27 листопада 2025 року місто Київ
справа № 640/4590/19
апеляційне провадження № 22-ц/824/16488/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Усатової І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Управління патрульної поліції у Харківській області, інспектора роти №3 батальйону№2 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Криженко Олени Романівни, Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди,-
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Управління патрульної поліції у Харківській області, інспектора роти №3 батальйону№2 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції України лейтенанта поліції Криженко О.Р., Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди.
Вимоги позову мотивує тим, що 21 вересня 2018 року інспектором роти №3 батальйону№2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України лейтенантом поліції Криженко О.Р. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 613264.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2018 у справі № 639/5578/18 скасовано постанову серії ЕАВ№ 613264, дії інспектора роти №3 батальйону№2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України лейтенанта поліції Криженко О.Р визнано незаконними. Рішення набрало законної сили 30.10.2018.
ОСОБА_1 зазначає, що він переніс моральні страждання, внаслідок незаконної протиправної поведінки інспектора патрульної поліції, яка при складанні постанови зверталася до нього в знущальній формі, її злобне відношення призвело до болю у серці, на його неодноразові звернення до інспектора зі скаргами на самопочуття та проханням про виклик швидкої допомоги, остання не реагувала, не дала можливості написати пояснення до постанови. Грубе відношення, приниження та постійний тиск з боку інспектора призвели до різкого погіршення стану здоров'я. Вказав, що незаконна перевірка усіх документів, образи зі сторони інспектора призвели до психологічного переживання, він відчував страх, сором, душевний біль, депресію, приниження, оскільки отримав велике емоційне потрясіння та глибокі моральні страждання.
Зазначив, що незаконна поведінка інспектора стала причиною різкого погіршення здоров'я, вказує, що постанову йому видано не було, права інспектор не роз'яснила.
Після від'їзду поліції він вже не зміг піднятися на другий поверх свого офісу та з вулиці здійснив виклик швидкої допомоги, яка приїхавши зафіксувала підвищений тиск та запропонувала термінову госпіталізацію, на що він не погодився, отримавши першу допомогу у автомобілі швидкої допомоги.
У подальшому 25- 26 вересня 2018 року проходив обстеження та дослідження серця, переніс пряме стентування серця.
Постійне емоційне перенапруження призвело до страшних та незворотних наслідків та 29 жовтня 2018 року йому встановлений діагноз - гострий обширний інфаркт міокарда.
Страждання, які були заподіяні інспектором патрульної поліції, внаслідок її психічного впливу призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків та незворотніх змін у здоров'ї.
З посиланням на ст.ст.1174,1173 ЦК України просить суд стягнути з Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції шляхом списання коштів з рахунків даної установи у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
У позові до Управління патрульної поліції у Харківській області, інспектора роти №3 батальйону№2 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Криженко Олени Романівни відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок суду щодо мотивів подання позову не відповідає обставинам справи.
Вказує, що внаслідок пережитого стресу після вчинених незаконних дій 21 вересня 2018 року з боку інспектора патрульної поліції Криженко О.Р. він відразу був змушений звернутись за медичною допомогою і звернувшись на наступний день до лікаря, йому було поставлено діагноз Інфаркт міокарда, він переніс операцію на серці і постійно безперервно на протязі 64 днів (до 27 листопада 2018 року) він знаходився на лікуванні. Внаслідок пережитих хвилювань він отримав обширний інфаркт, йому зробили операцію на серці, поставили стенти на серці, у зв'язку з чим потребує постійного лікування. До подій 21 вересня 2018 року він вів активний спосіб життя, був фізично не хворою людиною.
Суд першої інстанції не надав оцінки хронології подій, не дослідив події всебічно, не звертав уваги на події які почали відбуватись вже під час спілкування з патрульним поліцейським (погіршення його самопочуття про яке я заявив безпосередньо патрульному поліцейському) та продовжились відразу після його від'їзду (вже через півгодини я викликав швидку медичну допомогу через погіршення самопочуття). Після 21 вересня 2018 року я вже жодного дня не вийшов на роботу, стан здоров'я погіршився настільки що призвів до операції на серці та незворотніх негативних наслідків для його здоров'я та життя.
Суд першої інстанції не розглянув заяву про виклик свідків, безпідставно відмовив у проведенні судово-психологічної експертизи, визначивши що експертиза буде недоцільною, а в подальшому вказав, що позивач не заявляв про проведення експертизи.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції не врахував глибину душевних страждань, завданих незаконними діями інспектора патрульної поліції, та не врахував наслідки пережитих страждань, наявність перешкод у реалізації життєвих планів у вигляді незворотного погіршення фізичного стану внаслідок пережитих моральних страждань. Хронічне захворювання серця (ішемічна хвороба серця) розпочалась саме 21 вересня 2018 року після перевірки патрульним поліцейським, про це свідчать наявні у справі довідки швидкої, виписки лікарень, довідка інвалідності тощо. Також, судом не враховано вимоги розумності та справедливості й внаслідок цього суд дійшов необґрунтованого висновку про відшкодування мені моральної шкоди частково у розмірі 10 000,00грн. Суд неправильно керувався засадами розумності, виваженості та справедливості. Відновлення фізичної активності після завданих мені моральних страждань вже неможливо, погіршення фізичного стану внаслідок пережитих моральних страждань від неправомірних дій патрульного поліцейського носить незворотній характер, відновити попередній стан життя вже неможливо.
Також не погоджуючись з рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся Департамент патрульної поліції, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не грунтуються на наявних у справі доказах. Довідки, які надав позивач, жодним чином не підтверджують причинний зв'язок між діями інспектора та станом здоров'я позивача після винесення постанови. При цьому, відповідно до інформації, зазначеної у медичних документах, які позивача надав до суду, частина захворювань є хронічними.
Вважає, що рішення суду, яким скасовано постанову було повністю поновлено права позивача.
Також вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом на користь позивача є завищеним і необгрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними, та не спростовують висновків суду про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно. 01 жовтня 2025 року звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала можливим провести розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними дії інспектора роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Криженко О.Р. щодо складання постанови серії ЕАВ №613264 від 21.09.2018 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП України, за скоєння якого на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.
Скасовано постанову серії ЕАВ №613264 від 21.09.2018 року, складену інспектором роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Криженко О.Р. в справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрито. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Так, зі змісту вказаного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2018 вбачається, що «оскільки оскаржувана постанова винесена безпосередньо на місці правопорушення, незважаючи на заперечення позивача, вона є неправомірною, винесеною з порушенням прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, у зв'язку з чим дії відповідача щодо складання такої постанови є незаконними».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діями інспектора поліції при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивачу заподіяно моральну шкоду, а тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає на користь позивача моральна шкода в розмірі 10 000 грн, яка буде належною та достатньою для її покриття.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
За змістом частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів під час здійснення ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначено, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Предметом спору у цій справі є стягнення моральної шкоди, спричиненої працівником патрульної поліції під час винесення постанови ЕАВ№613264 від 21 вересня 2018 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2018 року у справі № 639/5578/18, визнано незаконними дії інспектора роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Криженко Олени Романівни щодо складання постанови серії ЕАВ №613264 від 21.09.2018 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП України, за скоєння якого на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.
Скасовано постанову серії ЕАВ №613264 від 21.09.2018 року, складену інспектором роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Криженко Оленою Романівною в справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
У постанові від 22 січня 2025 року в справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
Отже, встановивши протиправність дій працівників патрульної поліції під час складання постанови стосовно ОСОБА_1 , а також врахувавши скасування постанови серії ЕАВ №613264, суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки встановлені обставини свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності вважав за необхідне визначити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , у сумі 10 000 грн.
Апеляційний суд погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, вважає, що суд врахував фактор тривалості страждань, який є одним із визначальних факторів, що впливають на розмір відшкодування моральної шкоди.
Перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час визначення розміру моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, колегія суддів керується таким.
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine»).
Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не спричинили вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.
Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Отже, позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, повинен довести, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції під час складання постанови йому була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок неправомірних дій працівника поліції позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач отримав непоправну шкоду здоров'ю, переніс операцію на серці та наразі пожиттєво потребує подальшого лікування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, врахувавши тривалість страждань позивача, дійшов висновку, що розмір грошової компенсації за моральну шкоду становить 10 000 грн., що буде не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб позивача, і не призведе до його безпідставного збагачення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, а також із визначеним судом розміром моральної шкоди.
Колегія суддів не бере до уваги доводи скарги позивача про те, що суд не врахував докази, подані позивачем на підтвердження завданої йому моральної шкоди, оскільки суд врахував докази, подані позивачем на підтвердження позовних вимог, з'ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 10 000 грн.
Такий висновок суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14 (провадження № 14-538цс19), згідно з яким розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав оцінки хронології подій, не дослідив події всебічно, не звернув уваги на події, які почали відбуватись вже під час спілкування з патрульним поліцейським (погіршення його самопочуття про яке я заявив безпосередньо патрульному поліцейському) та продовжились відразу після його від'їзду (вже через півгодини я викликав швидку медичну допомогу через погіршення самопочуття), колегія суддів відхиляє, оскільки судом надано оцінку характеру, обсягу, тривалості та наслідкам заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув заяву про виклик свідків та безпідставно відмовив у проведенні судово-психологічної експертизи, колегія суддів вважає відхиляє, оскільки ключовим питанням для з'ясування наявності підстав для стягнення моральної шкоди у даній справі є встановлення протиправності дій відповідача, а для визначення її розміру необхідним є встановлення обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, з урахуванням засад розумності, виваженості й справедливості. При цьому, позивач не був позбавлений права поза межами судового провадження звернутися до експерта з метою отримання висновку психологічної експертизи, а потім його подати на підтвердження заявленого розміру моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не грунтуються на наявних у справі доказах, колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням суду встановлено протиправність дій працівника поліції та незаконність винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, що безумовно є підставою для стягнення моральної шкоди.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що рішення суду, яким скасовано постанову було повністю поновлено права позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення моральної шкоди у зв'язку з незаконним та протиправними діями працівника патрульної поліції.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом на користь позивача є завищеним, грунтуються виключно на припущеннях та не спростовують висновків суду.
Доводи апеляційних скарг по суті спору не дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: