Дата документу 25.11.2025
Справа № 334/2382/25
Провадження № 2/334/1837/25
25 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
25.03.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернулася представник Концерну «Міські теплові мережі» Фарзаєва К.А. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
В позовній заяві посилалися на те, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту, основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення №130 площею 56,15 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
02.10.2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Станом на 01.11.2021 року Типовий індивідуальний договір № 71201261 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , між Позивачем та ОСОБА_1 є укладеним.
Відповідно визначення, наведеного в Методиці, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №13069 від 26.07.2019 року.
Враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення вказане приміщення є опалювальними.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно п.11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.
Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється відповідно п.5,6 Розділу ІІІ Методики. Розподілений обсяг для опалюваного приміщення у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021-31.05.2024 на суму 43594,70 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.
Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 року №869, позивачем для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету ЗМР від 11.10.2021 року №374.
Відповідач за період з 01.11.2021-31.05.2024 не виконав обов'язки по сплаті за послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, тому виникла заборгованість у розмірі 43594,70 грн.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення Боржника, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку.
Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 43594,70 грн.; стягнути судові витрати у розмірі судового збору 2422,40 грн.
27.03.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21.05.2025 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Леліков С.О. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що факт та обізнаність відсутності опалювальних приладів та розташування транзитних трубопроводів підтверджується розрахунком теплового навантаження, який виконаний Концерном в 2016 році. З того часу жодних змін не відбувалося та не проводилося. У позові здійснений розрахунок на загальних підставах, а не для приміщення з транзитними мережами.
На адвокатський запит Концерн МТМ послався на комісію виконкому ЗМР як на підставу врахування технічних аспектів опалення в частині застосування тієї чи іншої формули Методики 315. При цьому виконком ЗМР не є учасником даної справи, проте позивачем поставлені в залежність його дії з подальшими розрахунками у справі, що може зумовити залучення відповідного органу в якості третьої особи у справі. ОСОБА_1 звернувся до комісії з заявою встановленої рішенням виконавчого комітету ЗМР №513 від 14.09.2023 форми.
Вважають безпідставним нарахування позивачем умовно-змінної частини витрат на опалення приміщення ОСОБА_1 на підставі формул 13,14 Методики 315, адже обсяг спожитої теплової енергії на опалення окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, розраховується за формулою №3 Методики 315. Таким чином, розрахунки зроблені позивачем не відповідають дійсним вихідним даним приміщення. Таким чином, ОСОБА_1 до перерахунку обсягів теплової енергії за формулою 3 не погоджується з нарахованими позивачем показниками умовно-змінної частини розрахунку.
У зв'язку з тим, що позивач самостійно не забажав розрахувати обсяги за формулою 3, з метою визначення всіх складових частин цієї формули зроблено запит до Концерну для отримання додаткової інформації. При цьому формула передбачає наступні розрахунки: 0,86 * 10-6 (0,000001 перевідний коефіцієнт) * 7 Вт/м (теплові втрати) * 42,4 м (довжина трубопроводів) * кількість годин у розрахунковому періоді. Виключно після надання інформації про останню складову формули по кожному періоду стане можливим підрахунок обсягів для приміщення ОСОБА_1 .
Прохав поновити строк на подання відзиву, прийняти відзив і долучити до матеріалів справи.
16.06.2025 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Леліков С.О. з поясненнями, в яких посилалися на те, що у відзиві наводилася аргументація щодо застосування іншої формули розрахунку постачання теплової енергії для приміщення ОСОБА_1 , а саме наведені розрахунки по формулі 3. У сторони відповідача не було відомостей про складову формули у вигляді часу. На адвокатський запит Концерном було надано інформацію щодо часу постачання тепла до житлового будинку. Формула 3 передбачає наступні розрахунки: 0,86 * 10-6 (0,000001 перевідний коефіцієнт) * 7 Вт/м (теплові втрати) * 42,4 м (довжина трубопроводів) * кількість годин у розрахунковому періоді. З огляду на інформацію надану позивачем можна зробити наступні розрахунки: умовна змінна частина за період з листопада 2021 по березень 2024 складає 2,65840792 Гкал, або 6364,04 грн. Разом за період з листопада 2021 по травень 2024 постійна частина постачання теплової енергії склала 7977,14 грн. з ПДВ та абонентська плата склала 678 грн. з ПДВ, що визнається відповідачем. Обґрунтованим за період з листопада 2021 року по травень 2024 є стягнення з відповідача 6364,04 грн. + 7977,14 грн. + 678 грн. = 15019,17 грн. Крім зазначених показників у будинку розподілу підлягає витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби. Згідно розрахунків позивача за період з листопада 2021 по березень 2024 витрати на ЗБП, які розподілені для приміщення ОСОБА_1 , склали 6323,90 грн. Загальна вартість розподілених послуг для приміщення ОСОБА_1 за період з листопада 2021 по травень 2024 з урахуванням умовно-змінної частини, умовно-постійної частини тарифу, абонплати та розподілених загально будинкових потреб складає 15019,17 грн. + 6323,90 грн. = 21343,07 грн., відповідно позов може бути задоволений виключно в даній частині.
05.08.2025 року до суду звернувся представник Концерну «Міські теплові мережі» Казубек Л.Ю. з відповіддю на відзив, в якій посилалися на те, що не погоджуються з контррозрахунком споживача, а саме: споживач використовує формулу 3 Методики та використовує невірні тарифи за послугу з постачання теплової енергії.
Щодо використання формули 3 Методики: наразі у діючий редакції Методики визначено чотири типи приміщень: окремі приміщення з транзитними мережами опалення; опалюване приміщення; приміщення з індивідуальним опаленням; приміщення з комбінованою системою опалення. Тобто, використання формули 3 можливо виключно для приміщень, які мають статус «приміщення з індивідуальним опаленням» або «окремого приміщення з транзитними мережами опалення». Окреме приміщення з транзитними мережами опалення визнається таким лише у випадку, якщо опалювальні прилади в ньому відсутні відповідно проекту будівлі/будинку, а по приміщенню проходять лише ділянки транзитних трубопроводів опалення. Для можливості визначення чи відноситься певне приміщення до приміщення з транзитними мережами опалення, споживачі надають до Концерну «МТМ» копію проєкту, який був виконаний для будівництва будинку. Додатково, у разі відсутності проекту Рішенням виконавчого комітету ЗМР затверджено «Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя» №286 від 28.04.2025. Цей Порядок визначає процедуру визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають у приватній власності/співвласності фізичних осіб-підприємців, до приміщень з транзитними мережами опалення на території м. Запоріжжя. Проєкт будинку не надавався та відсутнє рішення щодо визначення приміщення споживача приміщенням з транзитними мережами опалення, відповідно Концерн «МТМ» здійснює розподіл обсягів теплової енергії на нежитлове приміщення відповідача на загальних підставах пропорційно площі приміщення.
Нарахування за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 здійснювалися згідно першої редакції Методики, з наступним перерахунком за січень 2022. В цій редакції Методики термін «окреме приміщення з транзитними мережами опалення» було відсутнє. Розподіл здійснювався згідно формули 7 п.3 розділу ІІ. Після внесення змін до Методики розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII Методики за формулою 13.
17.09.2025 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Леліков С.О. з запереченнями на відповідь на відзив, в яких посилалися на те, що у відповідача так само як і у позивача відсутні проекти будинку. Щодо використання згадуваного порядку, то ОСОБА_1 звертався до уповноваженого органу, проте комісійного обстеження не здійснено. Зважаючи, що визначення приміщення окремим з транзитними мережами опалення є питанням не юридичним, а суто технічним, отже використання технічної документації, яка виготовлена позивачем, в якій описана вся сукупність технічного оснащення приміщення, що дає змогу визначити його як окреме з транзитними мережами опалення, є підтвердженням для використання формули 3 Методики 315.
У підсумку розрахунків умовна змінна частина за період з листопада 2021 по березень 2024 склала 2,16573844 Гкал, або 6838,823271 грн. Разом за період з листопада 2021 по травень 2024 постійна частина постачання теплової енергії склала 7977,14 грн. з ПДВ та абонентська плата склала 678 грн. з ПДВ, що визнається відповідачем. Відповідно обґрунтованим за період з листопада 2021 по травень 2024 є стягнення з відповідача 6838,82 грн. + 7977,14 грн. + 678 грн. = 15493,96 грн. Крім зазначених показників у будинку розподілу підлягає витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби. Згідно розрахунків позивача за період з листопада 2021 по березень 2024 витрати на ЗБП, які розподілені для приміщення ОСОБА_1 , склали 7972,48 грн. Тобто, загальна вартість розподілених послуг для приміщення ОСОБА_1 за період з листопада 2021 по травень 2024 з урахуванням умовно-змінної частини, умовно-постійної частини тарифу, абонплати та розподілених загально будинкових потреб складає 15493,96 грн + 7972,48 грн = 23466,44 грн., відповідно позов може бути задоволений виключно в даній частині (з врахуванням того, що ОСОБА_1 вже сплачено 21343,07 грн.).
17.11.2025 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Леліков С.О. з додатковими поясненнями, в яких посилалися на те, що приміщення відповідача має площу 112,3 кв.м. та належить ОСОБА_1 згідно правовстановлюючих документів. Відносно технічного оснащення, стороною відповідача надано «Розрахунок теплового навантаження на опалення», який не має строку своєї дії та відповідач не завертається у своєму відзиві до кінцевих розрахунків теплового навантаження як до підстав своїх заперечень. Відповідач звертається в даному документі виключно до опису технічного оснащення приміщення, який зроблений в 2016 році позивачем. В даному описі міститься інформація виключно про стояки та трубопроводи, тобто про транзитні мережі. З технічної точки зору приміщення відповідача обладнано виключно транзитними мережами. Посилання позивача на те, що приміщення набуває статусу окремого з транзитними мережами виключно після висновку комісії не узгоджується з положеннями Методики 315, в якій не йдеться ні про статус, ні про комісію. Тим паче, ОСОБА_1 звертався до комісії, але досі комісійний огляд не проведений.
Отже, Методика 315 містить недоліки, які направлені у бік природної монополії на постачання теплової енергії у м. Запоріжжі з метою отримання необґрунтованих прибутків, відповідне правове регулювання не є досконалим, а тому позиція про те, що технічне оснащення будинку визначається виключно за проектом є надмірним формалізмом за умов, що такого проекту немає ані у позивача, ані в уповноважених органах. Вказане не може бути підставою для ущемлення прав відповідача.
25.11.2025 року представник позивача в судове засідання не з'явився, 25.11.2025 року подали заяву про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити.
25.11.2025 року відповідач та його представник: адвокат Леліков С.О. в судове засідання не з'явилися, 25.11.2025 року представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, прохав закрити справу в частині сплаченої заборгованості та в іншій частині.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту, основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю №1230850 від 26.03.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №321800471 від 03.02.2023 року відповідачу ОСОБА_1 з 16.07.2013 року на праві спільної часткової власності (1/2 частка) належить нежитлове приміщення №130 підвалу літ. А-5, загальною площею 112,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
02.10.2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Таким чином, станом на 01.11.2021 року Типовий індивідуальний договір № 71201261 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , між позивачем та відповідачем є укладеним.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.11.2021 року по 31.05.2024 року на загальну суму 43594,70 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за договором №71201261, та Інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором №71201261.
Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, підтверджується копіями рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону в м. Запоріжжя.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного:
Відповідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з … постачання теплової енергії …
Згідно ч.1 ст.6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно ч.2 ст.6 Закону виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація .
Згідно ч.2 ст.7 Закону індивідуальний споживач зокрема зобов'язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч.1,3 ст.9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно ч.1,2 ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Згідно ч.7 ст.14 Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону.
Частиною 5 ст.13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно п.1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Згідно п.13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Пунктом 24 Правил визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Згідно п.32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно п.35-37 Правил розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Відповідно п.3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
Згідно п.5 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.
Відповідно розділу III Методики №315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п'ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.
Також, відповідно Розділу V Методики №315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема: обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15 %; індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %; автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %; центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною - 8 %.
Відповідно визначень, передбачених Методикою: окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; опалюване приміщення - приміщення у будівлі/ будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.
Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, який є виконавцем комунальних послуг, зокрема постачання теплової енергії, з позовом до відповідача, який відповідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, зокрема постачання теплової енергії, за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить останньому на праві спільної часткової власності (1/2 частка), з вимогою про стягнення на його користь боргу за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 31.05.2024 року в сумі 43594,70 грн.
