27.11.2025
Справа № 646/9774/25
Провадження № 3/646/2733/2025
іменем України
27.11.2025 рокуОснов'янськийрайонний суд міста Харкова у складі судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,
потерпілої - ОСОБА_1 ,
представника потерпілої - Садовського М.М.
та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові об'єднану справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягненнядо адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван Вірменія, громадянина України, освіта вища, працюючого начальником відділу аналітичного та інформаційного забезпечення господарського суду Донецької області, одруженого, маючого сина неповнолітнього ОСОБА_3 , 2018 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 070320 від 13.09.2025 року, ОСОБА_2 13.09.2025 року о 00 год. 40 хв., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення діяння фізичного та психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою в адресу своєї дружини ОСОБА_1 та наніс їй удари рушником по голові, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 070318 від 13.09.2025 року, ОСОБА_2 13.09.2025 року о 01 год. 00 хв., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення діяння психологічного характеру, а саме в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2018 року народження, висловлювався нецензурною лайкою в адресу своєї дружини ОСОБА_1 та наніс їй удари рушником по голові, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_5 .
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_2 під час судового засідання свою провину не визнав та просив закрити провадження у справі відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказав, що після опівночі 13.09.2025 року він з дружиною ОСОБА_1 прийшли додому та почали купати сина ОСОБА_4 . В той час, коли вони перебували у ванній кімнаті, між ним та дружиною виник конфлікт з приводу виховання сина, під час якого вони спілкувались на підвищених тонах. Він на адресу дружини нецензурними словами не висловлювався та жодних ударів їй не наносив. Ніяких ушкоджень а ні дружині, а ні сину він не спричиняв.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні просила закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушень в діях її чоловіка. Пояснила, що вночі 13.09.2025 року, коли вона з чоловіком купали сина, між ним виникла словесна перепалка. Під час вказаного конфлікту ОСОБА_2 нецензурними словами на її адресу не висловлювався, жодних ударів їй не наносив. Вказала, що у даному випадку мало місце не домашнє насильство, а звичайне побутове з'ясування обов'язків щодо виховання сина. ОСОБА_7 ушкодження здоров'я їй та сину ОСОБА_4 спричинено не було. Вважає, що складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не має.
Вислухавши ОСОБА_2 , потерпілу ОСОБА_1 та її представника Садовського М.М., дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення та наявні в ній докази, суд приходить до наступного.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 070320 від 13.09.2025 року, ОСОБА_2 13.09.2025 року о 00 год. 40 хв., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення діяння фізичного та психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою в адресу своєї дружини ОСОБА_1 та наніс їй удари рушником по голові, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої та протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 070318 від 13.09.2025 року, ОСОБА_2 13.09.2025 року о 01 год. 00 хв., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення діяння психологічного характеру, а саме в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2018 року народження, висловлювався нецензурною лайкою в адресу своєї дружини ОСОБА_1 та наніс їй удари рушником по голові, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_5 .
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких
діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, психологічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За положеннями вищезазначеного Закону психологічним насильством визначено форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, що спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Системний аналіз законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання таких доказів покладено на осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Як зазначено у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу, що в ході розгляду вказаної об'єднаної справи про адміністративні правопорушення, які полягають у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення діяння фізичного та психологічного характеру, доказуванню підлягає не лише цей факт, а і факт наслідків, яких була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілим.
Тобто із змісту протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД № 070320 від 13.09.2025 року та серії ВАД № 070318 від 13.09.2025 року, складених відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вбачається, що йому у вину ставиться вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діяння фізичного та психологічного характеру, за тих обставин, що 13.09.2025 року о 00 год. 40 хв. та о 01 год. 00 хв. ОСОБА_2 знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_1 , в присутності спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2018 року народження, а саме висловлювався нецензурною лайкою в адресу своєї дружини ОСОБА_1 та наніс їй удари рушником по голові, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілим.
Поряд з цим, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_2
просила закрити провадження за відсутності складу правопорушень, зазначила, що претензій до чоловіка вона не має, мала місце побутова сварка, а відомості були зазначені під час написання нею заяви та складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно її чоловіка ОСОБА_2 , коли вона перебувала у стані душевного хвилювання.
З пояснень ОСОБА_1 не вбачається, що дії ОСОБА_2 могли завдати їй чи її сину ОСОБА_4 шкоди фізичному або психічному здоров'ю, встановлення настання якої є обов'язковим.
Таким чином з огляду на наведене, відсутні обставини, які б вказували на наявність свідомих, умисних дій ОСОБА_2 , вчинених відносно до його дружини або сина, які б свідчили про намір заподіяти насильство щодо таких, обмежити чи порушити їх особисті права та свободи.
У рішенні в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey no. 33401/02 від 09.06.2009 року) Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
З огляду на наведене, встановлені при розгляді справи дійсні обставини події свідчать про те, що 13.09.2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мав місце конфлікт, сварка на побутовому ґрунті, з відсутністю наведених ознак домашнього насильства.
Таким чином, фактичні обставини, які були зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення не знайшли свого підтвердження.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив і Верховний Суд в п. 39 Постанови від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд звертає увагу, що протоколи про адміністративні правопорушення є важливими доказами по справі, які по суті є обвинувальними актами, оскільки саме на підставі протоколів здійснюється розгляд справи по суті, а в даному випадку протоколи були складені без достатніх даних на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, тобто умисного вчинення діяння фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілим, та, як наслідок з істотним порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому суд приходить до висновку, що протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 079812 від 29.08.2025 року та серії ВАД № 070318 від 13.09.2025 року є недопустимими доказами.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутні об'єктивні ознаки, за наявності яких, діяння вважаються адміністративними правопорушеннями, передбаченими ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Наведені факти свідчать про відсутність обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діянь, що ставляться їй у провину та оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об'єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права із за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксера де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а також, що порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаними Конвенцією про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно ст. 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстроковим судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що «… формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження в об'єднаній справі про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 173-2, 247, 283-284 КУпАП, суд -
На підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по об'єднаній справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_2 - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Основ'янськийрайонний суд міста Харкова.
Суддя