Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 листопада 2025 року Справа № 520/17618/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2025 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за загиблого ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 03.04.2025 ОСОБА_1 та виплачувати пенсію в разі втрати годувальника за загиблого ОСОБА_2 який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; - вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 , вона звернулась до Міністерства Оборони України із поданням про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Однак рішенням головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 06.05.2025 позивачу відмовлено з тих підстав, що в поданих документах відсутнє свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відтак призначити пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за померлого ОСОБА_2 немає законних підстав. Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується та зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова у справі №639/915/24 від 02.07.2024 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з січня 2017 року по 24 липня 2022 року (по день смерті), що на думку позивача є належним доказом наявності у неї права на пенсію в разі втрати годувальника. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.
Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.
08.07.2025 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвалою суду від 23.07.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду за правдами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до сповіщення сім'ї №21 від 30.07.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 молодший сержант ОСОБА_2 1966 р.н. оператор протитанкового відділення протитанкового взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , у н.п. Івано-Дар'ївка, Донецької області.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова у справі №639/915/24 від 02.07.2024 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з січня 2017 року по 24 липня 2022 року (по день смерті).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року у справі №520/32515/24, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 про встановлення статусу “Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув /помер/ чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання вказаного рішення позивачу встановлено статус "Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" та видано посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби серії НОМЕР_3 від 27.02.2025.
07.04.2025 позивач звернулась до Міністерства Оборони України із поданням від 07.04.2025 №10147 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 06.05.2025 позивачу відмовлено з тих підстав, що в поданих документах відсутнє свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відтак призначити пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за померлого ОСОБА_2 немає законних підстав.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі Закон №2262-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Так, частиною третьою статті 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Статтею 30 Закону №2262-ХІІ визначений перелік членів сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Зокрема, згідно з частиною першою статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Статтею 31 Закону №2262-XII встановлено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є вичерпним. Вони не містять положень, згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, таких як, наприклад, спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Як вбачається зі встановлених у цій справі обставин, право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач обґрунтовує тим, що у період з січня 2017 року по 24 липня 2022 року (по день смерті) вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 02.07.2024 у справі №639/915/24.
Надаючи оцінку таким доводам, суд зауважує, що у розумінні частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям. Після смерті того, хто за життя утримував другого, той, хто пережив померлого, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника. Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Як свідчать наявні у справі матеріали, офіційного шлюбу між позивачем та померлим ОСОБА_2 станом на день подання заяви про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника (07.04.2025) не було укладено.
Наданим позивачем рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 02.07.2024 у справі №639/915/24 встановлено лише факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з січня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (по день смерті). Водночас факту укладення офіційного шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаним рішенням суду не встановлено.
Суд зазначає, що вжиті в Законі №2262-XII поняття «чоловік» та «дружина» означають саме одного з подружжя, натомість жінка чи чоловік, які проживають (проживали) однією сім'єю із загиблим (загиблою) військовослужбовцем, до визначених статтею 30 Закону України №2262-XII членів сім'ї померлого годувальника не належать.
Частинами першою статті 21 Сімейного кодексу України визначено поняття шлюбу, що означає сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Водночас частиною другою цієї ж статті передбачено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі статтею 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Отже, саме зареєстрований у встановленому порядку шлюб створює відповідні правові наслідки для подружжя, у тому числі й щодо реалізації прав та обов'язків.
Аналізуючи положення Закону №1058-IV та норм Сімейного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року по справі №461/3169/17 дійшов таких висновків:
«У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб'єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану».
Таким чином, у розумінні статті 30 Закону №2262-XII та статті 36 Закону №1058-IV право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому, відповідно, не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-615а14), у постанові від 23 січня 2020 року (справа №804/1501/18) та у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 240/12904/23.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 30 Закону №2262-ХІІ. Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника з підстав відсутності факту перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі із загиблим ОСОБА_2 .
Отже, у даних спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а тому у таких необхідно відмовити.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати понесені позивачем необхідно покласти на останнього.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
У адміністративному позові ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Судові витрати понесені ОСОБА_1 покласти на останню.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, код ЄДРПОУ 14099344.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.11.2025.
Суддя М. І. Садова