Так, з матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення №130, яке належить відповідачу, відноситься до опалюваного приміщення, житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, приміщення не оснащено приладом розподільного обліку теплової енергії.
Тому суд вважає, що позивачем для визначення розподіленого обсягу для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, застосована правильна формула 13, з урахуванням вимог розділів VII, VIII Методики №315.
Відповідачем проведено контррозрахунок з використанням формули 3 Методики №315 (як окреме приміщення з транзитними мережами опалення), згідно якого загальна вартість розподілених послуг за період з листопада 2021 по травень 2024 з урахуванням умовно-змінної частини, умовно-постійної частини тарифу, абонплати та розподілених загально будинкових потреб складає 15493,96 грн + 7972,48 грн = 23466,44 грн.
Однак, Рішенням виконавчого комітету ЗМР від 28.04.2025 року №286 затверджено «Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя».
Згідно п.1 Розділу І Порядку цей Порядок визначає процедуру визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають у власності/співвласності або користуванні фізичних осіб-підприємців, що мають договірні відносини з виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії, до приміщень з транзитними мережами опалення на території м. Запоріжжя.
Згідно п.7 Розділу ІІІ Порядку визнання підвального приміщення споживача, як приміщення з транзитними мережами опалення, відбувається за відсутності заборгованості за послугу з постачання теплової енергії або після укладення договору реструктуризації заборгованості.
20.05.2025 року відповідач звернувся до Виконавчого комітету Запорізької міської ради з заявою від 19.05.2025 року про проведення обстеження підвального приміщення №130 в буд. АДРЕСА_1 з метою визначення типу приміщення як «окреме приміщення з транзитними мережами опалення».
03.06.2025 року Департамент з управління житлово-комунальним господарством ЗМР повідомив ОСОБА_1 на його заяву про те, що Рішенням виконавчого комітету ЗМР від 14.09.2025 року №513 затверджено «Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя» та створено робочу групу. Послугу з управління будинком здійснює ТОВ «Місто для людей Запоріжжя». Згідно п.7 Розділу ІІІ Порядку визнання підвального приміщення споживача, як приміщення з транзитними мережами опалення, відбувається за відсутності заборгованості за послугу з постачання теплової енергії або після укладення договору реструктуризації заборгованості. За наявності відповідно інформації від ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та підтвердження відсутності/погашення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії або укладення договору реструктуризації заборгованості, про дату та час обстеження підвального приміщення №130 буде повідомлено.
Станом на час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів належності нежитлового приміщення №130 до приміщення з транзитними мережами опалення.
Суд не приймає до уваги наданий відповідачем Розрахунок теплового навантаження на опалення, складений 24.02.2016 року, оскільки останній не стосується періоду, за який виникла заборгованість (01.11.2021 року - 31.05.2024 року), та не може бути підтвердженням належності нежитлового приміщення №130 до приміщення з транзитними мережами опалення.
Суд не приймає інші заперечення відповідача, викладені у додаткових поясненнях, оскільки останні не є заявами по суті справи у спрощеному позовному провадженні згідно ст.278 ЦПК України.
Відповідачем під час судового розгляду справи сплачено в рахунок погашення боргу за послугу з постачання теплової енергії в сумі 21343,07 грн. згідно квитанції від 16.06.2025 року та в сумі 2123,37 грн. згідно квитанції від 15.09.2025 року, всього в сумі 23466,44 грн.
Таким чином, суд погоджується з розрахунком позивача, та з урахуванням погашення відповідачем заборгованості в сумі 23466,44 грн., вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 31.05.2024 року в розмірі 20128,26 грн.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» № 63566/00 від 18.07.2006 року).
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
А тому позов підлягає задоволенню в тій частині, що підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 43594,70 грн. задоволено вимоги на суму 20128,26 грн., тобто на 46,17 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1118,42 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 27, 76-83, 141, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 526, 610, 611, 901 ЦК України, ст.ст. 6, 7, 9, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, суд, -
Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (р/р № НОМЕР_2 в філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.11.2021 року по 31.05.2024 року в розмірі 20128,26 грн. (двадцять тисяч сто двадцять вісім гривень 26 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (р/р № НОМЕР_3 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 32121458) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1118,42 грн. (одна тисяча сто вісімнадцять гривень 42 копійки).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя: С.М. Телегуз