Справа № 646/1342/25
Провадження № 2/646/1877/2025
19.11.25 м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,
за участі секретаря судового засідання - Соболь Ю.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг,
Представник КП «Харківські теплові мережі» Лещенко С.О. звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 у розмірі 58470,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Харківські теплові мережі», як теплопостачальна організація, відповідно до законодавства, надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будівників м. Харкова. Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг станом на 01.01.2025 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 55053,79 грн, яка складається з: 42611,76 грн за послуги з постачання теплової енергії, 793,80 грн - абонентська плата за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, 9923,91 грн за послугу з постачання гарячої води, 477,12 грн абонентська плата за Індивідуальним договором з постачання гарячої води, 992 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, 255,20 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, інфляційні втрати 2473,71 грн та 3% річних 942,56 грн.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 25.02.2025 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує, просить розглядати справу за його відсутності.
Відповідач у судові засідання не з'явилася, про місце, дату та час слухання справи була повідомлена належним чином, включно шляхом публікації оголошень на веб-порталі «Судова влада України», причини неявки суду не відомі.
05.03.2025 року за вх. № 9672 до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що не отримувала послуги в повному обсязі з 2022 року по 2024 рік, відповідач зверталася до позивача із пропозицією реструктуризації боргу та отримав відмову. Також відповідач не погоджується зі стягненням на користь позивача судових витрат, інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на те, що останні два види стягнення порушують постанову КМУ від 05.03.2022 року № 206.
12.03.2025 року за вх. № 10686 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого представник позивача вказує, що на підставі розпорядження ХМР про початок та кінець опалювального сезону 2014-2024 р.р. КП «ХТМ» здійснювало постачання теплової енергії до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що обладнаний централізованою системою теплопостачання, а нарахування за постачання гарячої води у зв'язку із відсутністю у квартирі відповідача лічильника гарячої води здійснювалося згідно з тарифом на одну людину 3 куб. м на місяць. Також представник позивача зазначає, що інфляційне нарахування та 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачується боржником на вимогу кредитора за увесь час прострочення від простроченої суми. Водночас представником позивача наголошено, що строк позовної давності не виходить за межі з 12.03.2017 року по 31.05.2024 року у зв'язку із введенням карантину та у подальшому у зв'язку із перериванням строку позовної давності через запроваджений воєнний стан, що діє на всій території України з 05:30 год 24.02.2022 року, при цьому, вказуючи, що карантин і воєнний стан неодноразово продовжувались.
16.05.2025 року за вх. № 21605 відповідач надав до суду уточнення до відзиву, згідно з яким зазначає, що з 01.01.2022 року по квітень 2025 року борг стає 40190,73 грн, включно з боргом до 01.01.2022 року - 32687,06 грн, що борг за вказаний період з 01.01.2022 року дорівнює 7503,67 грн., а за заборгованістю до 01.01.2022 року сплив строк позовної давності.
31.07.2025 року за вх. № 33684 до суду надійшли пояснення відповідача, згідно з якими повторно наголошено на позиції відповідача, відображеній у відзиві на позовну заяву та уточненні до відзиву.
18.08.2025 року до суду за вх. № 36298 надійшли пояснення представника позивача, згідно з якими представник позивача повідомив суд про часткове погашення заборгованості та просить стягнути заборгованість з урахуванням зазначеної сплати: 37576,38 грн, яка складається з: 33199,96 грн за послуги з постачання теплової енергії, 705,60 грн - абонентська плата за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, 1963,54 грн за послугу з постачання гарячої води, 460,08 грн абонентська плата за Індивідуальним договором з постачання гарячої води, 992 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, 255,20 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, інфляційні втрати 2473,71 грн та 3% річних 942,56 грн.
15.09.2025 року та 18.11.2025 року відповідач надав до суду копії квитанцій про сплату від 11.09.2025 року зі сплатою у сумі 2000 грн та 18.11.2025 року зі сплатою у сумі 2000 грн.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 .
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста» від 20.12.2006 № 1186 визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «ХТМ» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
З 01.12.2021 на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021.
Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 Індивідуальних договорів виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.
Відповідно до п. 51, 52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.
Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За змістом ст. 24 ч. 3 Закону України «Про теплопостачання» послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за послуги опалення, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.
З 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опублікований на офіційному сайті КП «ХТМ».
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Тобто регулювання відносин здійснюється щодо постачання теплової енергії, яка призначена для купівлі- продажу. Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
За Правилами користування теплової енергії від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергіє є фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно договору.
КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182.
У відомості про нарахування та оплату за послуги теплопостачання з урахуванням періоду платежів, доданої до матеріалів справи, зазначено тарифи на опалення та гарячу воду, що застосовувались у певний період, опалювальна площа квартири, кількість зареєстрованих в квартирі осіб, нараховані суми та сплачені споживачами кошти.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно статті 4 вказаного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. КП «Харківські теплові мережі» надавало послуги з централізованого теплопостачання, а відповідач їх отримував.
Отже, отримуючи комунальні послуги, відповідач зобов'язаний вносити за них плату, яка відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 здійснюється щомісяця, не пізніше 20-го числа, що настає за розрахунковим періодом (місяцем).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином i у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
За ст. 162 Житлового кодексу України, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Враховуючи, що з 02.04.2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину, позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу. До таких може відноситися лист, зміст якого свідчить, що боржник визнає існування боргу і бажає відновити погашення боргу (постанова ВС від 06.02.2019 року у справі № 205/8202/15-ц). Такий же висновок зроблений і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 вказано, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».
Водночас судом встановлено, що як зазначається відповідачем у відзиві на позовну заяву, і що вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем здійснювались періодичні сплати за послуги з теплопостачання.
Також суд враховує, що до 04.09.2025 року в Україні до набуття чинності законом №4434-IX, перебіг строків позовної давності переривався у зв'язку із дією на території України воєнного стану.
Таким чином, позов КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг пред'явлено до суду в межах строку позовної давності, встановленого законом.
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За положенням частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті.
При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1) частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Також, згідно із пунктом 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вимогами статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином свої зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, наданих позивачем, не виконував, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 55053,79 грн, яка складається з: 42611,76 грн за послуги з постачання теплової енергії, 793,80 грн - абонентська плата за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, 9923,91 грн за послугу з постачання гарячої води, 477,12 грн абонентська плата за Індивідуальним договором з постачання гарячої води, 992 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, 255,20 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, інфляційні втрати 2473,71 грн та 3% річних 942,56 грн.
Підтвердження зазначеної заборгованості відповідача, міститься у відомостях про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання; про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води; про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, де зазначено інформацію щодо об'єму поставлених відповідачам послуг, їх вартість, згідно із встановленими тарифами, а також відображено всі здійснені відповідачами оплати.
Судом також враховані уточнені письмові пояснення представника позивача, згідно з якими представник позивача просить стягнути уточнений розмір заборгованості з відповідача у сумі 37576,38 грн станом на 18.08.2025.
Зважаючи на викладене та з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідач має зобов'язання щодо оплати отриманих ними комунальних послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, яке на час розгляду справи відповідачем не виконано.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.
Згідно із розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період до лютого 2022 року нараховано інфляційні втрати у розмірі 2473,71 грн та 3% річних у розмірі 942,56 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та індексу інфляції, нараховані за період до лютого 2022 року, оскільки позивачем правильно застосовані приписи статті 625 Цивільного кодексу України щодо зобов'язання боржників сплатити інфляційні втрати та 3% річних в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, розрахунок здійснено відповідно до вимог закону, він є арифметично вірним та не спростовано відповідачем жодним доказом.
Ураховуючи, що відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості зі сплати інфляційних втрат у розмірі 2473,71 грн та 3% річних у розмірі 942,56 грн.
Враховуючи заявлений розмір заборгованості відповідача у сумі 37576,38 грн станом на 18.08.2025, надані відповідачем додаткові квитанції про сплату заборгованості, суд враховує також дві сплати заборгованості у загальному розмірі 4000 грн, що підтверджується копіями квитанцій від 11.09.2025 року зі сплатою у сумі 2000 грн та 18.11.2025 року зі сплатою у сумі 2000 грн.
Таким чином, беручи до уваги наведене вище, зважаючи на повідомлення позивача про часткове погашення заборгованості 18.08.2025, з урахуванням вказаної сплати відповідачем на користь позивача 4000 грн, суд вважає за необхідне позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг задовольнити частково, а саме у загальному розмірі 33576,38 грн.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 3117,62 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Із змісту позовної заяви убачається, що позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у загальному розмірі 3117,62 грн, до яких він відносить сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн та витрати на отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у розмірі 89,62 грн.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1738,98 грн судового збору та 51,46 грн витрат пов'язаних із розглядом справи.
Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь КП «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ: 31557119) заборгованість у розмірі 33576,38 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь КП «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ: 31557119) судові витрати у розмірі 1738,98 грн судового збору та 51,46 грн витрат пов'язаних із розглядом справи.
У задоволенні решти позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄДРПОУ: 31557119, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.Є. Серпутько