27 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/4117/25
категорія 111031101
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 16.05.2024:
- № 0423183-2409-0620- UА18020050000058053 за 2023 рік на суму 29 189,22 грн;
- № 0423185-2409-0620- UА18020050000058053 за 2023 рік на суму 37 759,86 грн;
- № 0423189-2409-0620- UА18020050000058053 за 2023 рік на суму 11 694,18 грн;
- № 0423190-2409-0620- UА18020050000058053 за 2023 рік на суму 5 688,30 грн;
- визнати протиправним рішення Головного управління ДПС у Житомирській області про опис майна у податкову заставу від 24.01.2025 року № 853/06-30-13-06.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він здійснює ведення особистого селянського господарства на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Зокрема, вирощує сільського господарську продукцію, а саме продукцію городництва - картоплю, капусту, столовий буряк, моркву, цибулю, часник, має посіви пшениці, ячменю та соняшнику з метою їх споживання та переробки для задоволення особистих потреб і потреб його багатодітної сім'ї, відгодівлі свійських тварин та птиці. Ведення особистого селянського господарства здійснює на належних йому на праві приватної власності земельних ділянках. Враховуючи, що нежитлові будівлі, які перебувають у його власності, віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд ДК 018:2000 та використовуються ним за призначенням у господарській діяльності, вважає, що він має пільгу у сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа. Водночас, позивач не надав належні докази того, що він використує споруду безпосередньо для виробництва сільськогосподарської продукції; є сільськогосподарським товаровиробником - займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме:
- нежитлової будівлі, зерносклад, загальною площею 939,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 в;
- нежитлової будівлі, зерносклад, загальною площею 726,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ;
- нежитлової будівлі, склад, загальною площею 290,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .;
- споруди, комплексна зернова сушка 141,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Житомирській області 16.05.2024 сформовано наступні податкові повідомлення - рішення про зобов'язання позивача сплатити податкові зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік:
- № 0423183-2409-0620- UА18020050000058053 на суму 29 189,22 грн;
- № 0423185-2409-0620- UА18020050000058053 на суму 37 759,86 грн;
- № 0423189-2409-0620- UА18020050000058053 на суму 11 694,18 грн;
- № 0423190-2409-0620- UА18020050000058053 на суму 5 688,30 грн.
Також Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 24.01.2025 року № 853/06-30-13-06.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічне підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України положення зазначене у додатку 3.1 рішення Вчорайшенської сільської ради від 11.07.2022 №1431 «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2023 рік», яким визначено, що розмір пільги (у відсотках) 100 застосовується до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), які віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23-а.
У даній справі позивачу, як фізичній особі, належать на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна, а саме:
- нежитлова будівля, зерносклад, загальною площею 939,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 в;
- нежитлова будівля, зерносклад, загальною площею 726,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля, склад, загальною площею 290,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .;
- споруди, комплексна зернова сушка 141,5 кв.м., за адресою Житомирська область, Ружинський район, с. Мала Чернявка, вул. Хрустицького, будинок 80, які віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
При цьому ключовим питанням в цій справі є встановлення факту функціонального використання цих будівель в сільськогосподарській діяльності позивача саме як сільськогосподарського товаровиробника.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Таким чином, у 2023 році норми ПК України визначали, що сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець.
Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Вказане свідчить, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку в спірний період (2023 рік) мають особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Таким чином, визначальним для вирішення питання того чи є об'єктом оподаткування нерухоме майно (нежитлові будівлі) позивача є встановлення обставин належності позивача до категорії сільськогосподарських товаровиробників. При цьому, як вже наголошувалось судом вище, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, відносять лише тих осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою та здійснюють операції з її постачання тощо.
Тобто у спірному випадку значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
У постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 380/18104/21 Верховний Суд вказав, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Як вже зазначалось вище, позивач стверджує, що займається сільськогосподарською діяльністю, має у власності землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, які використовуються ним для вирощування сільськогосподарських культур для власного споживання ним та членами його сім'ї.
Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Статтею 4 сказаного Закону передбачено, що особисті селянські господарства підлягають обліку.
Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.
Порядок обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року №572, визначає, що облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: формою №1 "Облікова картка об'єкта погосподарського обліку" та формою №3 "Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень", які затверджуються Державною службою статистики України.
Водночас, позивачем не надано доказів щодо ведення ним особистого селянського господарства, в тому числі щодо його обліку у встановленому порядку.
Надані позивачем докази не містять належної інформації щодо предмета доказування, адже сама по собі наявність у користуванні земельних ділянок, а також надання йому послуг щодо обробки цих ділянок не свідчить про те, що позивач виробляв, переробляв та реалізовував сільськогосподарську продукцію або вів особисте селянське господарство.
При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.
З огляду на вказане, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено і судом не здобуто доказів належності позивача до сільськогосподарських товаровиробників, а отже, судом не встановлено підстав для звільнення у 2023 році позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при винесенні оспорюваних рішень, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо рішення Головного управління ДПС у Житомирській області про опис майна у податкову заставу від 24.01.2025 року № 853/06-30-13-06 слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 гривень на 180= 3600 гривень).
Нормою пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків.
Згідно із підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Спірні повідомлення рішення отримані позивачем 20 серпня 2024 року. Сума податкового боргу за спірними повідомленнями рішеннями становить 84 331,56 грн, тобто є більшою ніж 3600 грн.
Надані позивачем платіжні інструкції підтверджують сплату позивачем податкових зобов'язань за іншими податковими повідомленнями-рішеннями, та іншими об'єктами оподаткування, тому не зменшують суми заборгованості визначеної спірними повідомленнями-рішеннями.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про опис майна прийнято та застосовано контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність своїх рішень, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 27 листопада 2025 р.
27.11.25