Справа № 483/552/25
Провадження № 2/483/429/2025
Іменем України
01 грудня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до пункту 13 розділу ХVII «Прикiнцевi та перехiднi» положення Закону України «Про ринок електричної енергії» з l січня 2019 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від l4 червня 2018 року № 429) та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області. ОСОБА_1 є споживачем електроенергії, яку постачає позивач та на його ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01 квітня 2025 року відповідач має заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 101794 грн. 08 коп. за період з 01 грудня 2019 року по 01 квітня 2025 року. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за спожиту електричну енергію та судові витрати в розмірі 3028 грн., які складаються зі сплаченого судового збору за даний позов в розмірі 2725 грн. 20 коп. та сплаченої суми судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 302 грн. 80 коп.
20 серпня 2025 року представник позивача надала заяву про збільшення розміру позовних вимог, та просила стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 01 серпня 2025 року в сумі 125960 грн. 16 коп.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія»), в якій, крім того, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти прийняття заочного рішення у справі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 3 ст. 131 ЦПК України, до суду не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Крім того, відповідач до суду викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а тому в силу ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається такою, що належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи (а.с. 60, 74).
Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі відкритого на його ім'я особового рахунку № НОМЕР_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Витягом з особового рахунку споживача по об'ємам споживання підтверджується факт споживання електричної енергії за вказаною адресою.
Об'єкт споживача підключений до електроенергії, постачання якої здійснює позивач як постачальник універсальних послуг. Споживач користується вказаними послугами.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 , як споживач електричної енергії, не здійснює оплату за спожиту електричну енергію.
Згідно з наданим розрахунком, заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01 грудня 2019 року по 01 серпня 2025 року становить 125960 грн. 16 коп. (а.с. 49-50).
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 квітня 2024 року у справі № 483/379/24, провадження 2-н/283/14/2024 у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» щодо видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію - відмовлено (а.с. 5).
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26липня 1999 року №1357 (далі - ПКЕЕН), Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика), затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416.
Частиною 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 ПКЕЕН об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Правовідносини між енергопостачальником та побутовими споживачами електричної енергії з 11 червня 2018 року регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність), об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
За приписами положень ст. 29 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа може мати декілька місць проживання, проте проведенням реєстрації місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає його як постійне місце проживання.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу положень ст.ст. 11, 526 ЦК України договір не є єдиною підставою виникнення правовідносин між сторонами.
За змістом правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 164/1965/16-ц (провадження № 61-335б6св18): відсутність письмово оформленого договору не позбавляє відповідача обов'язку оплатити надані йому послуги за електроенергію.
Пункт 1.1.2 Правил також визначає: споживання електричної енергії - користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів; споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Положеннями ст.ст. 67, 68 ЖК України визначено, що наймачі (власники) квартир зобов'язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з одержання електричної енергії.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Договірні відносини існують на засадах публічного договору і конклюдентних дій (споживання та оплата спожитої електричної енергії), які вважаються такими, що були направлені на укладення даного договору.
Договір про користування електричною енергією в порядку ч. 1 ст. 633 ЦК України є публічним договором, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ПКЕЕН, ці Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку. Згідно з пунктом 20 ПКЕЕН розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно до пункту 42 ПКЕЕН споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Пунктом 4.12. ПКЕЕН передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Отже, позивачем доведено, що вартість спожитої відповідачем електричної енергії визначено відповідно до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до діючих пунктів 1.1.2 Правил відповідач є споживачем, оскільки він споживає електричну енергію.
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, заборгованість за спожиту електроенергію не погашає, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість пред'явлених до нього позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2725 грн. 20 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 1), а також при зверненні із заявою про видачу судового наказу був сплачений судовий збір в розмірі 302 грн. 80 коп. (а.с. 2).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 279-284 ЦПК України, суд -
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (місцезнаходження стягувача: 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1, на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в МОУ АТ «Ощадбанк» України, код в ЄДРПОУ 42129888, МФО 326461, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» Очаківський центр обслуговування споживачів, борг за спожиту електричну енергію за період з 01 грудня 2019 року по 01 серпня 2025 року (особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) в сумі 125960 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 16 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (місцезнаходження стягувача: м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42129888, на рахунок НОМЕР_4 в ПАТ КБ «БАНК ВОСТОК» МФО 307123) - 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень - в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий ( підпис)
Суддя Лариса РАК