Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/17207/2025
м. Київ Справа № 761/29989/25
28 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дев'ятки Олександра Григоровича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Сіромашенко Н.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направленои за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду міста Києва (вулиця Володимирська, 15, Київ, 01601).
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 28 вересня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дев'ятко О.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва, також порушив питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що відповідачем у справі зазначена юридична особа - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, код ЄДРПОУ 02070967.
Вказує на те, що згідно відомостей з ЄДРПОУ місцезнаходженням відповідача є адреса: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 10.
Вказана у позові адреса вул. Джона Маккейна, 33, м. Київ, 01042 зазначена як контактна на офіційному сайті Університету, що не відноситься до обставин, які підлягають встановленню згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України і ході визначення підсудності значення не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва суд першої інстанції посилався на те, що як вбачається з позовної заяви, відповідач - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського (код ЄДРПОУ - 02070967) знаходиться за адресою: вул. Джона Маккейна, 33, м. Київ, 01042, що відповідно до адміністративного поділу міста Києва знаходиться у Печерському районі м. Києва.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у ч. 1 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), зокрема, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст. 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 користуючись наданим йому правом обрав підсудність справи за місцезнаходження відповідача - Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського : м. Київ, проспект Перемоги, буд. 10 та подав позов до Шевченківського районного суду м. Києва.
Вищевказане положення встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності. Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, а навпаки, поряд з цією, встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів.
Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 725/2910/19 (провадження № 61-8546св20) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст. 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).
Місцезнаходженням відповідача Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського відповідно до відомостей з ЄДРПОУ є м. Київ, проспект Перемоги, буд. 10, що територіально віднесено до Шевченківського району міста Києва. (а.с. 62)
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що даний спір не підсудний Шевченківському районному суду м. Києва та про передачу справи на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дев'ятки Олександра Григоровича задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: