Справа № 487/7022/24
Провадження № 2/487/395/25
Іменем України
(заочне)
28.11.2025 м. Миколаїв Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Самедової Р.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білецька Олена Миколаївна, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білецька О, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований 10 червня 1999 року на біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» за реєстраційним № 578, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя вона склала заповіт, яким заповідала належне їй на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1 . На підтвердження права власності на спадкове майно наявний договір купівлі-продажу № 578, укладений 10 червня 1999 року на біржі нерухомості «Едвайс-Консульт». Позивач посилається на те, що оскільки вказаний договір не посвідчений нотаріально, відсутнє рішення суду про визнання зазначеної угоди дійсною, нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позбавлена можливості встановити склад спадкового майна, що належало ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Коваль О.В., належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не були присутніми. Представник позивача - адвокат Коваль О.В. подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його предствника та ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився без повідомлення причин, відзив не подав.
Третя особа, яка не заявляє самостіних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білецька О.М. в судовому засіданні не була присутня.
Враховуючи положення ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК УКраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК УКраїни визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що 09.06.1999 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на товарній біржі "Едвайс-Консульт" укладено у письмовій формі договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2 . Цей договір не було посвідчено нотаріально. Сторони договору домовились щодо всіх його істотних умов. Повне виконання правочину відбулось ще у 1999 році, оскільки продавець одержав кошти за продаж квартири ще до підписання договору, а позивач виконав усі обов'язки власника щодо утримання та володіння майном.
Право власності на квартиру зареєстровано 21.06.1999 в Миколаївському міжміському Бюро технічної інвентаризації за № 16556.
У відповідності до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки спірний договір купівлі-продажу, укладений та зареєстрований на товарній біржі "Едвайс-Консульт" 09.06.1999, то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, Закон України «Про власність», Закон України «Про товарну біржу».
Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених статтею 15 Закону, згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до статті 42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Водночас, згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.
За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
У відповідності до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 28.03.2023 року у справі № 521/4839/21 зазначено, що положення статті 227 ЦК Української РСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири). Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.
За викладеного слід дійти висновку про те, що правочини, укладені з метою придбання (купівлі) на біржових торгах жилого будинку чи то квартири, мають бути оформлені не лише з дотримання письмової форми договору, а й за обов'язкової умови його нотаріального посвідчення.
Положеннями ч. 2 ст. 220 ЦК України регламентовано, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 389/122/16ц зазначено, що для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений 11.01.2011 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Валієвою В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 24. Відповідно до умов вказаного заповіту ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до заповіту, посвідченого 29.05.2017 приватним нотаріусом Ємельяновою О.В., ОСОБА_3 заповідала належний їй житловий будинок АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 .
07.3.2023 Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області заведено спадкову справу № 33/2023 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів спадкової справи № 33/2023 слідує, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулися: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 16.03.2023.
Постановою державного нотаріуса Третьої миколаївської державної нотаріальної контори від 29.11.2023 за вих. № 1013/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - оформленні спадкових прав, оскільки на підтвердження права власності надано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , складений та посвідчений Філією № 1 Біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» 09.06.1999 та зареєстрований за № 578, без рішення суду про визнання вказаної угоди дійсною відповідно до вимог чинного законодавства.
Оскільки сторона договору - покупець ОСОБА_3 померла, позивач на теперішній час не має можливості оформити нотаріально договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений на Біржі нерухомості «Едвайс-консульт», та в подальшому оформити спадкові права на вказаний об'єкт.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
З огляду на зазначені обставини, суд вважає, що позивачем надано належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу, його виконання та обставин, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Позивач має намір прийняти спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , проте договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.1999, укладеного на товарній біржі "Едвайс-консульт".
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білецька Олена Миколаївна, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.1999, зареєстрований товарною біржею "Едвайс-Консульт", відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яке може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , відомості про реєстрацію відсутні.
Третя особа: державний нотаріус Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білецька Олена Миколаївна, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 40, код ЄДРПОУ 02892652.
Суддя Т.А. Карташева