Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11117/2025
28 листопада 2025 року місто Київ
справа № 759/27454/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
У грудні 2024року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі 7 000,00 грн, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2024 року розірвано.
Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що дитина проживає за місцем проживання позивача та перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від обов'язку утримувати свою дитину, хоча є працездатною особою.
Зазначала, що враховуючи те, що середня заробітна плата у місті Кропивницькому, де проживає відповідач та в Кіровоградській області становить 17500 грн., а відтак стягнення аліментів у розмірі 7 000 грн. є цілком розумно.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 1 600,00 грн щомісячно.
На обґрунтування вимог зазначила, що на утриманні відповідача перебуває донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач сплачує на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів на підставі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2015 року.
Відповідач офіційно не працює, немає постійного місця роботи та джерела доходу, тому немає можливості сплачувати аліменти більше ніж 1 600,00 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, у тому числі, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2024 року розірвано.
Під час перебування у шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованцем Бучанського закладу дошкільної освіти комбінованого типу № 3 «Козачок» з 02 вересня 2024 року, що підтверджується довідкою директора від 09 листопада 2024 року № 86.
Відповідачем не оспорюється той факт, що ОСОБА_4 проживає разом з позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про можливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі, зокрема, доказів матеріального стану відповідача, розміру його доходу (заробітку), наявність на праві власності, володіння та/або користування рухомого або нерухомого майна.
На підставі викладеного та враховуючи, що обов'язок утримувати батьками своїх неповнолітніх дітей є безумовним, а також відсутність відомостей про майновий стан відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 521/5667/21 (провадження № 61-8145св22) вказано, що за загальним правилом, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі статтями 182, 183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року в справі № 2-13112/10 (провадження № 61-6385св20) вказано, що: «Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні. Сторонами не досягнуто згоди щодо сплати на користь позивача аліментів на дитину.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_6 , на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення ухвалено проводити з 06 жовтня 2015 року до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається з останнього оприлюдненого Головним управлінням статистики в Кіровоградській області розміру середньомісячної заробітної плати штатних працівників станом на липень 2025 року такий розмір становить 19522 грн., станом на серпень 2025 року - 18778 грн.
Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції не в повній мірі врахував матеріальне становище платника аліментів та перебування на його утриманні ще однієї дитини ОСОБА_8 .
Враховуючи рівність обов'язків батьків щодо утримання дитини, майновий стан та особу відповідача, який є працездатним, а також наявність у ОСОБА_1 іншого утриманця та не надання доказів розміру отримуваних доходів та витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення стягнутих з відповідача на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_7 в твердій грошовій сумі з 5000 грн. до 3500 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття, що буде забезпечувати гармонійний розвиток дитини та відповідати майновому стану ОСОБА_1 .
При цьому таке рішення не позбавляє відповідача заявляти про зменшення суми стягуваних аліментів або припинення їх стягнення у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я та в інших випадках, передбачених СК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем надано докази, які свідчать про оплату витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, а саме договір про надання правничої допомоги від 05 грудня 2024 року № 68/24 та додаток № 1 до договору про надання правової допомоги.
Оскільки позивачем понесено витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції, а відповідачем їх розмір належним чином не спростований, колегія суддів констатує їх реальність та обґрунтованість.
Разом з цим, так як апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції в силу приписів статті 141 ЦПК України також підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 3 440,00 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року змінити та викласти абзац другий та п'ятий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3 500 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 440,00 грн.».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: