Справа № 635/8732/20
Провадження № 2/635/21701/2025
28 листопада 2025 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Даниленко Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів
23.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у розмірі 141 336, 50 грн.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04.02.2021 відкрито провадження по справі та призначено в судове засідання.
Відповідно до розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» справу передану за підсудністю відповідно акту приймання-передачі справ та речових доказів від 01.04.2022.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 14.12.2023 справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області для розгляду по суті.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17.04.2024 справу прийнято до розгляду суддею Даниленко Т.П. та відкрито провадження по справі та призначено в судове засідання.
Сторони в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи без участі до суду не надходило.
Позивач ОСОБА_1 жодного разу в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час і місце слухання справи, про поважні причини неявки суд не повідомила. Заяв про розгляд справи у відсутності сторони на адресу суду не надходило, а також не надходило жодних клопотань про проведення судових засідань в режимі відеозв'язку.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 будучи ініціатором цього судового провадження без поважних причин повторно не з'явилася до суду, заяв про розгляд справи без її участі не надходило.
Згідно частини п'ятої ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки заявника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Так, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, якщо заявник не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Однак заяви про розгляд справи за відсутності сторони до суду не надходило.
Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого заявника і у випадку повторної його неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, залишення позовної заяви без розгляду, в даному випадку, не порушує право заявника на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежного виконання заявником своїх процесуальних обов'язків та певною мірою заходом суду для протидії здійсненим перепонам для руху справи.
У пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України поняття "може", "має право", "за власною ініціативою" та інші подібні за змістом законодавець не застосовує. Отже, процесуальним законом не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити заяву без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.
Отже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд зобов'язаний залишити позов без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою заявника та його представника є негативним правовим наслідком для заявника у випадку зловживання своїми процесуальними правами (Постанова ВС від 19.10.2022 № 500/3087/18).
За викладених обставин, зважаючи на те, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою судом про дату, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з'явилася в судові засідання, заяв про розгляд справи без її участі не надходило, суд залишає позовну заяву без розгляду через повторну неявку сторони позивача в судове засідання.
Крім того, в матеріалах справи мається зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним, яка була подана 14.04.2021, але попереднім складом суду не було вирішено питання про її прийняття з первісним позовом.
ОСОБА_2 та її представник адвокат Швець С.В. жодного разу до суду не з'явилися, зустрічні позовні вимоги не підтримали, заяв про розгляд без участі або участі у режимі відеоконференції суду не надали.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову.
Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Таким чином, вирішуючи клопотання про прийняття зустрічного позову суд з'ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
Оскільки первісний позов судом залишений без розгляду, то правових підстав для прийняття зустрічного позову суд не вбачає.
Разом з тим, суд роз'яснює ОСОБА_2 , що відмова у прийнятті зустрічного позову не позбавляє права на звернення із самостійним позовом в загальному порядку до суду щодо вирішення виниклого спору в порядку, регламентованому ЦПК України, відповідно до статей 175, 177 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175,177,193,194 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу заявнику його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним.
Роз'яснити позивачу за зустрічним позовом, що відмова у прийнятті зустрічного позову не позбавляє права на звернення із самостійним позовом в загальному порядку до суду щодо вирішення виниклого спору в порядку, регламентованому ЦПК України, відповідно до статей 175, 177 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Т.П.Даниленко