Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 листопада 2025 року Справа № 520/11567/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить: - визнати рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 20.12.2024 протиправним та скасувати; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.1997, на вказаний ОСОБА_1 банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приватбанк», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, у розмірі відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову покликається на те, що судовим рішенням від 31.10.2024 у справі № 520/19725/24 зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.». У відповідь на звернення представника позивача про добровільне виконання рішення від 31.10.2024 було отримано лист головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.02.2025 № 1180-736/М-03/8-2300/25 з рішенням відповідача про відмову від 20.12.2024, у зв'язку з недотриманням пункту 2.9 розділу ІІ Порядку та оформлення документів при призначенні (поновленні) пенсій, а саме відсутністю паспорту громадянина України, невідповідністю та неналежним поданням заяви. Позивачка стверджує, що вина відповідача та інших органів Пенсійного фонду України полягає в позбавленні її пенсії і в бездіяльності, яка виразилась в не поновленні пенсії на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009. Враховуючи вину у поведінці органів Пенсійного фонду України, на підставі ст. 46 Закону пенсія має бути поновлена з 01.09.1997 року з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, постанови Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17). У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити.
Відповідачем не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.
13.05.2025 ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвалою суду 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 від 20.08.2021.
У 1997 позивач виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю.
03 квітня 2023 року позивач звернулась до головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком, виплату якої припинено 01.09.1997, пенсія на іншій підставі не призначалась.
20.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням головного управління ПФУ в Харківській області від 28.06.2024 №222030008505 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю страхового стажу (не зараховано усі періоди роботи згідно трудової книжки від 08.07.1959, оскільки відсутній документ, що засвідчує особу), а також недотримання п. 2.9 розділу ІІ Порядку оформлення документів при призначенні (перерахунку) пенсій, а саме відсутність паспорта громадянина України та довідки про реєстрацію місця проживання.
Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 31.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.06.2024 №222030008505 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
На виконання судового рішення від 31.10.2024 відповідач своїм рішенням від 20.12.2024 № 156050018113 відмовив у призначення пенсії відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду документів ОСОБА_1 перебувала на пенсійному обліку в управління праці Уманського соціального захисту населення Уманської міської ради в Черкаській області та отримувала пенсію за віком. Виплату пенсії за віком було припинено з 01.09.1997 року у зв'язку із виїздом за кордон. Для поновлення виплати пенсії за віком необхідно звернутися із заявою про поновлення виплати пенсії за віком до органів Пенсійного фонду України. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку недотриманням пункту 2.9 розділу ІІ Порядку та оформлення документів при призначенні (поновленні) пенсій, а саме відсутністю паспорту громадянина України, невідповідністю та неналежним поданням заяви.
Отже у оспорюваному рішенні відповідач стверджує про те, що позивач не звертався із заявою про поновлення виплати пенсії із усіма необхідними документами до органу Пенсійного фонду України, а тому підстави для поновлення виплати пенсії відсутні. З метою виконання судового рішення від 31.10.2024 у справі № 520/19725/24 відмовив у призначенні пенсії за віком.
Позивач вважає, рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в поновленні позивачу пенсії, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач наводить аргументи про те, що виплати пенсії йому припинено з 01.09.1997 у зв'язку із виїздом за кордон. Дані обставини також підтверджено оспорюваним рішенням від 20.12.2024.
Отже на переконання суду спірним питання у цій справі є право позивача на поновлення виплати пенсії, а не її призначення уперше, адже до виїзду за кордон позивач отримувала пенсію за віком. Попри те, станом на прийняття рішення від 28.06.2024 №222030008505 органом пенсійного фонду цих обставин не установлено та відмовлено у призначенні пенсії, виходячи лише з обставин звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком від 20.06.2024. Після того, як вона вже отримувала пенсію за віком позивачу не може бути призначено новий вид пенсії за віком, за аналогічними правовими підставами та умовами призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV), пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 р. № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в подальшому Порядок № 22-1, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 1.1. Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 1.3. Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із п. 1.9. Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу)
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Відповідно до пункту 2.8. Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.
Пунктом 2.9. Порядку № 22-1 встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 2.23. Порядку № 22-1, при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Крім того, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 р. №25-рп/2009.
Таким чином, подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції Постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. № 13-1 та від 16.12.2020 р. № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного суду № 280/4551/21 від 20.01.2022.
Відповідно до застосованих судом правових норм право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом. З 07.10.2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
Водночас, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме: стаття 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що законодавством не передбачено строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії у повному обсязі покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, не проведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07.10.2009 свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Суд зазначає, що за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Суд також акцентує увагу, що відповідач покликається в оспорюваному рішенні на те, що для поновлення виплати пенсії позивачу слід звернутися із відповідною заявою, а не із заявою про призначення пенсії. Попри те, такі доводи сторони відповідача суд оцінює критично виходячи з наступного.
Суд повторно зазначає, що ОСОБА_1 перебувала на пенсійному обліку в Управління праці Уманського соціального захисту населення Уманської міської ради в Черкаській області та отримувала пенсію за віком. Виплату пенсії за віком було припинено з 01.09.1997 року у зв'язку із виїздом за кордон.
Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера.
Попри те, звернення позивача 20.06.2024 із заявою про призначення пенсії за віком не є призначенням нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком за аналогічних правовими підставами та умовами призначення.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що фактично позивачем подано заяву про поновлення виплати пенсії за віком, яка була припинена у зв'язку із виїздом за кордон.
Також суд відхиляє доводи відповідача, які викладені в оспорювані рішенні від 20.12.2024 про необхідність особистого звернення пенсіонера до пенсійного органу за поновленням пенсії. З огляду на таке.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121 від 01.03.2001 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Правління Пенсійного фонду України постановою № 22-1 від 25.11.2005 затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 1.5 вказаного Порядку, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
У постановах від 17.07.2018 року (справа № 211/1789/17 (2-а/211/116/17)) та від 31.01.2019 року (справа № 520/9721/16-а) Верховний Суд зазначив, що цією нормою передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Таким чином, доводи відповідача, які викладені в оспорюваному рішенні про необхідність особистого звернення пенсіонера до пенсійного органу за поновленням пенсії в контексті даних правовідносин є безпідставними.
Суд також акцентує увагу на тому, що відмова у призначенні позивачеві виплати пенсії оформлена рішенням ГУ ПФУ в Харківській області, мотивованим крім іншого тим, що позивач повинен пред'явити: паспорт громадянина України.
Відповідно до пункту 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. При поновленні виплати пенсії до наявних документів особа може додати інші документи, тобто це право особи, а не обов'язок. А також згідно з пунктом 2.23. Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Так, пунктом 2.9. Порядку № 22-1 встановлює, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), при цьому не визначає вичерпний перелік таких документів, натомість передбачає можливість подання документів, виданими компетентними органами іноземних держав.
Аналогічний правовий висновком наведений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 540/1625/21.
Суд установив, що до заяви від 20.06.2024 позивачем подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий 20.08.2021. Отже даний документ був чинним на момент подання заяви (20.06.2024).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява позивача про поновлення виплати пенсії оформлена відповідно до вимог закону, вона відповідає формі, встановленій додатком № 2 Порядку № 22-1 та немає недоліків, що перешкоджали б її розгляду. Підпис заявника на заяві про призначення пенсії належить позивачу, адже така заява прийнята уповноваженим представником пенсійного органу від заявника.
З огляду на викладне суд прийшов переконання про те, що позивач подав заяву у формі, визначеній додатком № 2 до Порядку №22-1 та дотримано процедуру звернення до пенсійного органу з заявою про поновлення пенсії, передбаченого Порядком, а відтак суд дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії та визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 20.12.2024 № 156050018113.
Стосовно позовних вимог в частині про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01.09.1997, суд дійшов висновку, що оскільки з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону, який втратив чинність з 07.10.2009. З цього часу органи ПФУ мали відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, а відтак пенсія позивача підлягає поновленню з 07.10.2009.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно зі статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами першою-другою статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Враховуючи вищенаведене, оскільки не проведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то суд дійшов висновку, що поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV з 07.10.2009.
Зазначені висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 та Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 30 липня 2020 року у справі №461/5775/16-а, від 30 липня 2020 року у справі №802/798/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 0240/3646/18-а, від24 вересня 2020 року у справі № 806/1754/18.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з нарахуванням індексації, суд зазначає наступне.
Механізм проведення індексації грошових доходів населення з метою підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України встановлений Законом №1282-XIIта Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078(далі - Порядок №1078).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XIIіндексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XIIіндексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з урахуванням внесених змін згідно із Законом №911-VIII від 24 грудня 2015 року103 відсотка). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XIIу разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Таким чином, у разі відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (в редакції з 1 січня 2016 року 103%), підстав для проведення індексації грошових доходів населення немає, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою.
При цьому, при підвищенні грошового доходу (пенсії) позивача необхідно керуватись нормами статті 4 Закону №1282-XIIта зразком нарахування індексу споживчих цін для проведення індексації приведеному у Додатку №1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, згідно з яким не проводиться індексація в місяці, в якому здійснено підвищення грошових доходів громадян.
Приймаючи до уваги наведені норми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (в редакції з 1 січня 2016 року 103%), у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до повноважень (обов'язку) пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Одночасно у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду висловилася також щодо питання проведення індексації пенсії у справах щодо поновлення пенсії громадянам України, які проживають за кордоном, зазначивши що: питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачці, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум, то у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду. Відтак, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведений вище висновок Верховного Суду щодо правозастосування, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог позивачки про виплату пенсії з нарахуванням індексації та зауважує, що позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду у випадку якщо після проведеного нарахування пенсії на виконання рішення суду будуть порушені правила проведення індексації пенсії. Наразі в цій частині права позивачки на проведення індексації не порушені, оскільки пенсія ще не була нарахована, отже не підлягають судовому захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.12.2024 № 156050018113 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 пенсію за віком з 7 жовтня 2009 року на вказаний нею банківський рахунок відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснити нарахування і виплату відповідної пенсії з проведенням компенсації втрати частини доходу.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, майдан Свободи, будинок №5, код ЄДРПОУ 14099344;
Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.11.2025.
Суддя М. І. Садова