27 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/10706/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі - 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (з урахуванням виплачених сум).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що проходила службу у 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області (правонаступником якого є відповідач) та у цей період індексація грошового забезпечення їй не виплачувалася. Позивач звернулася із заявою до 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, проте отримала відмову.
Позивач із такими діями не погоджується й вважає, що за правилами пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), визначення базового місяця для індексації залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу. Зміна (підвищення) розміру тарифної ставки (посадового окладу) особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту відбулася у січні 2008 року та в березні 2018 року. Тому індексації грошового забезпечення за спірний період мала бути виплачена з врахуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів, тобто січня 2008 року.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.34-44). В обґрунтування цієї позиції вказав, що індексація грошового забезпечення у період проходження служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року нараховувалась позивачу відповідно до вимог Порядку №1078. Так на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013) в грудні 2015 року збільшено розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тим самим забезпечено підвищення грошових доходів за грудень 2015 року та вимоги пункту 3 Постанови №1013 щодо подальшого обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Відповідач також вважає, що позов подано з пропущенням тримісячного строку звернення до суду після звільнення ОСОБА_1 зі служби 07 листопада 2024 року.
У відповіді на відзив позивач підтримала доводи позову. Окремо наголосила на тому, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції до 19 липня 2022 року, якою було передбачено право звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження строком (а.с.49-52).
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 у спірний період (з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року) проходила службу на посаді радіотелефоніста 13 Державної пожежно-рятувальної частини 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області, що підтверджено довідкою про виплачене грошове забезпечення від 26 травня 2025 року №15, листом від 05 червня 2025 року №48402-498/484 (а.с.13-15, 16).
За змістом довідки від 26 травня 2025 року №15 (а.с.16) ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року отримувала грошове забезпечення, однак індексація грошового забезпечення їй не нараховувалася і не виплачувалася.
У відповідь на звернення позивача 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області листом від 05 червня 2025 року №48402-498/484 повідомив, що на виконання пункту 3 Постанови №1013 з 01 грудня 2015 року були вжиті заходи для того, щоб розмір підвищення доходу перевищив суму індексації; для подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін розпочато з січня 2016 року. Одночасно інформовано про приєднання 4 ДПРЗ до 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області (є правонаступником) (а.с.13-15).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що 28 серпня 2025 року внесено запис про припинення у зв'язку з реорганізацією 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області та його правонаступником є 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області (а.с.55).
Передусім на аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що норма статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, вказав, що правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України, частиною другою якої було визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком).
Отже, до правовідносин, які мали місце у 2016 - 2018 роках, належить застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України, якою не було обмежено будь-яким строком право звернення до суду з вимогами щодо оплати праці (грошового забезпечення).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Преамбулою Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; до таких об'єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року) встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком №1078.
Пункт 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Відповідно до абзаців першого, п'ятого, шостого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З наведеного слідує, що механізм індексації має універсальний характер, адже індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників, однак підвищення окладів не стосувалось осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, посадові оклади яких установлено постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01 січня 2008 року та була чинна до 01 березня 2018 року.
Наступна зміна посадових окладів мала місце у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704, набрала чинності 01 березня 2018 року).
Відповідач не надав суду доказів про те, що у період з січня 2008 року до березня 2018 року відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 базовим місяцем для нарахування індексації став березень 2018 року.
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.
Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Відповідно до вимог абзацу третього пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15 грудня 2015 року) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу. Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01 грудня 2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01 грудня 2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу) (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №380/4689/21).
Верховний Суд у постановах від 12 травня 2022 року у справі №580/3335/21, від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки у період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року (зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі №420/21241/21, від 13 квітня 2023 року у справі №420/9187/21, від 01 червня 2023 року у справі №140/5246/21).
Крім того, при вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
І хоч наведені висновки Верховного Суду зроблені при вирішенні спорів щодо виплати індексації військовослужбовцям, однак вони підлягають застосуванню і в цій справі, оскільки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту посадові оклади також встановлені з 01 січня 2008 року Постановою №1294, а з 01 березня 2018 року - Постановою №704. Тому умови обчислення індексації не відрізняються.
Отже, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року повинно здійснюватися із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким проводиться обчислення індексу споживчих цін.
З довідки від 26 травня 2025 року №15 про виплачене грошове забезпечення (а.с.16) видно, що з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 індексація нарахована і виплачена не була, а зі змісту листа від 05 червня 2025 року №48402-498/484 (а.с.13-15) слідує, що для обчислення індексу споживчих цін враховано січень 2016 року, а не січень 2008 року.
Однак такі дії є протиправними, оскільки в цьому місяці не вносилися зміни саме до посадових окладів особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов'язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації грошового забезпечення.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн згідно з платіжною інструкцією від 17 вересня 2025 року №1530477633 (а.с.9).
За змістом висновків Верховного Суду у постановах від 05 травня 2022 року у справі №380/8976/21, від 08 березня 2024 року у справі №560/11906/23, від 27 березня 2024 року у справі №560/11102/23 спір про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати стосується заробітної плати.
Отже, позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову на підставі пункту 1 частини статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір». Судовий збір може бути повернутий за окремо поданим клопотанням в порядку статті 7 вказаного Закону.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (44500, Волинська область, місто Ковель, вулиця Міцкевича, будинок 23А, ідентифікаційний код юридичної особи 38079323) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк