27 листопада 2025 року м. Київ справа №320/10958/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент внутрішньої безпеки Націонаьлної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач),третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент внутрішньої безпеки Націонаьлної поліції України (далі - третя особа) в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції у м. Києві про відмову у прийняті на службу у поліцію ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві призначити позивача - ОСОБА_1 на вакантну посаду для служби у поліції, яка відповідає його досвіду, кваліфікації та навичкам.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність рішення відповідача, який позивачу відмовлено у прийняті на службу у поліцію.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач зазначив про відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.
Позивач у відповіді на відзив вказав про необґрунтованість доводів відповідача.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив підтримав доводи вказані у відзиві на позов.
Сторонами заявлено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, а саме у судовому засіданні, однак суд відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
В клопотаннях відсутні обґрунтування необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи незначної складності.
Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання про виклик свідків.
У силу вимог ч. 1 та ч. 4ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
Згідно зі ст. 92 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
Суд звертає увагу на те, що дану справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Така форма розгляду справи не передбачає проведення судового засідання, відповідно і виклику свідків.
Згідно із приписами статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема показаннями свідків.
За змістом положень статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1ст. 91 КАС України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Отже, показаннями свідка можуть встановлюватись певні обставини, тобто факти матеріально-правового характеру.
Суд зауважує, що на підставі показань свідка не можуть встановлюватися факти, які, з огляду на закон або звичай, установлюються у документах.
За змістом статті 72 та ч.1 ст.94 КАС України, письмовими доказами, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Обґрунтовуючи клопотання про виклик свідків, відповідач зазначив, що свідок був членом поліцейської комісії.
Водночас, заявником не доведено необхідності у з'ясуванні вказаних обставин саме показаннями свідків та не обґрунтовано неможливість підтвердження вказаних обставин відповідними письмовими доказами.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про виклик свідка.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 13.09.2023 року № 1732 було оголошено конкурс на службу в поліції та зайняття 20 вакантних посад дільничних офіцерів поліції у підрозділах Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому прийняв участь ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 були пройдені 2 етапи конкурсу відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 49 Закону України "Про Національну поліцію" та він був допущений до співбесіди.
Згідно протоколу від 03.11.2023 № 1405 засідання поліцейської комісії ГУНП у м. Києві, членами поліцейської комісії були вивчені результати тестувань, рівня фізичної підготовки, документи, подані ОСОБА_1 , а також проведено співбесіду з кандидатом на посаду дільничного офіцера поліції у підрозділах Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Поліцейською комісію було вирішено, що ОСОБА_1 не рекомендований до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади (результати голосування: за 3, проти 0).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580) поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 49 Закону № 580 на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 50 Закону № 580 громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно положень ст. 51 Закону № 580 для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об'єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.
Основними повноваженнями поліцейської комісії є: 1) проведення відбору (конкурсу) на службу в органи (заклади, установи) поліції, крім прийому на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських; 2) проведення конкурсу для призначення на вакантну посаду.
Забезпечення діяльності і проведення засідань поліцейських комісій здійснює апарат відповідного підрозділу поліції.
Поліцейська комісія обирає таємним голосуванням більшістю голосів від загального складу голову поліцейської комісії і секретаря поліцейської комісії. Голова поліцейської комісії організовує роботу комісії, визначає обов'язки секретаря комісії, веде засідання комісії.
Обов'язки голови поліцейської комісії в разі його відсутності виконує секретар комісії. Засідання поліцейської комісії проводяться відкрито і гласно, крім випадків, визначених законом.
Рішення поліцейської комісії викладаються в письмовій формі.
У рішенні зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалося, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення. Окрема думка члена поліцейської комісії викладається в письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні. Порядок діяльності поліцейських комісій визначається Міністром внутрішніх справ України з урахуванням положень цього Закону. Для виконання покладених на поліцейську комісію повноважень її члени користуються правом доступу до публічної інформації поліції, в тому числі з обмеженим доступом, крім таємної інформації.
Згідно ст. 52 Закону № 580, з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади (далі - конкурс).
Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на прийняття на службу та зайняття вакантної посади.
Конкурс на службу в поліції обов'язково проводиться серед осіб, які вперше приймаються на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу поліції.
Комплектуванню в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті, за рішенням керівника, уповноваженого призначати на такі посади, може передувати або проведення конкурсу, або проведення атестації.
Конкурс проводиться відповідно до Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади (далі - Типовий порядок проведення конкурсу), що затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Типовий порядок проведення конкурсу визначає: 1) умови проведення конкурсу; 2) вимоги щодо оприлюднення інформації про вакантну посаду державної служби та оголошення про проведення конкурсу; 3) повноваження поліцейської комісії при проведенні конкурсу; 4) порядок прийняття та розгляду документів для участі в конкурсі; 5) порядок проведення тестування, співбесіди, інших видів оцінювання кандидатів на службу в поліції та/або зайняття вакантних посад; 6) методи оцінювання кандидатів на службу в поліції та/або на зайняття вакантних посад державної служби.
Рішення про оголошення конкурсу приймає керівник органу поліції, якому надано право приймати громадян на службу в поліції та/або призначати на відповідну вакантну посаду.
Конкурс проводиться відповідною поліцейською комісією.
Згідно положень ст. 55 Закону № 580, служба персоналу (кадрового забезпечення) органу поліції, де проходить конкурс, проводить перевірку документів, поданих кандидатами, на відповідність загальним вимогам та інформує про це поліцейську комісію.
Кандидати, які пройшли перевірку, передбачену частиною першою цієї статті, проходять тестування, співбесіду та інші види оцінювання відповідно до Типового порядку проведення конкурсу.
У разі подання заяви про участь у конкурсі лише однією особою така особа проходить у встановленому порядку конкурсний відбір, за результатами якого приймається рішення про її прийняття на службу до поліції та/або призначення на посаду або про відмову в такому прийнятті та/або призначенні.
Засідання поліцейської комісії при проведенні конкурсу є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.
Під час засідання поліцейської комісії при проведенні конкурсу її члени: 1) вивчають результати проведеної перевірки документів кандидатів; 2) проводять відбір кандидатів з використанням видів оцінювання відповідно до Типового порядку проведення конкурсу; 3) проводять співбесіду з кандидатами з урахуванням результатів тестування; 4) особисто оцінюють рівень професійної компетентності претендентів, які відповідають умовам конкурсу, та визначають в особистому порядку їхній загальний рейтинг; 5) за результатами складення загального рейтингу претендентів, які відповідають умовам конкурсу, визначають переможця конкурсу.
Рішення поліцейської комісії за результатами конкурсу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від її складу.
Рішення поліцейської комісії оформлюється протоколом, який присутні на її засіданні члени комісії підписують не пізніше наступного дня після проведення засідання.
Інформація про переможців конкурсу оприлюднюється не пізніше наступного дня після підписання протоколу засідання поліцейської комісії відповідно до Типового порядку проведення конкурсу.
Відповідно до наказу МВС України від 25.12.2015 року № 1631 «Про організацію добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських», поліцейські комісії постійно діючі колегіальні органи, що утворюються в апараті центрального органу управління поліції (далі - апарат Національної поліції України) та в її територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) (далі - органи поліції) для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об'єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції. Поліцейські комісії у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, в тому числі цим Порядком. Діяльність поліцейських комісій ґрунтується на засадах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини, відкритості та гласності (крім випадків, визначених законом), політичної нейтральності.
Відповідно до Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, служба персоналу (кадрового забезпечення) органу поліції, де проходить конкурс, проводить перевірку документів, поданих кандидатами, на відповідність загальним вимогам, визначеним в оголошенні про проведення конкурсу, та інформує про це поліцейську комісію. Кандидати, які відповідають вимогам частин першої, третьої статті 49 Закону України «Про Національну поліцію», допускаються до конкурсу. Конкурс проходить в декілька етапів:1) тестування: на знання законодавчої бази (професійний тест); на загальні здібності і навички (тест загальних навичок); особистісних характеристик (психологічний тест); 2) перевірка рівня фізичної підготовки; 3) співбесіда.
Як вже зазначалось, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 13.09.2023 року № 1732 було оголошено конкурс на службу в поліції та зайняття 20 вакантних посад дільничних офіцерів поліції у підрозділах Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому прийняв участь ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 були пройдені 2 етапи конкурсу відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 49 Закону України "Про Національну поліцію" та він був допущений до співбесіди.
Відповідно до пункту 3 Розділу IV Типового порядку конкурс проходить в декілька етапів:
1) тестування: на знання законодавчої бази (професійний тест); на загальні здібності і навички (тест загальних навичок); особистісних характеристик психологічний тест);
2) перевірка рівня фізичної підготовки;
3) співбесіда.
Відповідно до розділу Х Типового порядку за результатами проходження за результатами всіх етапів конкурсу поліцейська комісія складає рейтинг кандидатів рекомендованих до служби в поліції.
Рейтинг складається, виходячи із загальної кількості балів, отриманих кандидатами в результаті проходження всіх етапів конкурсу.
За результатами проходження професійного тесту позивач набрав 50/60 балів, тесту загальні здібності та навички- 30/60, перевірка рівня фізичної підготовки- 15 балів (комплексна вправа-5 балів, біг на 100 метрів-5, біг на 1000 метрів-5). Загальна сума балів позивача за результатами всіх етапів склала 101 бали.
За результатами співбесіди, оформленою протоколом № 1405, яку позивач пройшов 03.11.2023 року позивач надав відповіді на запитання, які стосувалися професійної діяльності і був не рекомендований дисциплінарною комісією на проходження служби в поліції.
Так у вказаному протоколі зазначено про схильність позивача до порушень службової дисципліни та недотримання субординації.
Як зазначено самим позивачем в позовній заяві, останній за період проходження служби в поліції притягався до дисциплінарної відповідальності два рази.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію» на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Слід зазначити, що відповідно до ст. 6, 7, 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Положення ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачають прийняття Присяги, зміст якої включає, в тому числі, дотримання поліцейським Конституції та законів України, повагу та охорону прав і свобод людини, честь держави, несення з гідністю високого звання поліцейського та сумлінне виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції» зокрема, поліцейські, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Аналіз зазначених положень законодавства свідчить, що поведінка працівника поліції завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і відповідним морально-етичним принципам, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
Слід зазначити, що право на прийняття одного з рішень - рекомендування до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади чи не рекомендування до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади є виключним правом поліцейської комісії при реалізації нею повноважень. При проведенні співбесіди з кандидатом поліцейська комісія з'ясовує його професійні, морально-ділові якості та управлінсько-організаторські здібності. Отже, наявність позитивних результатів тестування не є беззаперечною підставою для надання рекомендації кандидату на проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
Рішення, прийняте поліцейською комісією за результатами співбесіди, було одноголосним і суперечностей між членами комісії не викликало. При цьому, повноваження поліцейської комісії є дискреційними, межі судового контролю стосовно яких обмежені дотриманням процедури, порядку, обґрунтованості та позбавленні права оцінки їхньої суті, в іншому випадку, суд мав би самостійно оцінити можливість «рекомендувати» або «не рекомендувати» особу до проходження служби в поліції та/або зайняття вакантної посади, що виходить за межами судового контролю.
Суд вважає, що при проведенні конкурсу та прийнятті рішення щодо позивача відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про Національну поліцію», «Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади», а тому у суду відсутні підстави для скасування рішення відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент внутрішньої безпеки Націонаьлної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.