Справа № 420/33506/24
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся представник Дяченко Олексій Володимирович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85927 гривень 84 копійок;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 04.10.2024 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4429 гривень 52 копійки в місяць за період з 01.03.2018 року по 04.10.2024 року включно у загальній сумі 350 503 гривні 63 копійки відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
II. Позиція позивача, заперечення відповідача.
На обґрунтування вказаних вимог у позові зазначено, що позивачка - ОСОБА_1 проходила військову службу у Державній прикордонній службі України, а саме: - з 02.10.2015 року по 29.02.2016 року у військовій частині НОМЕР_2 , - з 01.03.2016 року по 05.08.2018 року у військовій частині НОМЕР_3 , - з 06.08.2018 року по 04.10.2024 року у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 04.10.2024 року №786-ОС, позивачка 04.10.2024 року звільнена з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами.
Проте, як зазначено у позові, на день виключення зі списків особового складу відповідачем не виплачено позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку, а за період з 01.03.2018 по 04.10.2024 рр. із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у відповідному розмірі.
У позові вказано, що відповідно до розпорядження голови Державної прикордонної служби України виплата індексації грошового забезпечення проводиться військовою частиною з якої звільняється військовослужбовець, тому відповідачем зазначено військову частину НОМЕР_1 , з якої позивачка звільнена з військової служби.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивачка посилається на те, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року, як наступний за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, до наступного підвищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704. При цьому, представник позивачки навів розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, що складає 85 927,87 грн.
Також позивачка вказує, що в порушення абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» відповідачем не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2024 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації грошового забезпечення за березень 2018 року і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, внаслідок підвищення посадових окладів відповідно до постанови КМУ №704. При цьому, представник позивачки навів розрахунок індексації-різниці у фіксованому розмірі - 4429,00 грн., а за період з 01.03.2018 року до 04.10.2024 року - у загальному розмірі 350 503, 63 грн.
22.11.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від військової частини НОМЕР_1 , в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами щодо застосування січня 2008 року, як базового місяця, для розрахунку індексації грошового забезпечення. Зазначає про неможливість застосовувати до правовідносин норму п. 5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015. До набрання чинності постановою КМУ від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та після нього, діяли положення, які визначали, що для встановлення базового місяця для обрахунку індексації враховувалися будь-які зміни в бік підвищення грошового забезпечення за рахунок постійних його складових, як наприклад зміна окладу за військовим званням чи надбавки за вислугу років, а не тільки збільшення посадового окладу. Згідно наявних особових карток та архівних відомостей виплаченого грошового забезпечення, які стосувались саме проходження служби позивачем, в період з 2015 року по 2018 рік змінювався розмір грошового забезпечення за рахунок основних його складових, який впливав безпосередньо на встановлення базових місяців для обрахунку індексації грошового забезпечення, а саме: базовими місяцями були березень 2016 року та травень 2017 року у зв'язку з підвищенням посадового окладу.
Щодо фіксованої індексації відповідач у відзиві посилався на те, що Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як "фіксована сума індексації". Зазначений термін використовувався у додатку 4 "Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів" до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року. Отже, позовна вимога щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2024 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації є необґрунтованою.
Відповідач у відзиві не навів заперечень та/або пояснень щодо заявленого позивачем у позові розрахунку індексації-різниці у фіксованому розмірі - 4429,00 грн., а за період з 01.03.2018 року до 04.10.2024 року - у загальному розмірі 350 503, 63 грн.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Також цією ухвалою суд зобов'язав Військову частину Військову частину НОМЕР_1 разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, зокрема: - накази про включення позивача до списків особового складу та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; - інформацію, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів, щодо нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди проходження військової служби у відповідача; - довідку / інформацію про грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року та грошове забезпечення позивача за березень 2018 року, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер; - докази не вчинення оскаржуваних дій з їх нормативно-правовим обґрунтуванням.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема, з 02.10.2015 року по 29.02.2016 року у військовій частині НОМЕР_2 , з 01.03.2016 року по 05.08.2018 року у військовій частині НОМЕР_3 , з 06.08.2018 року по 04.10.2024 року у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 .
Згідно витягу з Наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №278-ОС від 06.08.2018 року, з 06.08.2018 року старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу загону та на всі види забезпечення.
Згідно витягу з Наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №786-ОС від 04.10.2024 року, штаб-сержанта ОСОБА_2 (П-009641), інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), звільнену наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №783-ОС від 03 жовтня 2024 року в запас Збройних сил України, згідно з підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці - жінки у зв'язку з вагітністю) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без надання права носіння військової форми одягу, з 04.10.2024 року виключено зі списків особового складу загону та усіх видів забезпечення.
При цьому, як стверджує позивачка, у день виключення зі списків особового складу НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) із нею не було проведено усіх необхідних розрахунків, зокрема, за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року не виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку, а за період з 01.03.2018 по 04.10.2024 рр. - щомісячна фіксована індексація у відповідному розмірі.
Листом за підписом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 09.11.2024 року позивачці у відповідь на звернення щодо індексації грошового забезпечення повідомлено, що індексацію грошового забезпечення за період з 06.08.2018 року по 04.10.2024 рік НОМЕР_5 прикордонним загоном було виплачено в повному обсязі згідно чинного законодавства із застосуванням базового місяця березень 2018 року. Разом з тим, індексація грошового забезпечення за 2016 2017 роки буде виплачено в найкоротший термін згідно довідки від військової частини НОМЕР_3 , після надходження бюджетних асигнувань згідно плану асигнувань загального фонду бюджету на 2024 рік військової частини НОМЕР_1 , з застосуванням базового місяця березень 2016 року, травень 2017 року. При цьому, повідомлено, що виплата індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січня 2008 року не представляється можливим.
Разом із відзивом відповідач надав Довідку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.03.2016 по 04.10.2024 рр.
Згідно наданої Довідки, відповідач здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення позивачки з 02.03.2016 по 28.02.2018 рр. з урахуванням базових місяців - березень 2016 та травень 2017, проте виплата за цим розрахунком не здійснювалась.
У період з 01.03.2018 по 31.12.2022 рр., починаючи з грудня 2018 року нарахована та виплачена поточна індексація грошового забезпечення, базовий місяць - березень 2018 року. З 01.01.2023 по 04.10.2024 рр. індексація грошового забезпечення відсутня.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку, а за період з 01.03.2018 по 04.10.2024 рр. включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4429,00 грн., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 03.04.2003 № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" ( далі- Закон № 661-IV), зокрема
- умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством. ( стаття 16 Закону № 661-IV);
- військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства. Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором. ( частини 3 та 4 статті 25 Закону № 661-IV)
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин), яким визначено, зокрема
- військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. (стаття 1 Закону № 2011-XII);
- у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. (стаття 2 Закону № 2011-XII);
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. ( частина перша статті 9 Закону № 2011-XII);
- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.( частина третя статті 9 Закону № 2011-XII);
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій регламентуються Законом України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-III, в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), яким визначено, зокрема
- законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. ( стаття 18 Закону № 2017-III);
- державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності ( стаття 19 Закону № 2017-III);
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII, в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), яким визначено, зокрема
- індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. ( стаття 1 Закону № 1282-XII)
- індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) ( стаття 2 Закону № 1282-XII);
- індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ( стаття 4 Закону № 1282-XII)
- підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. ( стаття 5 Закону № 1282-XII)
- індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. ( частина 1 статті 9 Закону № 1282-XII)
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078, в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).
- підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. ( пункт 1-1 Порядку №1078 у редакції, чинній 15.12.2015 р.) ( Абзацом другим пункту 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) передбачалось, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.)
- індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу … ( пункт 2 Порядку №1078);
- у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.( абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078)
- виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. ( пункт 6 Порядку №1078).
VI. Оцінка суду.
З аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Натомість відповідач у своїх доводах посилався на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.
Одним із спірних питань у даній справі є не нарахування та не виплата відповідачем індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. включно із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, а відтак право позивача щодо неотримання індексації грошового забезпечення за спірний період є порушеним та не заперечується відповідачем.
З означеного питання суд вказує про таке.
Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
З 01.12.2015 норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою №1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Унаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Відтак, індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 400/426/21).
Отже, позивач має право на індексацію грошового забезпечення за вказаний спірний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Враховуючи, що відповідач не заперечує, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, суд висновує про наявність протиправної бездіяльності відповідача.
Щодо дискреційних повноважень, то за правовими висновками Верховного суду, такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.
Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
Також Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 5 лютого 2020 року у справі №825/565/17). У цьому контексті Суд додатково зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Стосовно способу захисту права позивача на отримання сум індексації грошового забезпечення в конкретній сумі, то Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи характер спірних правовідносин, зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретних сумах є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи.
Як зазначалось вище, у випадку позивача законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача з 01 грудня 2015 року - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101 відсоток (до 01 січня 2016 року) чи 103 відсотки (після 01 січня 2016 року), з виплатою таких сум військовослужбовцям.
У додатках до позову позивачем наведено у табличному варіанті розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, у розмірі 85927,87 грн. із зазначенням індексу індексації, прожиткового мінімуму, щомісячних сум індексації ( а.с. 31-32).
При цьому, відповідачем не надано жодних заперечень щодо наведеного розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 роки з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Перевіривши вказаний розрахунок індексації за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., на Калькуляторі розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp) та на офіційному сайті Мінфіну України (https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/), суд не вбачає будь-яких розбіжностей, як сумі нарахованої індексації грошового забезпечення, так і з нормами Порядку № 1078, які були чинним протягом спірного періоду.
Суд зазначає, що протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З огляду на вказане та з метою захисту порушеного права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 рр., суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, що в загальній сумі складає 85 927,87 грн.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2024 року включно відповідно до норм абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, то суд вказує про таке.
При вирішенні даних спірних правовідносин, суд враховує, що за визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №120/6277/22, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078) передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078), про що було зазначено судом вище.
В свою чергу, поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
Відповідно до змісту позову, позивач не оскаржує питання поточної індексації.
Щодо права позивача на «індексацію-різницю» за період з 01.03.2018 року по 04.10.2024 року, то судом встановлено наступне.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення спірного питання, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 04.10.2024 року і що це право порушив відповідач.
З наявних у справі документів та встановлених судом обставин справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 04.10.2024 року.
При цьому, за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суду належить з'ясувати таке: розмір підвищення доходу позивача (військовослужбовця) в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховують складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Також слід ураховувати правила Інструкції №260, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, і пункт 1.9 якої передбачав, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року у якості місяця підвищення доходу, а не березня 2018 року. Це пояснюється тим, що приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 ведуть мову про суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися у березні 2018 року, якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців.
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу (військовослужбовцю) індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, що викладені у пунктах 102-109 постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, пунктах 104-110 постанови від 28 серпня 2023 року у справі №420/17338/22, пункті 105 постанови від 18 жовтня 2023 року у справі №380/14195/22.
Згідно з наданою позивачем разом із заявою від 19.12.2024 року, карткою грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2018 по серпень 2018, виданої в/ч НОМЕР_3 , грошове забезпечення позивачки складає;
- за лютий 2018 року - 9517,25 грн.;
- за березень 2018 року - 10013,34 грн.
Спору щодо цих сум грошового забезпечення між сторонами немає.
Отже, грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних його складових за березень 2018 року збільшилось на 496,09 грн. (А) (10013,34 грн. - 9517,25 грн.).
Представник позивачки навів інший розрахунок індексації-різниці у фіксованому розмірі - 4429,00 грн., а за період з 01.03.2018 року до 04.10.2024 року - у загальному розмірі 350 503, 63 грн.
Суд відхиляє розрахунок індексації-різниці наведений представником позивача у позові, оскільки для його здійснення представник використав дані є Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5), який включає тільки ті суми, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, а не фактично нараховані.
Як зазначалося судом раніше, для правильного вирішення спірних правовідносин слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становив 1 762 гривні.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, та склав 253,30%.
Відтак, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складав 1762 грн*253,30%= 4 463,15 грн.
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 414,12 грн., що є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і протягом указаного часу Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач повинен був нараховувати й виплачувати позивачу щомісячно індексацію-різницю у розмірі 3967,06 грн. (4463,15 - 496,09) щомісячно з 01.03.2018 року.
Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі № 560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 400/3784/22, підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Оскільки судом встановлено, а відповідачем не заперечується факт невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.10.2024 рр. з дотриманням вимог абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, то вказане свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Вирішуючи спір суд враховує, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік», починаючи з 1 січня 2024 року, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком.
З січня по липень 2024 року права на поточну індексацію не виникало, оскільки приріст індексу споживчих цін (ІСЦ) не перевищував поріг індексації 103%, який перевищено у серпні 2024 року.
Отже, за 2023 рік індексація не нараховується та не виплачується в силу Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Водночас, підстав для зупинення виплати індексації-різниці у 2024 році не виникало.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.10.2024 рр. підлягають задоволенню частково, а саме за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, а також за період з 01.01.2024 року по 04.10.2024 року у фіксованому розмірі 3967,06 грн. щомісячно.
З метою відновлення порушеного права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за вказаний спірний період, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року (57 місяців), а також за період з 01.01.2024 року по 30.09.2024 року (9 місяців) в сумі 261 825,96 грн. (3967,06 грн. х 66 місяців служби).
Щодо належного відповідача у справі, суд враховує наступне.
У відповідності з пунктом 3 розд. І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Згідно пунктів 6-7 розд. І Інструкції, грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно з п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
З аналізу вищенаведених положень слідує, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби, у свою чергу особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, що має наслідком виникнення обов'язку роботодавця на день виключення із списків особового складу розрахуватись за всіма видами належного військовослужбовцю грошового забезпечення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходила військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема, з 02.10.2015 року по 29.02.2016 року у військовій частині НОМЕР_2 , з 01.03.2016 року по 05.08.2018 року у військовій частині НОМЕР_3 , з 06.08.2018 року по 04.10.2024 року у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 .
Згідно витягу з Наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №786-ОС від 04.10.2024 року, штаб-сержанта ОСОБА_1 (П-009641), інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), звільнену наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №783-ОС від 03 жовтня 2024 року в запас Збройних сил України, згідно з підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці - жінки у зв'язку з вагітністю) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без надання права носіння військової форми одягу, з 04.10.2024 року виключено зі списків особового складу загону та усіх видів забезпечення.
Отже, позивачка звільнена з військової служби з НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
При цьому, як зазначено в листі начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 09.11.2024 року індексація грошового забезпечення за 2016-2017 роки буде виплачена позивачці в найкоротший термін згідно довідки від військової частини НОМЕР_3 , після надходження бюджетних асигнувань згідно плану асигнувань загального фонду бюджету на 2024 рік військової частини НОМЕР_1 .
Разом із відзивом відповідач надав Довідку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.03.2016 по 04.10.2024 рр.
Згідно наданої Довідки, відповідач здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення позивачки з 02.03.2016 по 28.02.2018 рр. з урахуванням базових місяців - березень 2016 та травень 2017, проте виплата за цим розрахунком не здійснювалась.
У період з 01.03.2018 по 31.12.2022 рр., починаючи з грудня 2018 року нарахована та виплачена поточна індексація грошового забезпечення, базовий місяць - березень 2018 року. З 01.01.2023 по 04.10.2024 рр. індексація грошового забезпечення відсутня.
Тобто, відповідачем вживаються заходи щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а спірні питання щодо порядку розрахунків вирішені судом цим рішенням.
У позові позивач посилався на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №71 від 03.03.2020 та №0.11-5760/0/6-20-Вих від 02.06.2020 про те, що нарахування та виплата індексації за весь період проходження військової служби, у тому числі й за час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України, здійснюється тією військовою частиною, з якої звільняється військовослужбовець, тому відповідачем обрано саме в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України).
З огляду на вищевикладене суд приймає доводи сторони позивача про те, що належним відповідачем є саме НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби - в/ч НОМЕР_1 .
VII. Висновок суду.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, що в загальній сумі складає 85 927,87 гривень (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 копійок), з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2024 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 04.10.2024 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3967,06 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, що в загальній сумі складає 261 825,96 грн. (двісті шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять п'ять гривень 96 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна