ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22202/25
провадження № 3/753/7943/25
"20" листопада 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1, ч. 1 ст. 164 КУпАП ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ),
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 16 жовтня 2025 року надійшли протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1, ч. 1 ст. 164 КУпАП, що постановою судді від 20 листопада 2025 року об'єднані в одне провадження.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 жовтня 2025 року серії № 4576, ОСОБА_1 як ФОП вчинив порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: проводив розрахункові операції через програмний реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування підакцизного товару, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 жовтня 2025 року серії № 4577, 02.10.2025 у магазині-кафе ОСОБА_1 встановлено факт реалізації алкогольних напоїв в період з 25.12.2024 до 12.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , через програмний реєстратор розрахункових операцій без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено ч. 7 ст. 16 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями), ч. 23 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями). Вказане порушення зафіксовано актом фактичної перевірки від 08.10.2025 № 88013/Ж5/26/15/07/3129802130, тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Адвокат Філоненко В.В. у судовому засіданні зазначила, що її довіритель ОСОБА_1 визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, втім заперечує щодо протоколу за ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки ліцензія на продаж алкогольних напоїв була продовжена у встановлені строки, а податковий орган анулював її лише через те, що не побачив проведеної оплати.
На підтвердження своїх доводів адвокат долучила квитанції про оплату, відповідно до яких платіж було здійснено 13 жовтня 2024 року, тоді як граничний строк сплати був до 01 листопада, у сумі 4 000 грн, що сплачується щоквартально. Адвокат вказала, що кошти не повернулися, платіж пройшов. На початку 2025 року бухгалтеру стало відомо про те, що ліцензію анульовано.
Також адвокат вказала, що в особистому кабінеті ОСОБА_1 не було розміщено повідомлення про анулювання ліцензії, що фактично позбавило його можливості своєчасно оскаржити відповідне рішення, а в подальшому до суб'єкта господарювання вже завітала податкова перевірка.
З огляду на зазначені обставини, адвокат просила закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 164 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП
Статтею 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що у його магазині-кафе встановлено факт реалізації алкогольних напоїв в період з 25.12.2024 до 12.05.2025 без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
При цьому у судовому засіданні адвокат, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , заперечувала проти викладеного у протоколі та наполягала на тому, що анулювання ліцензії було здійснено помилково.
На підтвердження своїх пояснень адвокат надала суду копії квитанцій про сплату чергового квартального платежу за ліцензію, що були здійснені 13 жовтня 2024 року, тобто до граничного строку 01 листопада 2024 року.
Відповідно до наданих документів, оплата у сумі 4 000 грн була проведена належним чином, кошти з рахунку ОСОБА_1 не поверталися, що свідчить про їх фактичне зарахування.
Адвокат звернула увагу суду на те, що анулювання ліцензії податковим органом відбулося через технічну або облікову помилку, а саме через те, що податкова служба не відобразила у своїй системі своєчасно здійснений платіж.
При цьому в особистому електронному кабінеті ОСОБА_1 не містилося жодного повідомлення про анулювання ліцензії, що фактично позбавило його можливості оскаржити відповідне рішення у досудовому порядку.
Суд також бере до уваги, що господарська діяльність за ліцензією фактично здійснювалася до кінця 2024 року, а інформацію про її анулювання бухгалтер дізналася лише на початку 2025 року, після чого до суб'єкта господарювання прибули з податковою перевіркою.
Отже, надані адвокатом документи та квитанції говорять про те, що платіж на продовження дії ліцензії був здійснений своєчасно, у повному обсязі та відповідно до передбачених законом вимог.
Відтак відсутні докази того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність без ліцензії або після закінчення строку її дії.
У свою чергу помилка податкового органу у відображенні проведеного платежу не може бути покладена на суб'єкта господарювання.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а отже провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 155-1, ч. 1 ст. 164, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 340 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО