Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7070/2025
28 листопада 2025року місто Київ
справа № 757/47157/23-ц
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним договору про надання банківських послу в частині договору про споживчий кредит,-
У жовтні 2023 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 23 квітня 2019року, яка виникла станом на 22 серпня 2023 року у розмірі 54711,77 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що monobank - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Вказував, що 23 квітня 2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язкуз чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Зазначав, що положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Вказував, що відповідно до договору відповідачу було відкрито рахунок та встановлено кредитний ліміт у сумі 45000 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 .
Позивач посилався на те, що банк свої зобов'язаннявиконав належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ«Універсал Банк» 54711,77 грн заборгованості за договором про надання банківських послуг від 23.04.2019 року та судовий збір.
Відповідач ОСОБА_1 у лютому 2024 року звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року було скасовано заочне рішення Печерського районного суду містаКиєва від 27 грудня 2023 року та призначено справу до судового розгляду в порядку позовного спрощеного провадження.
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір про надання банківських послуг«Моnоbаnк»від 23 квітня 2019 року в частині договору про споживчий кредит.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 23 квітня 2019 року він звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву-анкету до договору про надання банківських послуг від 23 квітня 2019 року.
Вказував, що банк свої зобов'язання виконав, а саме: надав йому можливість розпоряджатись кредитними коштами в сумі 45000 грн. на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Зазначав, що при укладенні договору з роз'яснень працівників банку не вбачалося збільшення заборгованості за кредитом на суму нарахованих відсотків.
Вважає, що відсотки за кредитом мають нараховуватися на суму кредиту і не збільшувати його розмір, що відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.
Посилався на те, що кредитний договір не передбачає сплату процентів за корситування коштами банку.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 54711,77 грн. заборгованості за договором про надання банківських послуг від 23 квітня 2019 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання недійсним договору про надання банківських послу «Моnоbаnк» від 23 квітня 2019 року в частині договору про споживчий кредит відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подавапеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позрову відмовити, зустрічний позов задовольнити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що при укладанні спірного договору працівники банку ОСОБА_1 не пояснили умови надання послуг за договором банківського рахунку та договору про споживчий кредит.
Зазначав, що згідно з роз'ясненнями та умовами чинними на день укладення спірного договору у разі невиконання договору в частині прострочення платежів банк мав нараховувати, а ОСОБА_1 сплачувати відсотки за користування споживчим кредитом.Однак, ні з роз'яснень працівників банку та ні з Умов не вбачалося збільшення заборгованості за кредитом на суму нарахованих відсотків.
Посилався на те, що відсотки за кредитом мають нараховуватись на суму кредиту і не збільшувати його розмір, що відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України. Тільки на цих умовах ОСОБА_1 погодився б укласти з банком змішаний спірний договір з кредитним лімітом 45000 грн.
Вказував, що банк почав нараховувати відсотки та включати їх як заборгованість за кредитом, тобто, банк нараховує відсотки на кредитний ліміт та на відсотки за попередні періоди.
Зазначав, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.6 ст.141 ЦПК України в частині стягнення судового збору в розмірі 2684 грн. з особи, яка звільнена від сплати судового збору, оскільки є інвалідом 2 групи по зору.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого підтверджує і зобов'язується виконувати його умови (п.2).
Згідно з п.3 анкети-заяви, відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6).
Згідно з п.11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви було надано: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 23 квітня 2019 року, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи за карткою monobank, паспорт споживчого кредиту чорної карти monobank. В подальшому позивач також надав виписку по рахунку відповідача за період з 23 квітня 2019 року по 22 серпня 2023 року, довідку про наявність рахунку, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту.
Як вбачається з витягу Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорту споживчого кредиту чорної карти monobankта Тарифів чорної карти monobank, які були надані позивачем, останні не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 квітня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobankнабувають чинності 27 листопада 2021 року, а анкета-заява відповідачем була підписана 23 квітня 2019 року.
А відтак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач АТ «Універсал Банк» просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 23 квітня 2019 року, яка виникла станом 22 серпня 2023 року у розмірі 54711,77 грн.
Позивач в письмових поясненнях, які подані до суду першої інстанції вказував на те, що заборгованість у розмірі 54711,77 грн. складається з використаного кредитного ліміту у сумі 40300 грн. та овердрафту (мінус по картці) 14411,77 грн.
Як вбачається з довідки АТ «Універсал Банк» відповідачу була видана кредитна картка: № НОМЕР_1 , термін дії до 12/24.
Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту 25 квітня 2019 року кредитний ліміт був встановлений у розмірі 20000 грн. та в подальшому він збільшувався, а потім зменшувався.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Колегія суддів перевіряючи надані позивачем розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів відповідача по картці встановила, що відповідач здійснював витрати кредитних коштів та періодично вносив кошти на погашення кредиту.
Відповідно до наданого розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що позивачем безпосередньо до загальної заборгованості по кредиту включалося та відповідно проводилося списання відсотків, які за період з 29 липня 2019 року по 31 серпня 2020 року становили 38,4%, з 01 вересня 2020 року по 31 березня 2022 року - 37,2%, з 01 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року - 19,2%, з 01 серпня 2022 року по 22 серпня 2023 року - 37,2%.
Оскільки матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем умов сплати відсотків за договором від 23 квітня 2019 року, так як в анкеті-заяві відсутні умови щодо визначення розміру відсотків, які повинен сплачувати відповідач, колегія суддів вважає, що позивач безпідставно нарахував у розмір заборгованості вказану складову (відсотки).
Таким чином, якщо від суми заборгованості 54711,77 грн. відняти нараховані позивачем відсотки за період з 01 вересня 2019 року по 01 жовтня 2022 року у загальній сумі 39340,87 грн., то вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 15370,90 грн.
Оскільки відповідач фактично отримав кредит, що ним не заперечується, користувався ним та періодично погашав заборгованість, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню сума заборгованості по тілу кредиту по договору б/н від 23 квітня 2019 року у розмірі 15370,90 грн.
З довідки до акта огляду МСЕК вбачається, що ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності по зору, отже останній звільнений від сплати судового збору.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку за картковим рахунком, не спростував належним чином викладені відповідачем доводи щодо неузгодження з ним умов про нарахування та стягнення відсотків, а відтак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову АТ «Універсал Банк» в повному обсязі, отже рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку витрат зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про часткове задоволення позову АТ «Універсал Банк».
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання банківських послуг«Моnоbаnк» від 23 квітня 2019 року в частині договору про споживчий кредит, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідач не заперечує укладення 23 квітня 2019 року договору з АТ «Універсал Банк» та отримання коштів, а фактично заперечує проти нарахування відсотків, які не були визначені умовами договору. Іншого обгрунтування підстав для визнання недійсним договору про надання банківських послуг«Моnоbаnк» від 23 квітня 2019 року в частині договору про споживчий кредит зустрічний позов не містить.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року в частині задоволення первісного позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіта розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», місцезнаходження: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 заборгованість у розмірі 15370 грн. 90 коп.
В решті вимог первісного позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Головуючий:
Судді: