Справа № 331/2551/24
Провадження № 1-кп/331/267/2025
24 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя підготовче кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202408202000278 від 06.03.2024 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Новомиколаївка Запорізької області, громадянина України, українця, який має середню спеціальну освіту, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
-29 квітня 2025 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 152 КК України до 10 років позбавлення волі;
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
за участі
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої
ОСОБА_6 обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнане Судом доведеним.
16.02.2024 року приблизно о 22 годині 00 хвилині, діючи в умовах воєнного стану ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час спільного вживання алкоголю з потерпілою ОСОБА_6 , знаходячись за адресою АДРЕСА_3 , скориставшись неуважністю потерпілої та тим, що за його злочинними діями що ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з жіночої сумки потерпілої, таємно викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон «XIAOMI READMI NOTE 12 S 8/256 GB», ІМЕІ (1) НОМЕР_1 ; ІМЕІ (2) НОМЕР_2 , вартість якого, відповідно до висновку експерта №183-24 від 12.03.2024 складає 7199 грн. 10 коп., з сім-картою мобільного оператора «LIFECELL», яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, чим завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 на зазначену суму. Після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
ІІ. Позиція сторони захисту.
2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.
Щодо обставин, зазначених у обвинувальному акті надав наступні пояснення. Вказав, що 16 лютого 2024 року знаходився за місцем проживання ОСОБА_7 (недалеко від автовокзалу), де вони разом розпивали алкогольні напої. Через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_8 (потерпіла), яка хотіла із ним зустрітися. Він викликав їй таксі, і вона прихала у цю ж квартиру, привезла із собою ще пива. Вони продовжили утрьох пити пиво, однак ОСОБА_8 почала поводитися зухвало, палити у квартирі, виражатися нецензурною лайкою. Господар квартири зробив їй зауваження, однак вона поведінки не змінила. Тому вони вигнали її з квартири. Під час спільного вживання алкогольних напоїв обвинувачений не бачив у потерпілої мобільний телефон. Також підкреслив, що потерпіла перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння.
Зранку обвинувачений вийшов на вулицю, та на лавці біля під їзду побачив сумку потерпілої та якийсь мобільний телефон. Мобільний телефон взяв собі, що він належить потерпілій не знав. Близько місzця телефон лежав у нього в машині. Після чого він попросив ОСОБА_9 закласти телефон у ломбарді. До ломбарду вони ходили разом із ОСОБА_9 , обвинувачений стояв поруч, гроші забрав собі.
У судових дебатах обвинувачений вказав, що його провина у вчиненні злочину не доведена. Покази потерпілої не можна класти у основу обвинувачення, оскільки на час подій вона була дуже п'яна. Звернув увагу на покази свідка ОСОБА_7 , який також не бачив у потерпілої телефон. Просив виправдати його.
2.2. Захисник у судових дебатах зазначив, що вина ОСОБА_3 за обставин, викладених у обвинувальному акті не доведена. Допитами свідків підтверджено лише те, що потерпіла знаходилася у квартирі ОСОБА_7 разом із обвинуваченим. Версія обвинуваченого про те, що він знайшов телефон на лавці не спростовується дослідженими у справі доказами. Просив закрити провадження у справі на підставі п.3 частини першої статті 284 КПК України не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, у задоволенні цивільного позову відмовити.
ІІІ. Позиція потерпілої.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою АДРЕСА_4
Зазначила, що у день подій відпочивала з подругою, вживали алкогольні напої. ОСОБА_3 запропонував їй приїхати до нього у гості, на що вона погодилася. Вона приїхала до нього на таксі, він чекав її біля під їзду. У квартирі був ще один чоловік, вони разом розпивали алкогольні напої. Пам'ятає, що розмовляла з матір'ю по телефону уже у квартирі, та поклала телефон у сумку, яка стояла у коридорі. Через деякий час у них стався конфлікт та її вигнали на вулицю. На вулиці вона зрозуміла, що телефону немає, однак не запам'ятала квартиру і під'їзд, оскільки була у ставні алкогольного сп'яніння. Пішла на заправку і звідти викликала поліцію
Цивільний позов підтримала, просила його задовольнити. Покарання просила призначити на розсуд суду.
IV. Дослідженні докази.
У судовому засіданні досліджені документи, щодо початку досудового розслідування кримінального провадження (витяг із ЄРДР), протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від ОСОБА_6 а також відповідні процесуальні рішення щодо визначення групи слідчих та групи прокурорів у кримінальному провадженні, та визначення органу, який буде здійснювати досудове розслідування, зміни правової кваліфікації.
Учасники судового провадження не ставили під сумнів наявність відповідних повноважень слідчим та прокурорів, не встановлені такі факти і судом. Орган досудового розслідування визначений згідно вимог ст. 216 КПК України. Слідчі і процесуальні дії проведені особами із відповідними повноваженнями.
4.1. Також досліджені письмові докази, подані стороною обвинувачення.
Досліджені додані до заяви потерпілої про вчинення кримінального правопорушення документи, що пдвтреджють придбання мобільного телефону REDMI NOTE 12 S, а саме квитанцію, що підтверджує купівлю мобільного телефону за 9499 грн в крамниці «Цитрус» 31.07.2023 року
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.03.2024, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 на фотознімку 4 впізнала особу, з якою відпочивала в період часу з 18-00 годин 16.02.2024 по 01-30 годин 17.02.2024 року в Олександрівському районі та даний чоловік вкрав мобільний телефон. Згідно довідки до протоколу, на фотознімку №4 зображений ОСОБА_3 ;
Висновок експерта №183-24 від 12.03.2024, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону «XIAOMI REDMI NOTE 12 S8/256», який був придбаний 31.07.2023 року, станом на 16.02.2024 складала 7199 грн 10 копійок;
На запит слідчого директор ТОВ «ЛОМБАРД «Є ГРОШІ» ОСОБА_10 11.03.2024 надав відеозапис з камер відео спостереження та надав інформацію щодо закладення мобільного телефону «XIAOMI REDMI NOTE 12 S8/256», ІМЕІ НОМЕР_1 ; ІМЕІ НОМЕР_2 17.02.2024 о 15:57:40 годин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в ломбарді за адресою АДРЕСА_5 ;
Протокол огляду речі від 27.03.2024, диск, на якому записані відео файли з камер відео спостереження, встановленого у приміщенні ломбарду «Є гроші», який розташований за адресою АДРЕСА_5 . На файлі «Channel #11_2024-02-17T15_32_46Z» (камера встановлена на вході до приміщення з зовнішньої сторони) знаходиться запис за 17.02.2024 о 15:45:52, на якому особа зовні схожа на ОСОБА_9 та ОСОБА_3 заходять до приміщення ломбарду. На файлі «Channel #12_2024-02-17T15_32_11Z» знаходиться запис за 17.02.2024, на якому особа зовні схожа на ОСОБА_3 передає мобільний телефон особі зовні схожій на ОСОБА_9 , який тримаючи телефон у руках підходить до працівника ломбарду та передає йому мобільний телефон. На файлі «Channel #12_2024-02-17T15_47_58Z» знаходиться запис за 17.02.2024, на якому особа зовні схожа на ОСОБА_3 виходить з приміщення зазначеного ломбарду. На файлі «Channel #12_2024-02-17T15_57_40Z» знаходиться запис за 17.02.2024 на якому особа зовні схожа на ОСОБА_11 бере гроші від працівника ломбарду т виходить з приміщення. На файлі «Channel #11_2024-02-17T15_52_48Z» знаходиться запис за 17.02.2024, на якому особа зовні схожа на ОСОБА_9 та ОСОБА_3 разом йдуть з ломбарду. До протоколу слідчим долучено скрін-шоти з камер відео спостереження та диск із відеозаписами;
Протокол огляду місця події від 26.03.2024, на підставі добровільної згоди ОСОБА_7 , приміщення за адресою АДРЕСА_3 . Під час огляду нічого не віднайдено і не вилучено, документ не містить доказової інформації щодообставин, викладених у обвинувальному акті;
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.03.2024 року. свідокОСОБА_9 на фотознімку 2 впізнав особу, яка 17.02.2024 року попросила продати мобільний телефон REDMI NOTE 12 S в ломбарді «Скарбничка» по вул. Запорізька, 13 в м. Запоріжжя. Згідно довідки до протоколу, на фотознімку №2 зображений ОСОБА_3 ;
4.2. Також у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7 , проживає АДРЕСА_3 .
Сідок підтвердив, що у лютому 2024 року у нього у гостях був його знайомий ОСОБА_3 . Він прийшов близько 17 години вечора. Пізніше, до них приїхала жінка, разом із ними вживала алкоголь. Однак, оскільки вона поводила себе не припустимо, була дуже п'яна, палила на кухні, він її вигнав. ОСОБА_3 залишився ночувати, пішов зранку. Чи були у потерпілої сумка та телефон не пам'ятає.
Судом декілька разів для допиту у якості свідка здійснювався виклик свідка ОСОБА_9 , ухвалою від 06 травня 2025 року свідка було піддано примусовому приводу. Однак явка свідка забезпечена не була, у зв'язку із чим, прокурор відмовилася від допиту цього свідка.
V. Мотиви суду.
Обвинувачений заперечував крадіжку телефону, у своїх поясненнях вказав, що просто знайшов телефон на лавці, недалеко від телефону була сумка потерпілої, та вказав, що телефон зберігав у своєму автомобілі протягом місяця.
Також, суд звертає увагу, що заперечень щодо часу подій, зазначених у обвинувальному, акті сторона захисту не висловлювала.
Суд звертає увагу, що покази обвинуваченого, щодо його версії подій є суперечливими. Оскільки згідно обставин, які ним не заперечувалися, із потерпілою він зустрівся 16 лютого 2024 року. Згідно дослідженого відеозапису із ломбарду «Скарбниця», телефон ОСОБА_3 заклав разом із ОСОБА_9 наступного дня - 17 лютого 2024 року. Тобто, обвинувачений не міг цілий місяць возити телефон потерпілої у своєму автомобілі.
Крім того, із пояснень потерпілої та свідка ОСОБА_7 підтверджено перебування потерпілої у квартирі свідка, той факт, що вона була запрошена туди обвинуваченим, спілкувалася із ним.
Вартість викраденого майна підтверджена у встановленому процесуальним законом порядку - висновком експерта.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Стаття 185 КК містить безпосередні вказівки лише на три найбільш характерні ознаки відповідного злочину, які достатні для отримання уявлення про його суспільно небезпечну сутність. Зокрема, це: спосіб (таємне); суспільно небезпечне діяння (викрадення); предмет (чуже майно).
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.185 КК, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб'єкт має чітко усвідомлювати й достовірно знати, що його дії направлено на таємне заволодіння для нього чужим майном з метою обернення його на свою користь або на користь іншої особи.
Необхідність наявності саме корисливого мотиву визначається змістом самого поняття викрадення як діяння, що криміналізоване у ст.185 КК, незалежно від окремого зазначення цього мотиву в змісті диспозиції цієї статті.
Як зазначено ККС ВС у постанові від 18 липня 2019 року Справа № 761/31918/14-к, Провадження № 51-795км19 :На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
Обвинувачений у своїх поясненнях зазначив, що бачив біля телефону, який начебто знайшов, сумку потерпілої, що може відчити про те, що він розумів, комі належить телефон. Більш того, сторона захисту не заперечувала, що телефон був увімкнений, тобто існувала об'єктивна можливість встановити його власника.
З огляду на викладене, фактично пояснення обвинуваченого підвереджують вчинення ним крадіжки мобільного телефону потерпілої.
Також, суд вважає не підтвердженим посилання сторони обвинувачення у обвинувальному акті на наявність у діях ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки «повторність». Судимості, зазначені у обвинувальні акті, погашені, інші кримінальні провадження ще розглядаються іншими судами. З огляду на викладене, суд виключає із кваліфікації дій обвинуваченого ознаку повторності.
Крім того, у судових дебатах захисник просив суд закрити провадження у справі на підставі п.3 частини першої статті 284 КПК України не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати
Однак, такі вимоги суперечать правилам кримінального процесуального закону (ст. 284 КПК України), оскільки у зв'язку із встановленням такої підстави, кримінальне провадження закривається прокурором.
Згідно ж частини сьомої ст. 284 КПК України, у разі якщо така обставина буде встановлена під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
VІ. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 , за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене в умовах воєнного стану.
Вказане діяння згідно положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
VІІ. Призначення покарання.
Призначаючи покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який має місце проживання та реєстрації, неодружений, утриманців не має, а також враховує характер вчиненого правопорушення.
Відповідно до довідки, наданої директором КНП «ОКЗ НПД» ЗОР ОСОБА_12 , ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває. З 20.10.2015 по 23.10.2015 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: специфічний емоційно-нестійкий розлад особистості, суїцидальний шантаж;
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Обставини, передбачені ст. 66, 67 КК України під час судового розгляду кримінального провадження не встановлені.
Санкцією частини четвертої ст. 185 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали, які характеризують обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки інших покарань санкцією вказаної норми не передбачено.
Підстав для звільнення від призначеного покарання не встановлено.
Крім того, вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 29.04.2025, ОСОБА_3 засуджено з ч.1 ст. 126, ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Остаточне покарання обвинуваченому підлягає призначенню згідно приписів ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
VІІІ. Вирішення цивільного позову
Разом із обвинувальним актом до суду надійшов цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме вартості викраденого мобільного телефону у розмірі 7199 грн. 10 коп.
Вартість викраденого майна встановлена висновком судової товарознавчої експертизи №183-24 від 12.03.2024.
Згідно норми ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Порядок відшкодування шкоди визначений ЦК України, відповідно до норми частини першої ст.. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У зв'язку із тим, що судом встановлено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме викраденні мобільного телефону, що належав потерпілій, цивільний позов підлягає задоволенню. Вартість викраденого майна підтверджена у встановлений процесуальним законом спосіб. Сумнівів щодо вартості предмету вчинення кримінального правопорушення стороною захисту не заявлялося.
VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
У кримінальному провадженні було проведене експертне дослідження :Висновок експерта №183-24 від 12.03.2024, вартість якого склала 1514 (одна тисячап'ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок, то процесуальні витрати в силу ст. 124 КПК України в сумі 1 514 грн. 56 коп. на залучення експертів, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2024 (провадження № 1-кс/331/750/2024) в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12024082020000278 від 06.03.2024, відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 15.06.2024 року з можливістю внесення застави
Обвинуваченим застава було внесена до надходження обвинувального акту до суду, документи щодо застави у матеріалах справи відсутні.
У зв'язку із тим, що на час винесення вироку обвинувачений відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за можливе скасувати запобіжний захід у вигляді застави, новий запобіжний захід не обтирати.
З цих підстав,
Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України,суд
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень із вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 29 квітня 2025 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з 21.07.2024 (згідно вироку Ленінського районного суду від 29.04.2025)
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відшкодування майнової шкоди, завданої злочином у сумі 7 199 (сім тисяч сто дев'яносто дев'ять) гривень 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок
Речові докази:
-Відеозапис з камер відео спостереження з приміщення ломбарду по вул. Запорізька, 13, прим 39 в м. Запоріжжя за 17.02.2024- залишити у матеріалах кримінального провадження
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1