майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
17 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/453/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Давиденко В.В. - адвокат, діє на підставі ордеру серії АМ №1123798 від 02.04.2025;
від відповідача: Кальчук Я.М. - керівник, відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ;
Бугайчук М.В. - адвокат, діє на підставі ордеру серії АМ №1164513 від 28.10.2025.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осктрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007"
про стягнення 206 037,28 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 97 500,00 грн. основного боргу, 11 410,78 грн. 3% річних, 62 126,50 грн. інфляційних та 35 000,00 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 97 500,00 грн. основного боргу, 11410,78 грн. 3% річних та 62 126,50 грн. інфляційних позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди транспортного засобу № 13/05/2024-220-9402 від 13.05.2024 в частині сплати орендних платежів (за актом № 165 від 06.12.2024).
Вимоги в частині стягнення 35 000,00 грн. збитків позивач обґрунтовує тим, що останні завдані позивачу внаслідок недотримання відповідачем умов договору № 13/05/2024-220-9402 від 13.05.2024 в частині обов'язку орендаря - ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007" після закінчення дії договору за власний рахунок повернути об'єкт оренди орендодавцю. Оскільки орендований транспортний засіб повернуто орендодавцю - ТОВ "Осктрейд" в с. Радча Коростенського району Житомирської області, а не в м. Коростень Житомирської області, позивач поніс витрати в сумі 35 000,00 грн. на перевезення предмета оренди до міста Коростень.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
14.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції № 1305 від 26.12.2024 на суму 100 000,00 грн. Як зазначив відповідач дана оплата не була врахована в межах справи № 906/1329/24.
Ухвалою суду від 03.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справу.
22.10.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення копії фіскального чеку та поштової накладної, завіреної АТ "Укрпошта", підтверджуючих направлення ТОВ "ТЕХМАКС-2007" акту надання послуг за грудень та рахунку на оплату.
14.11.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов письмовий виступ в судових дебатах, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилався на те. що згідно з п. 3.5. Договору, нарахування орендної плати мало бути припинене 06.12.2024. Тому нарахування позивачем орендної плати за повний місяць грудень 2024 року для відповідача є неправомірним.
Також відповідач відзначив, що враховуючи положення пункту 3.3. Договору передбачено, що орендна плата має вноситися авансом 3 (три) рази на місяць - першого, десятого та двадцятого числа - по 250 000 грн. з ПДВ.
Враховуючи, що в грудні 2024 року жодного авансового платежу відповідачем здійснено не було, отже не відбулося підтвердження наміру Відповідача користуватись технікою в зазначений період.
Крім цього, відповідач зауважував, що суттєве затримання направлення 04.02.2025 непідписаного акту від 06.12.2024 на адресу ТОВ "ТЕХМАКС-2007" викликає сумніви в добросовісності позивача.
Вимоги щодо стягнення збитків, на думку відповідача, також є необґрунтованими за відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення.
Крім наведеного, відповідач зазначив, що позивач не подав жодного доказу, що підтверджує факт реального, погодженого обома сторонами виконання зобов'язання щодо надання техніки в грудні 2024 року на суму 97 500,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позовні вимоги, просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
13.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Осктрейд" (позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" (відповідач/орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу №13/05/2024-220-9402.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування навантажувач Volvo L220G, 2013 року виготовлення, ідент. № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 (далі - Предмет оренди). Вартість оренди складає 2 500,00 грн. з ПДВ за одну машино-годину роботи Предмета оренди.
Згідно п. 1.3. Договору цільове призначення Предмета оренди: для роботи за адресою: 11420, Житомирська обл., с. Клочки.
Також пунктами 2.3.3., 2.3.8., 2.3.9. Договору сторони погодили. що обов'язками орендаря, зокрема, є:
- своєчасно і в повному розмірі згідно умов договору вносити орендну плату;
- за власний рахунок доставити Предмет оренди до місця проведення роботи, за умови дотримання п.п. 1.3. Договору;
- за власний рахунок, після закінчення дії Договору (або після його дострокового розірвання) протягом 3 календарних днів повернути Орендодавцю Предмет оренди, у тому ж стані, у якому останній був переданий в оренду (з урахуванням нормального зносу), на підставі Акта приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками.
Відповідно до п.п. 3.2. Договору орендну плату орендар сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця.
Оплата проводиться в авансовому режимі три рази на місяць (першого, десятого, двадцятого числа-місяця) в розмірі 250 000,00 грн. з ПДВ за 100 машино-годин, згідно Договору (п.п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 3.4. Договору, розрахунок буде проведено в кінці місяця за фактично напрацьовані машино-години і надано Акти виконаних робіт, який сплачується Орендарем не пізніше п'ятого числа кожного місяця.
Договір підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п. 5.1. Договору).
Згідно п. 5.3. Договору останній набуває чинності в момент, визначений у п. 5.1. та діє до 31.12.2025.
06.12.2024 сторонами у справі підписано Додаткову угоду до Договору № 13/05/2024-220-9402 від 13.05.2024, згідно якої достроково розірвано Договір № 13/05/2024-220-9402 від 13.05.2024.
06.12.2024 сторонами у справі підписано Акт прийому-передачі транспортного засобу № 13/05/2024-220-9402.
Як зазначив позивач, відповідач систематично порушував встановлений Договором порядок розрахунків, здійснюючи оплату несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до накопичення значної заборгованості.
Тому рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.02.2025 у справі № 906/1329/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Осктрейд" - 1 827 250,00 грн. основного боргу, 80 978,50 грн. інфляційних, 15 752,75 грн. річних, 24 298,98 грн. судового збору.
Згадане рішення суду набрало законної сили 28.02.2025.
Предметом спору у справі № 906/1329/24 було стягнення заборгованості за період з червня по листопад 2024 року.
Оскільки на момент подання позову в справі № 906/1329/24 не настав строк оплати оренди за грудень 2024 року, такий платіж не був включений до позовної заяви.
У грудні 2024 вартість оренди становить 97 500,00 грн., що підтверджується актом надання послуг від 06.12.2024 № 165 та рахунком від 06.12.2024 № 115.
Вказаний акт не був підписаний відповідачем під час повернення об'єкта оренди та підписання додаткової угоди про дострокове розірвання договору.
Причиною відмови від підписання акта надання послуг було небажання відповідача сплачувати заборгованість та плани позивача звертатися до суду.
04.02.2025 акт надання послуг від 06.12.2024 № 165 та рахунок на оплату від 06.12.2024 № 115 позивач направив листом з описом вкладення на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною № 1150900043452.
05.02.2025 Акт надання послуг та рахунок отримано відповідачем, що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень.
Відповідач підписаний примірник акта надання послуг від 06.12.2024 № 165 не повернув, жодних заперечень щодо вказаного акта не надав.
Позивач також зазначив, що в порушення п.п. 2.3.8. та 2.3.9. Договору орендар свій обов'язок щодо повернення Предмета оренди за свій рахунок у місто Коростень не виконав.
Предмет оренди повернуто у селі Радча, що підтверджується п. 6 Акта приймання- передачі від 06.12.2024.
Як наслідок, 01.01.2024 між ТОВ "Осктрейд" (замовник) та ФОП Бабкіною Ганною Володимирівною (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 43071279-Ф, відповідно до якого замовник доручає, а експедитор зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги з метою доставки автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за надані послуги.
Перевезення Предмета оренди за рахунок позивача підтверджується актом здачі- приймання робіт (надання послуг) від 11.12.2024 № 80.
Вартість такого перевезення становить 35 000,00 грн.
Оплата послуг ФОП Бабкіної Г.В. підтверджується платіжною інструкцією від 01.04.2025 № 127.
З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що укладений між сторонами договір оренди обладнання №13/05/2024-220-9402 від 13.05.2024 за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 ГК України визначено (застосовується, так і на дату подання позову позивачем до Господарського суду Житомирської області, і станом на момент виникнення спірних правовідносин ГК України був чинним), що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи містять копію Акту наданих послуг № 165 від 06.12.2024, змінного рапорту № 12, рахунку на оплату № 115 від 06.12.2024, докази направлення згаданих рахунку та Акту на адресу відповідача та докази отримання таких документів відповідачем.
Проте, відповідачем заперечень щодо надісланого Акту та рахунку позивачу не надав. Факт оренди транспортного засобу не спростував.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Докази на підтвердження сплати заборгованості за договором оренди в розмірі 97500,00 грн., в тому числі станом на час розгляду справи, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, невиконання відповідачем зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості останнім не надано, а відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині 97500,00 грн. основного боргу у повному обсязі.
Щодо поданої суду платіжної інструкції № 1305 від 26.12.2024 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за оренду навантажувача згідно акту надання послуг 144 від 31.10.2024 у т.ч. ПДВ 20.00% - 13333,67". Як зазначив відповідач дана оплата не була врахована в межах справи № 906/1329/24.
Так, заборгованість за актом надання послуг № 144 від 31.10.2024 стягнуто у справі № 906/1329/24.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2025 у справі № 906/1329/24 в частині стягнення 1 748 817,05 грн. виконане в примусовому порядку, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 9061.
Представник позивача. в свою чергу, під час розгляду даної справи заперечував щодо врахування даної проплати, оскільки вважає за можливе зарахування платежу лише у відповідності до його призначення.
Можливість застосування положень ст. 534 ЦК безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст.534 цього Кодексу застосовуватися не може. Аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд в постанові від 22.06.2022 у справі № 904/5429/18).
Отже, враховуючи те, що відповідачем чітко зазначено призначення платежу в платіжній інструкції № 1305 від 26.12.2024, зарахування даного платежу в рахунок заборгованості за актом надання послуг № 165 від 06.12.2024 не є можливим.
Крім цього, суд зауважує, що при розгляді справи № 906/1329/24 платіжна інструкція № 1305 від 26.12.2024 не врахована і судом станом на 05.02.2025 встановлено заборгованість в сумі 1 827 250,00 грн. основного боргу.
З огляду на вказані обставини, сума основного боргу за Договором 13/05/2024-220-9402 від 13.05.2024 є преюдиційною обставиною згідно положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Щодо вимог позивача про стягнення 11 410,78 грн. 3% річних, 62 126,50 грн. інфляційних.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних та інфляційних обраховано вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення збитків в сумі 35 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.3. Договору цільове призначення Предмета оренди: для роботи за адресою: 11420, Житомирська обл., с. Клочки.
Відповідно до п. 2.3.8. Договору орендар зобов'язаний за власний рахунок доставити Предмет оренди до місця проведення роботи, за умови дотримання п. 1.3. Договору.
Предмет оренди переданий орендарю у місті Коростень, що підтверджується пунктом 12 акта приймання-передачі від 18.05.2024.
Відповідно до п. 2.3.9. Договору орендар зобов'язаний за власний рахунок, після закінчення дії Договору (або після його дострокового припинення) протягом 3 (трьох) календарних днів повернути орендодавцю Предмет оренди, у тому ж стані, у якому останній був переданий в оренду (з урахуванням нормального зносу), на підставі акта приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками.
Предмет оренди повернуто у селі Радча, що підтверджується п. 6 акта приймання- передачі від 06.12.2024.
Так, позивач вважає, що орендар свій обов'язок щодо повернення Предмета оренди за свій рахунок у місті Коростень не виконав.
01.01.2024 між ТОВ "Осктрейд" (замовник) та ФОП Бабкіна Ганна Володимирівна (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 43071279-Ф, відповідно до якого замовник доручив, а експедитор зобов'язався надати транспортно-експедиційні послуги з метою доставки автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж. Замовник, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання сплатити плату за надані послуги.
Перевезення Предмета оренди за рахунок позивача підтверджується актом здачі- приймання робіт (надання послуг) від 11.12.2024 № 80. Вартість перевезення становить 35 000,00 грн. Оплата послуг ФОП Бабкіни Г.В. підтверджується платіжною інструкцією №127 від 01.04.2025.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 224 ЦК України).
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).
У ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як:
- шкода (збитки);
- протиправна поведінка її заподіювача;
- причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;
- вина.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).
Оскільки договір не містить умов (обов'язку) орендаря щодо повернення Предмету оренди саме до м. Коростеня, як стверджує позивач, суд дійшов висновку, що такого елементу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка відповідачем не вчинено.
За наведених умов, суд дійшов висновку, що правові підстави ля стягнення 35 000,00 грн. збитків відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні даної вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 97 500,00 грн. основного боргу, 11 410,78 грн. 3% річних, 62 126,50 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" (10014, м. Житомир, вул. Шляхетна, буд. 18 кв.1, код ЄДРПОУ 34973036)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Осктрейд" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сергія Кемського, буд. 68, код ЄДРПОУ 43071279) 97 500,00 грн. основного боргу, 11 410,78 грн. 3% річних, 62 126,50 грн. інфляційних, а також 2 046,45 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 27.11.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - адвокату Давиденку В.В. в Електронний кабінет
3 - відповідачу в Електронний кабінет
4 - адвокату Бугайчуку М.В. в Електронний кабінет