Справа № 541/2979/25
Провадження № 1-р/541/4/25
20 листопада 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді заяву захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , про роз'яснення судового рішення, -
Захисиник ОСОБА_3 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , звернувся до суду з заявою про роз'яснення судового рішення, а саме, вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року у справі № 541/2979/25 в частині застосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Так, вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 541/2979/25 було затверджено угоду від 24 липня 2025 року про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 ; ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України, та призначене узгоджене сторонами покарання: за ч. 1 ст. 200 КК України - у виді штрафу в розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн. 00 коп., та за ч. 1 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік, з конфіскацією майна: на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно було призначено ОСОБА_4 узгоджене сторонами в угоді покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік, з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 було звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік, а також відповідно до ст. 76 КК України було покладено на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про роз'яснення цього вироку, мотивуючи тим, що не зрозуміло в частині додаткового покарання ОСОБА_4 , а саме конфіскації майна засудженого, адже враховуючи системний наліз положень ст.ст. 75-77 КК України, у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України, то додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується, а тому в цій частині вирок є незрозумілим.
В судове засідання учасники судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, їх неявка не є перешкодою у розгляді даної заяви
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що дану заяву слід задовільнити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
В розумінні цієї норми роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.
У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме в ньому є незрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення тих чи інших формулювань, як це впливає на реалізацію судового рішення тощо. Якщо заявником порушується питання про зміну рішення або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Як вбачається з заяви про роз'яснення рішення суду, з якою звернувся захисник ОСОБА_3 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , останньому незрозуміло, в частині призначення додаткового покарання, а саме конфіскації майна засудженого, адже враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КК України, у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України, то додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується, а тому в цій частині є незрозумілим для нього
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне роз'яснити, що дійсно як вбачається із системного аналізу ст.ст. 75-77 КК України, у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України, то додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується. Аналогічна позиція міститься і в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання (зі змінами, внесеними згідно постанови від 10 грудня 2004 року №8), згідно якого вбачається, що при застосуванні положень ст. 75 КК України конфіскація, як додаткове покарання, не застосовується. Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 16.08.2018 року у справі №183/163/14.
На підставі викладеного і керуючись ст. 380 КПК України, суд -
Заяву захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , про роз'яснення судового рішення - задовольнити.
Роз'яснити засудженому ОСОБА_4 , в інтересах якого діє захисник ОСОБА_3 , що у відповідності до ст.ст. 75-77 КК України конфіскація майна, яка була застосована до його підзахисного, у випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням як додаткове покарання не застосовується.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1