Справа 361/10675/24 Головуюча в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/3510/2025 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
20 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарки ОСОБА_5 ,
учасників кримінального провадження:
прокурорки ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024111130001733 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року, -
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-27.06.2017 вироком Броварськогоміськрайонного суду Київської області за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України до 4років 6 місяців позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки;
-14.11.2018 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі; на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2022 звільнений умовно-достроково 06.05.2022, невідбутий строк 9 місяців 2 дні,
засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 , 09 липня 2024 року, приблизно о 09 годині 55 хвилин, у період дії воєнного стану, перебуваючи у АДРЕСА_2 , реалізуючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, відчинив за допомогою відмички двері квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою, проник всередину, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_8 , та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, завдавши ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 47 549,68 грн.
В апеляційній скарзі обвинуваченого вказано на незаконність вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. В обгрунтування скарги вказав на те, що суд при призначенні покарання не врахував обставини, що пом'якшують покарання. Так, судом не було враховано та зазначено в оскаржуваному вироку, що обвинувачений самостійно з'явився із зізнанням, щиро розкаявся та сприяв розкриттю кримінального правопорушення, також добровільно відшкодував завдані вчиненим правопорушенням збитки. Апелянт зазначив, що вчинив кримінальне правопорушення у зв'язку із збігом тяжких особистих обставин, поганим станом здоров'ям матері, брак постійної роботи, оскільки наявність судимостей та стан здоров'я не дають можливості знайти постійну офіційну роботу. Крім того, судом при призначенні покарання враховано особу обвинуваченого, але на думку апелянта, тільки з негативного боку, адже обвинувачений став на шлях виправлення, покинув місця позбавлення волі з умовно-достроковим звільненням через велику кількість отриманих заохочень, сумлінну поведінку та старанну працю. Також апелянт зазначив, що протягом двох років після звільнення не вчиняв нових кримінальних правопорушень та лише за збігом обставин скоїв вказаний злочин. Просив вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі звільнивши від відбування покарання на підставі ст.75 КК України із встановленням іспитового строку 1 рік, в решті вирок залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурорки, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просила вирок суду першої інстанції залишити без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції в частині обставин вчинення злочину, доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій учасниками судового розгляду не оспорюються, підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч.2 ст.404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про незаконність вироку в частині призначеного покарання, то вони не грунтуються як на матеріалах кримінального провадження, так і на вимогах закону.
Відповідно до положень ст.65 КК України, при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Цих вимог закону при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції дотримався у повному обсязі.
Так, при вирішенні питання про покарання обвинуваченого суд першої інстанції врахував те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин. Судом у повній мірі були враховані дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності неодноразово притягувався та відбував покарання у виді позбавлення волі за скоєння умисних тяжких злочинів проти власності, не працює та не має постійного джерела доходу, що і призвело до скоєння корисливого злочину, за місцем реєстрації на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, утриманців не має, інвалідності не має. Судом першої інстанції враховано наявність обставин, що пом?якшують покарання у виді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що завдану майнову шкоду потерпілому відшкодовано в повному обсязі шляхом повернення викраденого майна.
Сукупність наведених обставин привели суд першої інстанції до обгрунтованого переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із чим суд, із урахуванням положень як закону України про кримінальну відповідальність, так і з урахуванням кримінального процесуального закону призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, належним чином мотивувавши своє рішення. При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_7 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень неможливе без ізоляції від суспільства.
Із указаними висновками колегія суддів погоджується повною мірою.
Апеляційна скарга обвинуваченого не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом вироку. Посилання ОСОБА_7 на те, що останній став на шлях виправлення, був умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі та протягом певного часу не вчиняв кримінальних правопорушень не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Та обставина, що ОСОБА_7 маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, а також те, що обвинувачений вже раніше відбував покарання та був умовно-достроково звільнений свідчить про те, що обвинувачений належних висновків для себе не зробив та вчинив нове кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість призначення покарання з випробуванням, тобто фактично з подальшим звільненням від його реального відбування. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання обвинуваченого на те, що він не вчиняв нових злочинів протягом двох років є некоректним та не може свідчити про виправлення обвинуваченого, оскільки це є звичайною суспільною поведінкою.
Належних доводів для пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання шляхом застосування ст.75 КК України обвинуваченим у апеляційній скарзі не наведено і підстав для цього у ході апеляційного розгляду не встановленою, що вказує на необгрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
_____________________ ОСОБА_2 _____________________ ОСОБА_3 _____________________ ОСОБА_4