Справа №485/2140/25
Провадження № 4-с/485/6/25
28 листопада 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Квєтка І.А., з участю секретаря судових засідань Семенаки А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Снігурівка скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бусахіна О.С. звернувся до суду зі скаргою, у якій просить визнати протиправною бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка полягає у не знятті арешту на майно боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №37085773 від 20 грудня 2013 року, виданою державним виконавцем ВДВС Снігурівського РУЮ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, номер запису про обтяження 35453982 та 4005393 (спецрозділ) та зобов'язати зняти (скасувати) арешт на майно боржника ОСОБА_1 .
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2011 року у справі № 2-185/2011 за позовом КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вимоги позовної заяви задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КБ "Надра" суму боргу за договором в розмірі 7609,16 грн.
Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду відкрито Снігурівським РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, правонаступником якого є Перший відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року справа №2-185/11, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" у виконавчому листі №2-185/11, виданому Снігурівським районним судом Миколаївської області 05 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 124,97.
Листом Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 05 листопада 2025 року повідомлено, що АСВП на виконанні відділу не перебувають відкритті виконавчі провадження боржником за яким є ОСОБА_1 , а також на даний час зняття обтяження з майна боржника у межах архівного виконавчого провадження є неможливим.
Відповідно до витягу ВП-спецрозділ, на виконанні Снігурівського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області з 19 березня 2013 року перебувало відкрите виконавче провадження на підставі рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, справа №2-185/11 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 32 566,22 грн, 20 грудня 2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 23 грудня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV.
Наявність протягом тривалого часу (майже 12 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, неможливості поновлення виконавчого провадження в зв'язку з неможливістю поновлення пропущеного стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання є невиправдам втручанням у його право на мирне володіння своїм майном.
20 листопада 2025 року від представника стягувача ТОВ "Брайт Інвестмент" Кириченко О.М. надійшов відзив на скаргу, який мотивований тим, що виконавче провадження завершено у зв'язку з неможливістю встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання боржника, борг і витрати на виконавче провадження ОСОБА_1 не сплатив, тому державний виконавець не має права скасовувати арешт з майна боржника. Відповідно до статті 40 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, яка діяла на момент винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувану) арешт не знімається у випадку винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Право боржника на розпорядження належним йому майном без будь-яких обтяжень у вигляді арешту, може бути поновлено, зокрема, шляхом добровільного виконання рішення суду. Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09, від 29 березня 2023 року в справі № 202/1182/22, про те, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, а, отже, арешт не знімається.
21 листопада 2025 року від представника Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління (м.Одеса) Данілова О.Д. надійшов відзив на скаргу, який мотивований тим, що виконавче провадження перебуває у спеціальному розділі АСВП, оскільки було завершено в порядку, передбаченому Законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання стягувачем пропущено, та в судовому порядку не поновлено. З урахуванням положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавця відсутні підстави для зняття арешту. З огляду на відсутність порушень вимог закону в діях державного виконавця, який не був зобов'язаний знімати арешт з майна боржника у випадку повернення виконавчого документу стягувачу (п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону "Про виконавче провадження" в редакції чинній на момент повернення виконавчого листа), останній не може бути зобов'язаний до вчинення дій, які не є обов'язковими для нього. Разом з тим, матеріали виконавчого провадження знищені у встановленому порядку відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 та п.9.9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.
У відповіді від 25 листопада 2025 року на відзив стягувача представник скаржника Бусахін О.С. зазначив, що відповідно до п.13 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку встановленому Законом. За вказаного ТОВ "Брайт Інвестмент" не є стороною виконавчого провадження №37085773 так як заміна стягувача у виконавчому листі №2-185/11 відбулася після закінчення виконавчого провадження за ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року справа № 2-185/11. Крім того, ТОВ "Брайт Інвестмент" повторно до виконання вище зазначений виконавчий документ не пред'явило, так як пропущені строки пред'явлення його до виконання, а тому посилання як на підставу зняття арешту тільки після сплати боргу за виконавчим провадженням є безпідставним.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлені.
Від представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Бусахіна О.С. надійшла заява, в якій останній просив розгляд скарги здійснити у його відсутність та у відсутність скаржника ОСОБА_1 (вх.№ЕП-2948/25-вх.від 20.11.2025).
Представники Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та стягувача про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка представника стягувача, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають розгляду скарги.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши скаргу боржника, долучені документи, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2011 року у справі № 2-185/2011 за позовом КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вимоги позовної заяви задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КБ "Надра" суму заборгованості за кредитним договором 32 124,97 грн. та понесені судові витрати 441,25 грн., усього 32 566,22 грн.
На примусове виконання рішення 05 квітня 2011 року Снігурівським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист №2-185/11. Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду відкрито Снігурівським РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, правонаступником якого є Перший відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за №37085773, яке станом на дату розгляду скарги перебуває в статусі "завершено" /а.с.11-12/.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" про заміну сторони (стягувача) з ПАТ "Надра" на його правонаступника ТзОВ "Брайт Інвестмент" у виконавчому листі №2-185/11 про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 32 566,22 грн., залишено без задоволення /а.с.15-17-зворот/.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" про заміну сторони (стягувача) з ПАТ "КБ "Надра" на його правонаступника ТзОВ "Брайт Інвестмент" у виконавчому листі №2-185/11 про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 32 566,22 грн., та та поновлення строків для його пред'явлення, задоволено частково; замінено стягувача ПАТ "КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "Брайт Інвестмент" у виконавчому листі №2-185/11, виданому Снігурівським районним судом Миколаївської області 05 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 124,97 грн та 441,25 судових витрат, усього 32 566,22 грн; в частині поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено /а.с. 18-21/.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2011 року у цивільній справі №2-185/11, залишено без розгляду /а.с.22-23/.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 грудня 2013 року у виконавчому провадженні №37085773 накладено арешт на земельну ділянку площею 12,5339 га кадастровий номер 4825784200:10:000:0018, що належить на праві власності ОСОБА_1 за номером відомостей про речове право 35453909 від 08 лютого 2020 року /а.с.8/.
Відповідно до рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №81469335 від 22 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825784200:10:000:0018, у зв'язку з зареєстрованим обтяженням речового права на нерухоме майно, а саме арешт нерухомого майна накладений на все нерухоме майно громадянина ОСОБА_1 /а.с.9/.
Листом від 05 листопада 2025 року №98088 Перший відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив на заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Бусахіна О.С., що відсутні підстави для скасування (зняття) арештів /а.с.10/.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
У Законі України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувана, ліквідації юридичної особи-сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404- VIII), свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VI11).
Водночас частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).
Отже, за загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність в боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із статтею 23 Закону№ 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 371 ЦПК України 2004 року та стаття 433 ЦПК України).
Відповідно до статті 24 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
Аналогічні положення містить частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII, який набув чинності 05 жовтня 2016 року.
Доказів про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після його повернення матеріали справи не містять. Зокрема, ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року вимоги ТОВ "Брайт Інвестмент" щодо поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання залишено без задоволення.
Отже, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-185/2011, виданого 05 квітня 2011 року Снігурівським районним судом Миколаївської області, сплив ще в 2014 році та не був поновлений судом.
Проте майно ОСОБА_1 залишається під арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 грудня 2013 року, ВП№37085773.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Так, рішення суду на виконання якого накладався арешт на майно ОСОБА_1 не перебуває на примусовому виконанні понад 10 років, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа сплив та не був поновлений.
Майнових претензій у даному виконавчому провадженні ТОВ "Брайт Інвестмент" до ОСОБА_1 пред'явити не може, оскільки не набув прав стягувача за виконавчим листом №2-185/11, строк пред'явлення якого до виконання сплив та не був поновлений судом.
Подальше накладення арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном.
На вказані обставини державний виконавець уваги не звернув та за звернення ОСОБА_1 про скасування арешту майна не перевірив тривалості строків повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Враховуючи викладене бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 37085773, є неправомірною.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги.
Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст..447-451 ЦПК України, суд
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №37085773.
Зобов'язати Перший відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт (припинити дію обтяжень) нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні №37085773 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №37085773 від 20 грудня 2013 року, виданої державним виконавцем ВДВС Снігурівського РУЮ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, номер запису про обтяження 35453982 та 4005393 (спецрозділ).
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. А. Квєтка