27 листопада 2025 рокуСправа №160/26368/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням її уточнень від 24.09.2025 р., просить:
- визнати протиправною дії відповідача, що полягає у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку;
- зобов'язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів та виключити інформацію про порушення ним правил військового обліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 26.08.2025 року він сформував новий електронний військово-обліковий документ через застосунок «Резерв+», у вказаному документі міститься інформація про те, що його розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку. 30.08.2025 року до відповідача було скеровано адвокатський запит, мета якого, було отримання інформації чи отримував він повістку та направлення на проходження медичного огляду, чи складалась постанова за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст.210 або ст.210-1 КУпАП. Листом від 02.09.2025 року відповідачем повідомлено, що він повинен самостійно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження повторного медичного огляду, повістки та направлення на проходження медичного огляду, на його адресу не надсилались та не складались протокол або постанова за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій уточнити суб'єктний склад сторін та привести у відповідність найменування відповідача з кодом ЄДРПОУ, для суду та складу сторін.
На виконання ухвали суду 24.09.2025 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано до суду уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 26.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача належним чином завірені копії відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП України, інформацію та її документальне підтвердження про те, що стало підставою внесення до інформаційної системи «Оберіг» відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
На виконання вимог ухвали 13.10.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач не виконав вимоги Закону №3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний» та зобов'язав громадян, які мають статус «обмежено придатний», повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 04.02.2025 року. Навіть на теперішній час позивач не виконав зазначені норми Закону №3621-IX, хоча термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідно до якої передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Крім того, вказано, що протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ст.ст.210, 210-1 КУпАП та постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення не складалися. При цьому, норми чинного законодавства України не забороняють наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов'язаним правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
04.11.2025 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що 23.10.2025 р. відповідач надав йому електронне направлення №5299823 від 22.10.2025 р. та направив для проходження ВЛК до КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР. У зв'язку із проходженням ВЛК відповідач також 24.10.2025 р. направляв його на додаткове амбулаторне обстеження до КНП «Міська клінічна лікарня №16». Таке додаткове обстеження він завершив 30.10.2025 р. і цього ж для повернув акт дослідження стану здоров'я. Лікарі військово-лікарської комісії підтвердили незадовільний стан здоров'я та наявність хронічних захворювань, які потребують постійного лікування. Незважаючи на його добровільне отримання направлення ВЛК і проходження військово-лікарської комісії відповідач не скасував розшук і органи Національної поліції продовжують його розшукувати для доставки до ТЦК для проходження ВЛК.
До суду 05.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до ч.1 ст.22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно із рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560. Пункт 69 якого встановлює, що особи, визнані обмежено придатними, направляються на ВЛК шляхом вручення їм повісток за наявності підстав, зазначених у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Громадяни можуть бути направлені на такий огляд у разі самостійного бажання, але не зобов'язані це робити без виклику. Відповідачем не надано доказів вручення чи надсилання повістки про виклик для проходження ВЛК. У відповідях на адвокатські запити від 02.09.2025 року та від 10.09.2025 року відповідач підтвердив, що повістки та направлення на медичний огляд не надсилались. Відсутність виклику виключає його обов'язок проходити ВЛК самостійно. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому.
07.11.2025 року до суду від позивача надійшла заява, в якій вказано, що 04.11.2025 р. він повторно звернувся до відповідача із заявою в якій просив припинити розшук і повідомити про результати розгляду заяви. 06.11.2025 р. відповідач надав йому відповідь якою фактично відмовив у знятті його з розшуку, незважаючи на той факт, що він пройшов ВЛК.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, сформувавши електронний військово-обліковий документ через застосунок "Резерв+", виявив наявність у Реєстрі відмітки про порушення ним правил військового обліку.
27.08.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зокрема просив, виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно нього шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ним правил військового обліку та про розшук.
29.08.2025 року представник позивача направив до відповідача адвокатський запит, в якому просив повідомити інформацію чи приймалось їх органом рішення про направлення позивача на медичний огляд, чи було вручено будь-яким чином (у тому числі засобами поштового зв'язку) повістку про виклик на проходження ВЛК, чи маються факти відмови від отримання повістки (у тому числі засобами поштового зв'язку) про виклик на проходження ВЛК, чи маються факти не проходження ВЛК після отримання повістки або направлення на проходження ВЛК, чи складався відносно позивача протокол про вчинення адміністративного правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП, чи виносилась відносно останнього постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП.
Листом від 02.09.2025 року відповідач повідомив, що відповідно до п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервістів з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду. Виклик повісткою або будь-яким іншим способом для проходження повторного медичного огляду в даному випадку не передбачений. Протокол не складався, постанова не виносилась, отже надати такі документи не вдається за можливе.
Листом від 13.09.2025 року відповідач повідомив, що у зв?язку із позивачем адміністративного порушення, а саме: не проходження вчасно військово-лікарської комісії до органів Національної поліції було направлено звернення від 26.08.2025 року №Е3411744 щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яке наразі активне.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався, суд зазначає, що відомості до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.
При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 КУпАП не доведено, оскільки протокол не складався, а тому факт притягнення до відповідальності останнього відсутній.
Оскільки за приписами частини восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме відповідача, як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вчинити певні дії.
Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку відповідачем не надано.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 968,96 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма