Справа №759/13159/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5756/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
25 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року, -
Даною ухвалою суду продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 листопада 2025 року (включно), без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що на даний час наявні такі ризики як: обвинувачений, перебуваючи на волі зможе ухилятися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), і на це вказують такі обставини, як характер протиправних дій, в яких він обвинувачується; мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йомуу провину; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання йоговинуватим у даному кримінальному правопорушенні; знищити, сховати або спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні; незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, шляхом незаконного впливу на достовірність їх показань у даному кримінальному провадженні під час судового розгляду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, перешкодити викриттю організатора (керівника) організованої групи; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вінобвинувачується.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.
Вважає ухвалу суду незаконною, такою, що постановлена з неповнотою судового розгляду, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що прокурором не надано суду відомостей та доказів існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Судом не враховано, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, має постійне місце проживання, цивільну дружину та на його утриманні перебувають троє малолітніх дітей, а також позитивно характеризується за місцем проходження військової служби.
Вважає, що суд вправі визначити йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, в тому числі з визначенням розміру застави.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Обвинувачений ОСОБА_6 був відсутній в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на час розгляду в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим забезпечити відеоконференцію з метою його участі в судовому засіданні не видалось можливим.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Святошинського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження №22024101110001313 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2025 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком на 60 (шістдесят) календарних днів, тобто до 29 листопада 2025 року включно.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може ухилятися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні,незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вінобвинувачується.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 взяв до уваги дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, заявлені ризики неправомірної поведінки обвинуваченого, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 ,суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування щодо обвинуваченогозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не представлено.
Також колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави ОСОБА_6 , оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів контрольного провадження вбачається, що при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_6 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Доводи обвинуваченого про неврахування даних про його особу є безпідставними, оскільки цілком були враховані місцевим судом. Крім того, на думку колегії суддів, вони не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити останньому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки такий не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя