягає до розірвання, а позов ОСОБА_1 - до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 лютого 2018 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, актовий запис №286.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Республіки Ірак ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяВ. В. Ромазан