18 листопада 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 756/5857/25
номер провадження: 22-ц/824/16393/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костянецького Михайла Валерійовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року у складі судді Діденка Є.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» (далі - ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна») до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та інших осіб заборгованість за кредитним договором в розмірі 601 614,11 доларів США. На виконання вказаного рішення був виданий виконавчий лист №2-2334/2010, який перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління примусового забезпечення виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ).
Вказувала, що 14 листопада 2019 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») укладено договір про відступлення права вимоги №GL13N211894/3 за результатом відкритих торгів, відповідно до умов якого банк відступив право вимоги за вказаним кредитним договором, а також до поручителів. 29 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ОСОБА_4 було укладено договір №1385н/1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_4 набула право вимоги до боржника і поручителів за кредитним договором №1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні №51716916 на ОСОБА_4 . Постановою державного виконавця від 04 травня 2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні на ОСОБА_4 09 квітня 2025 року між боржником та ОСОБА_4 укладено договір про прощення боргу, відповідно до умов якого стягувач звільняє боржника від сплати боргу в розмірі 6 659 378 грн 95 коп., що виник із зобов'язання боржника за кредитним договором №1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року, та всі зобов'язання припиняються.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила визнати виконавчий лист №2-2334/2010, виданий Оболонським районним судом міста Києва 14 липня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заборгованості у розмірі 4 770 153 грн 27 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела наявності підстав для визнання виконавчого листа № 2-2334/2010 від 14 липня 2010 року таким, що не підлягає виконанню, а договір про прощення боргу від 09 квітня 2025 року, який укладений між нею та новим стягувачем ОСОБА_4 , не може бути такою підставою у розумінні ст. 432 ЦПК України, адже ОСОБА_4 набула право вимоги на підставі договорів, які були визнані недійсними рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8852/20. Тому суд дійшов висновку про припинення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі договору про прощення боргу від 09 квітня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Костянецький М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалою від 20 лютого 2020 року Оболонський районний суд міста Києва у справі №756/16351/19 задовольнив заяву стягувача та замінив стягувача - ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» його правонаступником - ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №51716916, що відкрите на підставі виконавчого листа №2-2334/2010, який виданий Оболонським районним судом міста Києва 14 липня 2010 року у справі №2-2334/10 за позовом ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року. Таким чином, Оболонський районний суд міста Києва встановив факт правонаступництва ОСОБА_4 за кредитним договором №1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року та її процесуальне правонаступництво у цій справі.
Вказує, що однією з законних підстав для припинення обов'язку боржника є відповідно до ст.605 ЦК України прощення боргу, що згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України є однією з матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Отже можливі наслідки (не стягнення виконавчого збору) не можуть прийматись до уваги суду та враховуватись ним при ухваленні рішення про задоволення або відмови у задоволенні відповідної заяви.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, не встановив обставини та факти, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку скаржника, та помилково застосував Закон України «Про виконавче провадження» як нормативно-правову норму.
Учасники справи не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а, отже, принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Відповідно до вимог ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема містить Глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 20/12/2019 (провадження № 61-14244ав20) та від 24 червня 2021 року у справі № 750/9956/17 (провадження № 61-15664 св19).
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, до персоніфікованих даних якого відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2010 року у справі №2-2334/10 стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заборгованість за кредитним договором № 1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року в розмірі 601 614,11 доларів США, що станом на день ухвалення рішення становило 4 768 333 грн 27 коп.
Указане рішення суду набрало законної сили та є чинним.
На виконання зазначеного заочного рішення Оболонським районним судом міста Києва 14 липня 2010 року видано виконавчий лист № 2-2334/2010, який перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління примусового забезпечення виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення боргу у сумі 4 768 333 грн 27 коп., яке відкрито на підставі виконавчого листа № 2-2334/2010 від 14 липня 2010 року.
Сторонами у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 були ПАТ «Банк Петрокоммерц- Україна» (стягувач) та ОСОБА_1 (боржник).
14 листопада 2019 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укладено договір № GL18N211894/3 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-10-11-000031-b.
Пунктом 2.1 договору № GL18N211894/3 від 14 листопада 2019 року визначено, що банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених цим договором права вимоги банку до позичальників, заставодавців/іпотекодавців, та поручителів, що випливають з договорів зазначених у додатку № 1 та додатку №3 до цього договору.
Згідно з додатком № 1 до договору № GL18N211894/3 від 14 липня 2019 року (п. 9) (Реєстр договорів права вимоги за якими відступається право вимоги до боржників (позичальників) за такими договорами) ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» право вимоги за кредитним договором № 1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року.
Відповідно до додатку № 3 до договору № GL18N211894/3 від 14 листопада 2019 року (п.п. 9, 255, 256) (Акт приймання передачі прав вимоги та кредитних справ) ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» отримало право вимоги за кредитним договором № 1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року та договорами поруки, а також оригінали кредитного договору та договорів поруки.
29 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ОСОБА_4 укладено Договір № 1385н/1 про відступлення прав вимоги.
Згідно з п. 1.1 договору ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступило на користь ОСОБА_4 права вимоги до ОСОБА_1 та поручителів, що виникли на підставі кредитного договору № 1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року та за договорами поруки.
На підтвердження переходу прав вимоги за кредитним договором між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ОСОБА_4 був укладений акт приймання-передачі прав вимоги за кредитним договором та договорами поруки (Додаток № 1 до договору № 1385н/1 про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2019 року).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі №756/16351/19 задоволено заяву ОСОБА_4 та замінено стягувача ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» його правонаступником - ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що відкрите на підставі виконавчого листа № 2-2334/2010, який виданий Оболонським районним судом міста Києва 14 липня 2010 року у справі № 2-2334/10 за позовом ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з п.6 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як ст.3 ЦК України, так і п.6 ст.3 ЦК України, свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах».
Добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі №910/8852/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» до ПАТ «Банк Петрокомерц -Україна», ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними та скасуванням результатів відкритих торгів (аукціону), визнання недійсними договорів - задоволено частково.
Визнано недійсними відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» (лот GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18 жовтня 2019 року.
Визнано недійсними договори, укладені між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» (лот GL18N211894), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18 жовтня 2019 року, а саме: договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги GL18N211894/1 від 14 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 880; договір купівлі-продажу майнових прав № GL18N211894/2 від 14 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 881; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/3 від 14 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 882; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/4 від 14 листопада 2019 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі №910/8852/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі №910/8852/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року касаційні скарги ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 травня 2021 року у справі № 910/8852/20, залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином у цій правовій ситуації, навіть за умови наявності ухвали суду від 20 лютого 2020 року про заміну стягувача у виконавчому провадженні №51716916 та формального визнання ОСОБА_4 правонаступником первинного стягувача, встановлена остаточними та чинними судовими рішеннями у справі №910/8852/20 недійсність договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/3 від 14 листопада 2019 року та №1385н/1 від 29 листопада 2019 року унеможливлює виникнення у ОСОБА_4 законного матеріального права вимоги та правомочності розпоряджатися цією вимогою, у тому числі шляхом її припинення через прощення боргу. Така недійсність означає, що особа фактично не набула прав кредитора щодо боржника, а відтак не могла припинити зобов'язання і породити юридичні наслідки у вигляді підстав для невиконання чинного судового рішення.
Визнання виконавчого листа № 2-2334/2010 таким, що не підлягає виконанню за цих обставин, суперечило б принципу обов'язковості судових рішень, передбаченому п.9 ч.2 ст.129 Конституції України та ст.14 ЦПК України, нівелювало б обов'язковість рішення суду, що набрало законної сили і не було скасоване, та фактично допустило б уникнення його виконання без передбачених законом підстав. Такий підхід не узгоджується із засадами справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ст.3 ЦК України) та суперечить доктринальному тлумаченні цивільного законодавства щодо неприпустимості припинення зобов'язань на підставі недійсних правочинів.
Отже належним чином установивши вказані вище обставини та нормативне регулювання спірних правовідносин, які свідчать про те, що укладений 09 квітня 2025 року договір про прощення боргу не міг припинити матеріальний обов'язок ОСОБА_1 , оскільки він укладений особою, яка не набувала законного статусу кредитора за цим зобов'язанням, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст.432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа №2-2334/2010, виданого Оболонським районним судом міста Києва 14 липня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» заборгованості у розмірі 4 770 153 грн 27 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Оболонського районний суд міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі №756/16351/19 замінено стягувача ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» його правонаступником - ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №51716916, що відкрите на підставі виконавчого листа №2-2334/2010, який виданий Оболонським районним судом міста Києва 14 липня 2010 року у справі №2-2334/10, тобто суд встановив факт правонаступництва ОСОБА_4 за кредитним договором №1385н-04-08 від 18 квітня 2008 року та її процесуальне правонаступництво у цій справі, колегією суддів не приймаються до уваги як підставу для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки не спростовують того, що правонаступництво було встановлено виключно в процесуальному аспекті і не створює законного матеріального права вимоги, оскільки договори, на підставі яких формально відбувся перехід права вимоги до ОСОБА_4 , визнані недійсними остаточними судовими рішеннями у справі №910/8852/20.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костянецького Михайла Валерійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді: