КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
12 листопада 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Полянчука В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Полянчука В.Б. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 28.07.2025 приблизно о 07 год. 45 хв. у м. Києві по просп. Леся Курбаса, 15, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням спеціального технічного приладу «Alco TEST 6820 ARJL-0267», результат позитивний 0.67%, внаслідок чого порушив п.2.9.а ПДР.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Полянчук А.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що жодні ознаки наркотичного сп'яніння в ОСОБА_1 не встановлювали, а вимога про проходження огляду на стан сп'яніння була вмотивована наявністю в Інформаційній базі національної поліції відомостей про те, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку ТЦК, відтак вважає, що вказані обставини свідчать про безпідставність направлення на огляд ОСОБА_1 , оскільки встановлений порядок огляд не передбачає таких підстав для направлення на огляд водія як наявність інформації в інформаційних базах даних.
Зазначає, що згідно наявного в матеріалах відеозапису та письмових матеріалів огляд відносно ОСОБА_1 було проведено на стан алкогольного сп'яніння, що суперечить встановленому порядку огляду, так як пропозиція інспекторів патрульної поліції стосувалась проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Звертає увагу суду на той факт, що інспектори патрульної поліції не встановлювали та не озвучували ОСОБА_1 жодних ознак сп'яніння, а ні алкогольного, а ні наркотичного.
Таким чином, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння вважає, що направлення його на огляд є безпідставним та протиправним, а тому у нього не виникало обов'язків його проходження.
Зокрема, вказує, що з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної бодікамери інспектора патрульної поліції, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я та інспектори патрульної поліції здійснювали доставлення ОСОБА_1 до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» (надалі Соціотерапія) по вулиці Відпочинку, 18, надалі, у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві, інспектори патрульної поліції здійснювали доставлення ОСОБА_1 до Соціотерапії по вулиці Чорних Запорожців, 20, а після того як потрапили в затор здійснювали доставлення до Соціотерапії по вул. Відпочинку, 18.
Проте, в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, в матеріалах справи відсутнє направлення до медичного закладу охорони здоров'я, з яким би співробітники поліції ознайомлювали ОСОБА_1 , та згідно якого пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння форма якого наведена у додатку 1 до Інструкції №1452/735.
Зважаючи на вищевикладене, апелянт вважає, що співробітники поліції грубо порушили встановлений законом порядок проведення огляду особи та не долучили до матеріалів справи докази направлення ОСОБА_1 до медичного закладу охорони здоров'я.
Звертає увагу суду, що як вбачається з чеку приладу «Drager Alcotest 6820» останнє калібрування приладу було здійснено 15.11.2024 року, тобто на день проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , а саме на 28.07.2025 року пройшов 6 (шести) місячний строк з моменту останньої повірки робочого засобу вимірювальної техніки (калібрування приладу) «Drager Alcotest 6820», тому вказані обставини у своїй сукупності ставлять під сумнів достовірність результату огляду з використанням «Drager 6820».
Крім того вказує, що в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений в протоколі день та час, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, вважає, що в силу того, що вимога про проходження огляду на стан сп'яніння є незаконною, реальних ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 не було, враховуючи допущені порушення з боку працівників поліції, а також з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева», всі докази, що є додатками до протоколу у справі є недопустимими.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_1., який підтримав апеляційну скаргу, його пояснення та відповіді на запитання суду, передослідивши письмові матеріали справи та відеозапис який стосувався обставин вчинення адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги та відповіді на запитання суду, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Насамперед суд апеляційної інстанції зауважує, що на виконання низки рішень Європейського суду з прав людини, таких як: «Гайдашевський проти України» від 06 лютого 2025 року», «Карєлін проти росії» від 20 вересня 2016 року, «Бантиш та інші проти України» від 06 жовтня 2022 року, «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 та інших, в яких зазначено, що незалучення до судового розгляду справи про адміністративне правопорушення прокурора, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом апеляційної інстанції, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, виконання вимог Рішень ЄСПЛ та уникнення порушення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було вжито вичерпних заходів для забезпечення явки прокурора в судове засідання, шляхом направлення мотивованих, з посиланням на джерела права, листів на їх офіційну електронну адресу (а.с. 70-71; 72-73).
Однак, до суду апеляційної інстанції прокурор не з'явився, хоча відповідно до вимог ч.1 ст. 250 КУпАП, прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: …, брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Разом з тим, будь якої відповіді на вказані виклики до судового засідання прокурор не надав. У суду апеляційної інстанції відсутні будь-які можливі заходи впливу у разі неявки прокурора в справах про адміністративні правопорушення і таким чином, приймаючи до уваги всі вжиті заходи щодо виклику прокурора, а також той факт, що суд апеляційної інстанції не збирав нових доказів, а розглядав апеляційну справу на підставі наявних матеріалів, не можна стверджувати, що під час апеляційного перегляду, суд перебирав на себе не притаманні функції, а саме сторони обвинувачення.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ст.280 КУпАП передбачено обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд, дослідивши матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, чек-лист приладу «Drager alcotest 6820», відео з нагрудної камери працівників поліції та прийнявши до уваги, що доказів на підтвердження відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення не надано, дійшов висновку, що наведені докази є такими, що доводять його винуватість у порушенні п.2.9.а ПДР України, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та в його діях наявна подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника Полянчука В.Б. та безпосередньо вказані ним під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені вище висновки судді, так само які і докази, зібрані по справі, на які суддя послалась у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Зокрема, як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також інші докази, як окремо, так і в сукупності, не можуть служити достатнім підтвердженням вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за обставин, які зазначені у вказаному протоколі, оскільки всупереч висновкам судді, який розглядав справу, поліцейськими не були дотримані в повному обсязі вимоги ст. 266 КУпАП, а також вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735(надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 404847 від 28 липня 2025 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також відеозапис на DVD диску, який долучений до матеріалів справи, не дозволяють зробити висновок про те, що вина ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, безспірно доведена належними та допустимими доказами, оскільки, всупереч висновкам судді, яка розглядала дану справу, поліцейськими не були дотримані в повному обсязі вимоги ст. 266 КУпАП, а також вимоги відомчих Інструкцій, якими вони повинні були керуватися під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зі змісту відеозапису, який було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та досліджено судом апеляційної інстанції, встановлено, що працівники поліції під'їхали до транспортного засобу ОСОБА_1 , перевірили документи та повідомили, що водій перебуває у розшуку ТЦК та СП і повинен проїхати з ними. Працівники поліції запитали, чи вживав водій алкогольні напої або наркотичні речовини, на що ОСОБА_1 вказав, що не вживав, а після цього запропонували проїхати на огляд до лікаря-нарколога, водій погодився. ОСОБА_1 припаркував свій транспортний засіб та сів до службового автомобіля працівників патрульної поліції. В подальшому, тривалий час працівники поліції на службовому автомобілі супроводжували ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Прибувши на територію закладу охорони здоров'я, працівники поліції надали ОСОБА_1 прилад Драгер, на якому він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат 0,67‰. Працівники поліції повідомили, що відносно водія ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення, роз'яснили його права, після чого склали протокол.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Полянчук В.Б. апеляційну скаргу підтримав та вказав, що на відеозаписі не зафіксовано факт руху та факт керування транспортним засобом, оскільки працівники поліції підійшли до автомобіля ОСОБА_1 та запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Пропозиція пройти огляд була висловлена на підставі перебування водія у розшуку ТЦК та СП. Коли працівник поліції разом з ОСОБА_1 приїхали до закладу охорони здоров'я, то в приміщення останнього не завели, а запропонували продути в прилад Драгер. Водій пройшов огляд за допомогою приладу Драгер, з результатами не погодився, проте працівники поліції проігнорували непогодження ОСОБА_1 і не доставили водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, хоча й перебували на території цього закладу, чим порушили Інструкцію №1452/735. Сторона захисту подавала скаргу на дії працівників патрульної поліції, на яку отримали відповідь від УПП у місті Києві ДПП, у якій вказано, що порушень у діях працівників патрульної поліції не вбачається. Крім того, захисник звертає увагу на порушення правил калібрування приладу Драгер, оскільки як вбачається із чеку приладу, калібрування здійснювалось раніше, ніж за 6 місяців до проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , що є недотриманням інструкції до приладу Драгер, відповідно до якої калібрування повинно здійснюватися кожні 6 місяців. Тому, сторона захисту ставиться критично до результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки можлива похибка результатів з приладу Драгер. За кожні 10 днів прострочення калібрування приладу, результат зміщується на 10%. Працівники поліції повинні були доставити ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Тому, факт перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння не може бути підтверджений чи спростований саме через порушення вимог щодо калібрування та недоставляння ОСОБА_1 до медичного закладу.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Встановлення факту керування транспортним засобом є одним із ключових складових об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Всупереч цьому, працівники патрульної поліції жодним чином не зафіксували рух транспортного засобу, в тому числі, керування ним водієм ОСОБА_1 .
Крім того, як вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису, працівники поліції перш за все вказали на перебування водія ОСОБА_1 у розшуку ТЦК та СП, а в подальшому чітко не могли визначити, на який саме стан сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) ОСОБА_1 зобов'язаний пройти огляд. Спочатку запропоновали пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, водій ОСОБА_1 погодився, його доставили на територію закладу охорони здоров'я, а там було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладу Драгер.
Після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, результат якого становив 0,67‰, з яким ОСОБА_1 не погодився, працівниками поліції не було роз'яснено право пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я, що в свою чергу є порушенням п. 7 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року та ст. 266 КУпАП. Із незрозумілих причин працівники поліції, доставивши водія ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, в приміщення лікарні для проходження огляду його не завели.
Крім того, як вбачається із чеку приладу Драгер, останнє калібрування даного приладу, на якому 28 липня 2025 року ОСОБА_1 проходив огляд - 15 листопада 2024 року. Інструкцією до приладу Драгер 6820 передбачено, що калібрування повинно здійснюватися кожні 6 місяців. Таким чином, поза розумним сумнівом неможливо встановити достовірність результатів огляду на стан сп'яніння з використанням приладу Драгер, враховуючи порушення строку калібрування вказаного приладу, який становить 6 місяців.
Як передбачається ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Апеляційний суд акцентує свою увагу на тому, що стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події після повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відеозапис з боді-камер інспекторів патрульної поліції, в яких відсутні будь які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, крім того, вбачається ряд порушень, допущених працівниками поліції при проведені огляду на стан сп'яніння, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Полянчука В.Б. підлягає задоволенню, а постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року скасуванню із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Полянчука Владислава Богдановича - задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати та закрити провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 759/17721/25
Апеляційне провадження № 33/824/5318/2025
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Поплавська О.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.