28 листопада 2025 рокусправа № 640/16880/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення заборгованості,-
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість з державної пенсії особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.07.2011 по 01.12.2020 в загальній сумі 522935,33 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, є інвалідом ІІ-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності. На підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 по справі №2а-818/21 відповідачем 18.09.2019 виплачено кошти в сумі 33577,10 грн. Жодні кошти протягом тривалого часу позивачу на виконання судового рішення не надходили. Відповідач виконав рішення у справі №2а-818/21 лише частково. Пенсія виплачується в нижчому розмірі, ніж той, що встановлений постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 по справі №2а-818/21. Таким чином загалом за період з 01.07.2011 по 01.12.2020 позивач мала отримати пенсію в сумі 961400,00 грн та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 90131,25 грн, що разом мало становити 1051531,25 грн. Проте фактично на користь позивача була виплачена лише кошти в сумі 528595,92 грн, що підтверджується довідками про доходи позивача за 2015-2020 роки. Таким чином відповідач протиправно не виплатив на користь позивача в період з 01.07.2011 по 01.12.2020 кошти в сумі 522935,33 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю.
Свою позицію відповідач мотивував тим, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 по справі №2а-818/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплачувати позивачу державну пенсію в розмірі не нижче 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановлених ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплат, які йому здійснювались, починаючи з 01 грудня 2010 року. Зазначену постанову відповідачем виконано в межах зобов'язальної частини, кошти в сумі 33577,10 грн за період з 01.12.2010 по 22.07.2011 нараховані. Разом з цим, виплачуючи позивачу пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 року №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Головне управління діє правомірно.
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду
За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З.
Ухвалою суду від 18.02.2025 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі не нижче 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановлених ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплат, які йому здійснювались, починаючи з 30 червня 2010 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2011 у справі №2а-818/11 виправлено описку в резолютивній частині постанови, а саме: дату, з якої зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, замість “з 30 червня 2010 року» зазначити “з 01 грудня 2010 року».
01.04.2021 позивачу виданий виконавчий лист №2а-818/11.
Постановою від 11.05.2011 відкрито виконавче провадження № 26369160 з виконання виконавчого листа №2а-818/11 виданого 01.04.2021.
Листом від 24.10.2017 року №60065/09 відповідач повідомив управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві про здійснення нарахування на виконання рішення суду 33577,10 грн.
18.09.2019 на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11 позивачу виплачено заборгованість пенсії у розмірі 33577,10 грн.
На виконання вимог пункту 7 Порядку від управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшло повідомлення від 28.09.2017 №794/02-10 про прийняття до обліку постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 по справі №2а-818/11.
На виконання вищевказаного повідомлення до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві направлено довідку від 24.10.2017 №60065/09 про виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 по справі №2а-818/11.
Позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати заборгованості по пенсії.
Листом від 07.04.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що пенсію обчислено на підставі документів, які містяться в пенсійній справі та відповідно до норм чинного законодавства. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва виконане в зобов'язальній частині. Кошти в сумі 33577,10 грн за період з 01.12.2020 по 22.07.2021 нараховані. Відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 03 вересня 2014 року №440 погашення заборгованості здійснюється в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 та запропонував звернутися до органів виконавчої служби за місцем знаходження боржника.
Позивач не погоджуючись з діями відповідача звернулася до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пунктів 1 та 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді спорів щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи вчинені вони на підставах, що визначені законами України та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судові рішення, відповідно до статті 124 Конституції України, є обов'язковими до виконання на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання, зокрема, всіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим, зокрема, для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з пунктом 1 статті 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року у справі №2а-818/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі не нижче 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановлених ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплат, які йому здійснювались, починаючи з 30 червня 2010 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2011 у справі №2а-818/11 виправлено описку в резолютивній частині постанови, а саме: дату, з якої зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, замість “з 30 червня 2010 року» зазначити “з 01 грудня 2010 року».
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 (далі по тексту - Положення №280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пунктом 7 Положення №280 встановлено, що ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі по тексту - Положення №28- 2), пунктом 1 якого зазначено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Згідно із абзацом шостим підпункту 3 пункту 4 Положення №28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду, зокрема, щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.
Отже, ГУ ПФУ в м. Києві є територіальним органом Пенсійного фонду України, на який покладені обов'язки призначення (перерахунку) і виплати пенсій.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі 2а-211/2011 є Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 №1055 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва реорганізувати шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України та утворити Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №203 “Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» постановлено утворити Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об'єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва припинено з 04 квітня 2016 року (запис від 04 квітня 2016 року №10741120008019387), правонаступником якого стало Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке припинено з 27 квітня 2018 року (запис від 27 квітня 2018 року №10711120003035528) та, правонаступником якого є ГУ ПФУ в м. Києві.
