03.11.2025
Справа № 523/5076/25
Провадження № 2/497/854/25
03.11.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
без участі сторін,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
27.03.2025 року представник позивача - адвокат Пархомчук С.В., який підтвердив свої повноваження довіреністю від 30.12.2024 року строком дії до 31.12.2025 року, звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2056437 від 22 червня 2021 року в розмірі 16 400,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору, мотивуючи тим, що 22 червня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2056437 по надання коштів на умовах споживчого кредиту у який відтворений шляхом використання позивальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до особистого кабінету. Свої зобов'язання за укладеним договором відповідач не виконував належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість розмір якої станом на 13.01.2025 року становить 16 400,00 грн. 24.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передав ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників вказаних у реєстрах прав вимоги. Отже відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 400,00 грн, з яких: 5 000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 400,00 грн. сума простроченої заборгованості за процентами. Відповідач не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором та відсотками по ньому, свої зобов'язання за договором не виконав, тому представник звертається до суду з позовною вимогою.
Справа надійшла за підсудністю до Болградського районного суду 13 травня 2025 року.
Ухвалою судді від 26.05.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.
01.09.2025 року представник заявника Пархомчук С.В. через систему «Електронний суд» надав заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, та просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Представник позивача Пархомчук С.В. просив розглянути справу за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не подав, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» в особі директора Пшеничного А.І. та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту за №2056437, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності в розмірі 5 000,00 грн., строком на 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,90% (процентів) в день, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 7 850,00 грн. (а.с.16-19).
Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 22.06.2021 року шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е561, також відповідачем в цей день підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.15) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (графік платежів) (а.с.14), відповідно до якої ОСОБА_1 повинен був повернути кредитні кошти 22.07.2021 року в розмірі тіла кредиту 5 000,00 грн. та процентів за користування 1425,00 грн., а всього 6 425,00 грн.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно зі ст.ст. 627,629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до п.п.1.1 кредитного договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клєнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до особистого кабінету.
Підпунктом 2.1 договору визначено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .
Згідно з п.п.2.4 договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура України» суми кредиту на користь клієнта за реквізитами, згідно з п.2.1 Договору.
Укладення вищезазначеного договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту №2056437 від 22.06.2021 року та підписання електронної форми договору ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е561 (а.с.19).
Отримання грошових коштів відповідачем підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 року, відповідно до якої це товариство на підставі договору серія ФК №342 від 02.10.2012 року про надання послуг з переказу грошових коштів укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», перерахувало кошти на платіжну картку клієнта 22.06.2021 року 20:43:06 годині на суму 5 000,00 грн. маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іРау.ua - 94736767 (а.с.25).
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Сторонами було дотримано усіх вимог законодавства, кредитор перерахував обумовлену сторонами суму кредиту, позичальник отримав суму на картковий рахунок, відкритий на його ім'я, доказів протилежного суду не надано, тому договір вважається укладеним та підлягає виконанню обома сторонами.
Щодо стягнення за договором факторингу.
Так, 24 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» в особі директора Пшеничного А.І. та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №02-24122001, у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.23-24).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 16 400,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11 400,00 грн. заборгованість по відсотках.
Вирішуючи питання про наявність доказів переходу прав та обов'язків стягувача ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», суд виходить з наступного.
В даній справі позивач зобов'язаний довести перехід права вимоги до відповідача за Договором № 2025712 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».
Згідно п.6. Договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 96 364 495,22 грн. станом на дату підписання сторонами цього договору.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього Договору складає 2 770 911,15 грн. без ПДВ.
Відповідно п.7.2. Договору факторингу фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.1. цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору.
На підтвердження переказу коштів надано: платіжну інструкцію № 453 від 28.12.2021 на суму 190 000,00 грн. (а.с.30), платіжну інструкцію № 1696 від 24.12.2021 на суму 2 000 000,00 грн. (а.с.28) та платіжну інструкцію №1697 від 28.12.2021 на суму 580 911,15 грн. (а.с.29), що підтверджує, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв портфель заборгованості боржників та від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять права вимоги заборгованостей до боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».
Як зазначає позивач у позові, і проти чого не надано заперечень відповідачем, кредитор, надавши обумовлені договором кошти, свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим наявна заборгованість за Договором № 2056437 в розмірі 16 400,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, до ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту за №2056437 від 22.06.2021 року у розмірі 16 400,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 47 та 48 постанови Пленуму «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року №3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з ч.1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-ІV, який набрав чинності з 01 січня 2012 року, розмір компенсаційних витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановлених законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року становить - 3 028,00 грн., а 40% від цієї суми складає - 1 211,20 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані наступні документи:
- Договір про надання правової допомоги, укладений 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» в особі директора Осипенко І.С. та адвокатом Пархомчук С.В. (а.с.21);
- додаткову угоду №1 до цього договору (а.с.22);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.34);
- акт про отримання правової допомоги від 22.08.2025 року, відповідно до якого: зустріч та консультація 1 година - 2000,00 грн., складання позовної заяви 2,5 години - 5 000,00 грн., інші клопотання, заяви - 1,5 година - 3 000,00 грн., канцелярські витрати - 500,00;
- платіжну інструкцію №39509 від 22 серпня 2025 року про сплату 10 500,00 грн. згідно рахунку 22.08.2025-36.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є невеликим, інші клопотання окрім стягнення витрат на правничу допомогу не заявлялися, а тому суд вважає співмірними витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. заявлені адвокатом в позовній заяві.
На підставі ст. 141 ЦПК України, сплачені позивачем витрати по сплаті судового збору, в сумі 2 422,40 грн. (а.с.12) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 509, 526, 527, 530, 610 - 612, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82 офіс 7, заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2056437 від 22.06.2021 року станом на 13.01.2025 року в розмірі 16 400 (шістнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок; суму судових витрат в розмірі 2 422,40 грн. та 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу; а всього 22 822 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца