26 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 645/4123/24
провадження № 22-ц/818/4873/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Курила О.М., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна»,
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «ФАРМАКОМ»
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Зябкіна Вадима Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова 01 серпня 2025 року у складі судді Замікули Б.С.,-
У липні 2024 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.10.2023 на трасі М-18 49 км+800 м в межах Нововодолазького району Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Ford Kuga, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу завдано моральну та матеріальну шкоду, яку на момент звернення до суду не було відшкодовано ТОВ ВТФ «ФАРМАКОМ», з якою винуватець ДТП перебувала у трудових відносинах, а також не було відшкодовано в повному обсязі страховою компанією в межах встановленого ліміту, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь 313152,60 грн, а саме: з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 54000 грн, з ТОВ ВТФ «ФАРМАКОМ» матеріальну шкоду в розмірі 59152,60 грн, моральну шкоду в розмірі 200000 грн. Крім того, позивач просив вирішити питання про стягнення судових витрат, зокрема, на оплату судового збору в розмірі 3132 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 22000 грн.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова 01 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 25028,06 грн та моральну шкоду в розмірі 40000 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 53926,96 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7086,30 грн, які складаються з: витрат пов'язаних із проведенням експертизи в розмірі 1396,79 грн; сплати судового збору в розмірі 709,03 грн; витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4980,48 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4878,32 грн, які складаються з: витрат пов'язаних із проведенням експертизи в розмірі 1158,33 грн; сплати судового збору в розмірі 587,99 грн; витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3132 грн.
Рішення обгурнтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження свого права на отримння відшодування завданої матеріальної шкоди від страховика та винної особи. При визначеннні розміру відшкодування суд виходив з того, що страхова компанія має відшкодувати шкоду в межах встановленого ліміту 160000,00 грн, а саме 53926,96 грн з урахуванням сплачених нею 106073,04 грн (160000-106073,04). А відповідач ОСОБА_2 має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування, визначеного полісом 185025,06 - 160000,00 грн. Щодо 3875,00 грн - витрат на лікування позивача, суд позбавлений можливості достовірно встановити відповідність таких витрат за відсутності відповідних медичних призначень. Крім того, суд зауважив, що вказані витрати підлягають відшкодування страховою компанією, а не винуватцем ДТП, оскільки в силу положення ст. 6, 22.1. Закону № 1961-IV відносяться до страхового випадку. Понесення поивачем витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля з місця ДТП у розмірі 3300,00 грн та оплату за перебування автомобіля на штрафмайданчику після ДТП 960,00 грн суд вважав недоведеними. Суд також дійшов до висновку, що визначений представником позивача розмір ідшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 грн у контексті обставин, встановлених під час розгляду справи, є необґрунтованим. На переконання суду, розмір моральної шкоди, який є адекватним завданій позивачу шкоди та буде відповідати принципам розумності та справедливості, з урахуванням положення ст. 23 ЦК України, становить 40000,00 грн. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керувався положенням ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, зобов'язати ОСОБА_1 після відшкодування йому шкоди передати в розпорядження ОСОБА_2 автомобіль «AUDI А4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані, зафіксованому у висновку експерта № 00724 від 13.09.2022 р, стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в 2 000,00 грн. У іншій частині рішення залишити без змін. Вирішити питання, щодо стягнення судових витрат. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неправильно встановив обставини у справі та вирішив спір з порушенням вимог норм матеріального права. Вважає, що залишки пошкодженого автомобілю суд повинен був передати відповідачу. Також, стягуючи з відповідачів частину матеріальної шкоди суд посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 за змістом якої на підтверджепння розміру шкоди повинен бути наданий висновок судової автотоварознавчої експертизи або відповідні документи станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (п. 4.36). Проте у зазначеній справі такі докази відсутні. Також, вважає що визначений судом розмір відшкодування моральної шкроди є завищеним.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 13.11.2023 о 19 год 37 хв в Харківській області, Нововодолазький район, траса М-18 49 км. + 800 м., перехрестя Нова Водолага - Валки, Харків - Красноград, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу FORD KUGA, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортному засобу AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від у справі № 631/1640/23, яка набрала законної сили 06.01.2024, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення водієм Правил дорожнього руху.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також представником позивача надано висновок судового експерта Ковтуна М.Є. №00724 від 13.04.2024 за результатами транспортної товарознавчої експертизи для подання до суду, проведеного на підставі договору № 9/24 від 14.03.2024, укладеного між Суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
У висновку транспортної товарознавчої експертизи №00724 від 13.04.2024 зазначено наступне:
1. Сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_6 . 2004 року виготовлення, пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 13.10.2023 року складає 211017,60 грн.
2. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки AUDI реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер кузову НОМЕР_8 , 2004 року виготовлення, пошкодженого наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 13.10.2023 poкy складає 451222,02 грн. з урахуванням ПДВ на складові частини та матеріали.
3. Ринкова вартість автомобіля марки AUDI A4, реєстраційний НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_9 , 2004 року виготовлення, пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 13.10.2023 року до настання пошкоджень складає 211017,60 грн.
4. Ринкову вартість автомобіля марки AUDI A4, реєстраційний Номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_6 , 2004 року виготовлення, пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 13.10.2023 року після настання пошкоджень складає 25989,54 грн.
Відповідно до копії Полісу № 215265414 (строк дії з 21.06.2023 по 20.06.2024), наданого представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна», цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FORD KUGA, д.н.з. НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
Згідно зазначеного Полісу розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн., за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 320 000 грн. Розмір франшизи - 0 грн.
Як зазначив представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у відзиві на позов, за результатами проведеного власного розрахунку вартості пошкодженого транспортного засобу (до та після ДТП) страховою компанією було визначено розмір страхового відшкодування в розмірі 106073,04 грн та сплачено позивачу.
Водночас представник позивача зазначив про отримання страхового відшкодування від ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в розмірі 106000 грн, проте до позовної заяви не надано доказу на підтвердження отриманої саме вказаної суми коштів.
Рішення переглядається в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18.
Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.
Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23) зазначила: «... за змістом статі 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Таким чином, ремонт автомобіля марки «Renault Kadjar», державний реєстраційний номер НОМЕР_10 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП...».
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч. 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають - докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно висновку транспортної товарознавчої експертизи № 00724 від 13.04.2024 сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки AUDI A4 перевизщує ринкову вартість автомобіля.
Враховуючи те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про існування спору, дату та час судового розгляду справи, 01.08.2025 надав суду заяву про заперечення проти позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, про бажання отримати залишки пошкодженого автомобілю суду не заявляв, судова колегія вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем суми стягнення 211017.60 грн на вартість залишків пошкодженого атомобілю у розмірі 25989.54 грн та правильно визначив розмір відшкодування, що повинні сплатити відповідачі у справі у сумі 185028.06 грн.
Тому судова колегія відхиляє доводи апелянта про наявність підстав для скасування рішення в частині стягнення з нього різниці між вищезазначеною сумою та сумою,що піідлягає стягненню зі страховика у розмірі 25 028.06 ( 185028.06 - 160 000) грн.
Згідно із частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, завданих позивачу, спричинення тілесних ушкоджень, виходячи з принципів розумності та справедливості судова колегія погоджується з звисновком суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди в розмірі 40 000 грн.
Враховуючи викладене висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині є обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підстав для здійснення перерозподілу судовихвитрат не має.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу Зябкіна Вадима Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення на рішення Салтівського районного суду м. Харкова 01 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.М. Курило
Н.П. Пилипчук