Отже, відповідач є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва.
Особливості виконання судових рішень та виконавчих документів про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів врегульовані Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до частини першої статті 2 якого держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Абзацом першим пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» набрав чинності з 01 січня 2013 року.
Отже, для стягнення коштів за рішенням суду, що набрало законної сили до 01 січня 2013 року, боржником, за яким є, зокрема, державний орган виконавчі документи, подаються до органу державної виконавчої служби.
Кабінет Міністрів України постановою від 03 вересня 2014 року №440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі по тексту - Порядок №440), який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
В пункті 2 Порядку №440 зазначено, що терміни вживаються в такому значенні, зокрема, боржник - зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб'єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення; заявник - фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої ухвалено рішення суду або видано виконавчий документ, або її представник.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку №440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Заявник подає органу державної виконавчої служби заяву про виконання рішення.
Згідно з пунктом 5 Порядку №440 зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби.
Абзацом першим пункту 7 Порядку №440 встановлено, що відповідальна особа не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити виконання такого рішення за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, враховуючи дані виконавчих проваджень, відкритих на виконання рішень Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішення національного суду, щодо якого звертається заявник. У разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі відповідальна особа вносить дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).
В пункті 9 Порядку №440 зазначено, що відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов'язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено.
З метою забезпечення заявнику та боржнику доступу до інформації Реєстру про стан погашення заборгованості за рішенням, прийнятим на користь заявника, у повідомленні про прийняття рішення до обліку зазначаються адреса відповідного веб-сайта в Інтернеті, а також ідентифікатор для доступу до інформації Реєстру.
Відповідно до пункту 10 Порядку №440 до повідомлення, яке відповідальна особа надсилає боржнику за його місцезнаходженням (у разі коли боржником є державне підприємство, установа, організація - на адресу центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить боржник), додається копія рішення, за яким він є боржником.
У разі встановлення за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації про припинення боржника - юридичної особи таке повідомлення надсилається правонаступнику боржника, а у разі його відсутності відповідному органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника.
Боржник або орган державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, зобов'язаний протягом семи робочих днів повідомити відповідальній особі про стан виконання рішення (виконання в повному обсязі, часткове виконання, невиконання).
Якщо рішенням зобов'язано боржника здійснити нарахування (перерахунок тощо) та/або виплатити кошти, відповідальна особа разом з повідомленням надсилає боржнику, а у разі припинення боржника - юридичної особи його правонаступнику або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику. Про здійснення нарахування та/або виплати боржник, його правонаступник або орган державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, зобов'язаний повідомити відповідальній особі протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення з наданням відповідного документа про здійснення нарахування та/або виплати на день складення такого документа, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою.
У разі переведення справи з первинними документами про нарахування соціальних та пенсійних виплат за новим місцем проживання заявника документ про здійснення нарахування та/або виплати складає уповноважена особа органу за місцем перебування заявника на обліку в органах Пенсійного фонду України або структурних підрозділах з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та/або надсилає його боржнику протягом п'яти робочих днів. Зазначений документ боржник надсилає із супровідним листом відповідальній особі протягом п'яти робочих днів.
Якщо боржником не надано повідомлення про суму коштів, що підлягає виплаті заявникові за рішенням, яким зобов'язано боржника здійснити нарахування (перерахунок) коштів, або боржник відмовився визначити суму коштів, яка підлягає виплаті заявнику, керівник органу державної виконавчої служби надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
З аналізу зазначених норм вбачається, що для стягнення коштів за рішенням суду, що набрало законної сили до 01 січня 2013 року, боржником, за яким є державний орган, особа, на користь чи в інтересах якої ухвалено рішення суду, подає виконавчі документи до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника. Про здійснення нарахування та/або виплати боржник або його правонаступник зобов'язаний повідомити відповідальну особі органу державної виконавчої служби протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення з наданням відповідного документа про здійснення нарахування та/або виплати на день складення такого документа, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до органу державної виконавчої служби відповідно до Порядку №440 із заявою про виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року в адміністративній справі №2а-818/2011, а також докази направлення відповідачу відповідальною особою органу державної виконавчої служби за його місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття виконавчою службою зазначеної постанови та її копії, за якою відповідач є боржником.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші притиснення прав та свобод позивача.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
У силу вимог ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна