Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14041/2025
26 листопада 2025 року місто Київ
справа № 357/4654/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Орєхова О.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,-
У квітні 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на період навчання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову, на час його навчання до 30 січня 2026 року, але не більше як до досягнення ним 23-х років
На обґрунтування вимог посилалася на те, що 28 липня 2001 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 року (справа №357/5856/16-ц).
Під час спільного життя подружжя, у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 грудня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у справі №357/12190/19 ухвалив рішення про стягнення із відповідача аліментів на утримання дітей, в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28 жовтня 2019 року і до повноліття дітей.
Вказувала, що свій обов'язок щодо належного матеріального утримання спільних із позивачкою дітей на виконання судового рішення відповідач виконав належним чином, станом день настання повноліття як сина, так і доньки, борги за аліментами були відсутні.
Зазначала, що водночас, син ОСОБА_5 продовжує навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Технолого-економічний фаховий коледж Білоцерківського національного аграрного університету», є студентом 3-го курсу денної форми здобуття освіти, спеціальність 181 «Харчові технології», ОПП «Зберігання, консервування та переробка м'яса».
Посилалася на те, що на даний час син ОСОБА_5 проживає у Чеській республіці, у зв'язку із повномасштабним вторгненням РФ на територію України, а тому процес навчання відбувається у дистанційному (онлайн) режимі.
Для підтримання сталого, безперервного, ефективного процесу навчання, син потребує матеріальної підтримки з боку його батьків. На теперішній час грошову допомогу ОСОБА_5 надає виключно мати. При цьому відповідач, як батько, будучи достовірно обізнаним із фактом здобуття сином вищої освіти, абстрагувався від свого імперативного обов'язку надавати своїй дитині посильну фінансову допомогу, переклавши увесь тягар відповідальності за утримання сина на позивачку.
Вказувала, що вона є фізичною особою - підприємцем (КВЕД: 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (основний) 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування 56.29 Постачання інших готових страв 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23530000000040898 від 01.03.2019 року.
Посилалася на те, що батьки, відповідно до засад сімейного законодавства та суспільної моралі, повинні надавати грошову підтримку своїй дитині до моменту закінчення навчання. ОСОБА_5 не працює, увесь свій час присвячує навчанню та саморозвитку, зокрема вивчає чеську мову та культуру. Єдиним джерелом його існування є матеріальна допомога від матері, тобто позивачки.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2025 року, і до закінчення навчання, але не пізніше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
На обґрунтування вимог посилався на те, що дитина проживає окремо від своїх батьків за кордоном України. Позивач не надала доказів на підтвердження навчання сина онлайн. Суд першої інстанції не з'ясував ані матеріальний стан, ані стан здоров'я відповідача та наявність у нього на утриманні інших дітей або непрацездатних осіб.
22 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник позивачки ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, мотивуючи це тим, що навчання дитини сторін у справі ОСОБА_5 не припинено, він продовжує відвідувати заняття та виконувати необхідний навчальний план, лише у форматі онлайн, що відповідачем не спростовано.
Весь тягар утримання дитини та створення йому умов для проживання та навчання лежить на матері, без жодної допомоги батька.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, у тому числі, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до статті 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі перебували в шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 року, справа №357/5856/16-ц.
Під час перебування у шлюбі у них народилися діти: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис про народження, та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28 жовтня 2019 року і до повноліття дітей.
Цим рішенням встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 28 липня 2011 року до 17 червня 2016 року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття.
З довідки від 24 березня 2025 року № 321, яка видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що він дійсно є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Технолого-економічний фаховий коледж Білоцерківського національного аграрного університету», є студентом 3-го курсу денної форми здобуття освіти. Термін навчання з 01 вересня 2022 року до 30 січня 2026 року. Навчається за кошти державного бюджету. Спеціальність 181 «Харчові технології», ОПП «Зберігання, консервування та переробка м'яса».
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Статтею 200 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання та чи повнолітні дочка, син, що продовжують навчання, у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
Визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції врахував, що батьки зобов'язані утримувати повнолітню дитину в рівних частинах, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу).
Обов'язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Навчання, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №761/10510/17.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження навчання сина спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою від 24 березня 2025 року № 321.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років (див. правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/20347/20).
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, не залежить від форми навчання (див. постанову Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16ц).
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з'ясував ані матеріальний стан, ані стан здоров'я відповідача та наявність у нього на утриманні інших дітей або непрацездатних осіб, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач жодних доказів на підтвердження його майнового стану, наявності у останнього інших утриманців, доказів на підтвердження його стану здоров'я (довідок) не надав.
А відтак, оцінюючи докази в їх сукупності та виходячи при цьому із принципу розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітнього сина, повинні надавати допомогу дитині, і, беручи до уваги, що син сторін навчається онлайн, потребує матеріальної допомоги, окрім навчання, на державному замовленні, існують побутові витрати, щоденного виділення коштів на харчування, одяг та інші потреби, необхідні для навчального процесу, а тому слід стягнути з відповідача аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки, який є справедливим і не буде накладати непропорційний фінансовий тягар на відповідача та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, та буде співмірним з майновим станом сторін.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для часткового задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: