03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1594/2025
24 листопада 2025 року м. Київ
Справа № 363/6419/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», яка подана представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Свєтушкіної Д. А.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У листопаді 2023 року позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 13 грудня 2018 року, відповідно до якої банк установив відповідачу кредитний ліміт та видав карту для користування ним. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банківською установою Договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві. При встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався пунктами 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких позичальник при його укладенні надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням банку. АТ КБ «Приватбанк» повністю виконав умови договору, надавши ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, станом на 17 жовтня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 39 034,86 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 31 504,06 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 7 530,80 грн.
Посилаючись на те, що добровільно заборгованість відповідач не сплачує, представник АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у загальному розмірі 39 034,86 грн та витрати зі сплати судового збору 2684 гривень.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 504,06 грн та судовий збір у розмірі 2 166,18 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко О. М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, а також на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 7 530,80 грн.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18, про те, що підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами і Правилами закон не вимагає. Аналогічні висновки, на думку заявника, викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 642/5533/15-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17 та від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18.
Вказує, що всі істотні умови кредитування (зокрема розмір відсотків) узгоджено у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що особисто підписана клієнтом 16 листопада 2021 року. Отже відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином ознайомлений з його умовами, акцептував пропозицію банку, отримав кредитну картку, користувався кредитними коштами, а також визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору.
Зазначає, що умови кредитування періодично змінюються. Ці зміни АТ КБ «ПриватБанк» відображає в Умовах та Правилах банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.
16 листопада 2021 року при зміні умов кредитування відповідача ознайомили з умовами кредитування в банку шляхом підписання ним актуальної заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг. Підписанням заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 16 листопада 2021 року без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за кредитом, допустивши грубе порушення норм матеріального права.
Крім того, суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц та від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц про те, що «належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Заочне рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитам, в іншій частині не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Суд першої інстанції встановив, що 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
В анкеті-заяві від 13 грудня 2018 року зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua.
До кредитного договору банк додав паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», Умови та правила надання банківських послуг та заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16.11.2021 року.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 17 жовтня 2023 року за укладеним кредитним договором від 13 грудня 2018 року обліковується у загальному розмірі 39 034,86 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 31 504,06 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 7 530,80 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив із того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 грудня 2018 року шляхом підписання заяви-анкети. Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Таким чином, ані анкета-заява про приєднання до Умов та Правил, ані паспорт споживчого кредитування не дають підстав вважати, що позичальник ознайомлений з усіма умовами кредитування, включаючи проценти та штрафи. Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за процентами, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти, однак такі умови договору суд визнав неузгодженими.
З висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині колегія суддів не погоджується, оскільки він не в повному обсязі відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
З довідки про видані картки, що додана до позовної заяви, вбачається, що відповідачу 16 листопада 2021 року видано картку «Універсальна» GOLD та відповідно до підписаної відповідачем 16 листопада 2021 року Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ( п. 1.3. заяви) для такого типу картки із відповідачем погоджена відсоткова ставка - 40,8% річних.
З виписки по рахунку відповідача, що доданий до позовної заяви, вбачається, що відсотки за користування кредитом з 16 листопада 2021 року нараховано за ставкою 3,4% на місяць, що складало 40,8% річних.
Виключення становив період з 01 травня 2022 року по 01 вересня 2022 року, коли відсоткова ставка становила 1,7% на місяць. Тобто банком було змінено відсоткову ставку в бік зменшення, на користь клієнта.
З 01 жовтня 2022 року банком було знову застосовано відсоткову ставку 3,4% на місяць, що складає 40,8% річних, тобто ставку, яка була погоджена сторонами у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16 листопад 2021 року.
Таким чином, дійшовши висновку про те, що в анкеті-заяві позичальника від 13 грудня 2018 року процентна ставка не зазначена, суд першої інстанції не звернув увагу, що нарахування заборгованості за відсотками здійснено банком після особистого підписання відповідачем Заяви від 16 листопада 2021 року, що відповідало тим умовам, які були викладені в ній.
Відповідно до частин першої і другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Однією з вимог до змісту правочину в розумінні частини третьої статті 203 ЦК України є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Частина перша статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Водночас, у частині першій статті 627 закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частинами 1-2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Висновок суду першої інстанцій про відсутність доказів досягнення сторонами згоди щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з копії заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16 листопада 2021 року вбачається, що сторони досягли згоди щодо умов нарахування відсотків за користування кредитними коштами, про що свідчить проставлення підписів зі сторони представника банку та відповідача, а отже заборгованість за відсотками також підлягала стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з порушенням зобов'язання, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Отже, суд першої інстанції не врахував вищенаведені норми матеріального права і надав неправильну оцінку доказам у справі, оскільки у заяві ОСОБА_1 від 16 листопада 2021 року, яка була підписана сторонами, розмір відсотків узгоджений і розрахунок відсотків з цієї дати здійснено саме за погодженою відсотковою ставкою, що відповідає умовам вчиненню правочину відповідно до частини першої статті 207 ЦК України.
Таким чином, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитом, оскільки заборгованість за відсотками нараховано після підписання відповідачем заяви від 16 листопада 2021 року і відповідно до її умов.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 7530,80 грн є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не відповідає обставинам цієї справи.
Фактичні обставини справи № 342/180/17 зводилися до того, що відповідач стверджувала, що не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк»; цей документ також не містив дати його підписання представником позивача, тоді як у цій справі відповідач не висловив заперечень з приводу досягнення домовленості з позивачем умов кредитування, що, з-поміж іншого, включало умови нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами, за порушення зобов'язання зі своєчасного повернення кредитних коштів.
Відповідно до банківської виписки за договором за період з 07.10.2017 року по 20.10.2023 року, а також розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 сплачував проценти за користування кредитом у повному обсязі та станом на 01 березня 2022 року заборгованість за процентами була відсутня. Заборгованість за процентами виникла за період з 01 квітня 2022 року по 17 жовтня 2023 року, нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідає умовам особисто підписаної ОСОБА_1 заяви «Про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг» від 16 листопада 2021 року .
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, що є підставою для скасування рішення суду у відповідній частині та ухвалення нового судового рішення про задоволення зазначеної позовної вимоги.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками з ухваленням нового судового рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на загальну суму 4543 грн. 82 коп. ( судовий збір за подання позовної заяви, який не було стягнуто оскаржуваним рішенням - 517 грн. 82 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги - 4026 грн.).
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», яка подана представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, - задовольнити.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове судове рішення:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за відсотками на суму 7530 ( сім тисяч п'ятсот тридцять) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4543 грн. 82 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г. М.
Рейнарт І. М.