Справа №761/36444/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5758/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
25 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року, -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року продовженообвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 28 листопада 2025 року включно із визначенням альтернативного запобіжному заходу у вигляді застави, а саме 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладенона обвинуваченого ОСОБА_6 у разі внесення застави, такі додаткові обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомляти суд, який здійснив виклик;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку;
- утриматись від прозапроцесуального спілкування зі свідками та потерпілою в межах вказаного кримінального провадження.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що перелік доказів, зазначений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, свідки ще не допитані судом, а тому наведе свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, про можливість переховування ОСОБА_6 від суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому для запобігання цим ризикам слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке не пов'язане із застосуванням насильства, загибеллю людей, до нього не застосовувався запобіжний захід у вигляді застави, суд визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з урахуванням доведених ризиків.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить зменшити призначений судом розмір застави.
Вказує, що не має можливості сплатити визначену судом заставу і просить її зменшити до мінімального розміру. Звертає увагу на те, що він має батьків пенсійного віку, які потребують його підтримки. Зазначає, що вину у скоєному злочині повністю визнає та буде належним чином виконувати покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
З огляду на відсутність клопотань від учасників провадження про участь в судовому засіданні, суд здійснює розгляд без їх участі в порядку ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Розглянувши заявлене в межах провадження клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився із доводами останнього та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення наведених норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, а відтак є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив ообвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою погоджується і колегія суддів, оскільки прокурор в суді довів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дослідив та належним чином оцінив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу та вважає, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Посилання обвинуваченого щодо надмірності визначеного розміру застави є необгрунтованими, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, врахувавши конкретні обставини справи, на переконання колегії суддів, прийняв обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, належним чином оцінив і наявність обставин для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та відповідність її розміру, меті застосування запобіжного заходу, що не ставить під сумнів його дієвість.
Колегія суддів вважає, що встановлений у оскаржуваному судовому рішенні розмір застави не є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_6 ,водночас є небажаним для втрати, а відтак, достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у даному конкретному випадку, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування, зміни оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, зміни колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя