Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"28" січня 2008 р. Справа № 47/378-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Середенко Р.В.
відповідача - Чудомехов П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3820Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.10.07 р. по справі № 47/378-07
за позовом ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", м. Харків
до Харківського національного університету внутрішніх справ, м. Харків
про стягнення 64251,25 грн.
встановила:
У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 64251,25 грн., яка виникла внаслідок помилкового перерахування коштів після припинення дії договору про надання освітніх послуг від 16.07.2004 р.
Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 47/378-07 від 17.10.2007 році (суддя - Світличний Ю.В.) позовні вимоги задоволені та стягнуто з відповідача 64251,25 грн. боргу, держмито у розмірі 643,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що рішеннями господарського суду по іншим справам відповідачу відмовлено у стягненні грошових коштів сплачених замовниками освітніх послуг з підстав відсутності у відповідача прав щодо цих коштів, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України грошові кошти у сумі 64251,25 грн. були безпідставно набуті відповідачем та підлягають поверненню позивачу.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення господарського суду та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У апеляційної скарзі відповідач зазначив, що договір від 16.07.2004 р. припинив свою дію, студенти перейшли на навчання до ХНУВС і з 1.01.2006 р. кошти за навчання вони повинні були перераховувати на поточний рахунок ХНУВС, але частина студентів помилково перерахувала частину грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ХЕПУ»і саме ці кошти були повернути ХНУВС. Відповідач вважає, що зазначені кошти набуті позивачем безпідставно, тому він перерахував їх на поточний рахунок належного власника, тобто ХНУВС. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що перераховані кошті були зараховані ХНУВС студентам у якості оплати за навчання .
Позивач з обставинами викладеними в апеляційної скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду обґрунтованим та законним, посилаючись на те, що договором про надання освітніх послуг від 16.07.2004 р. не передбачений порядок розрахунків при його розірванні, рішеннями господарського суду від 9.06.2006 р. та 25.12.2006 р. відповідачу відмовлено у вимогах повернути грошові кошти, попередньо сплачені студентами за навчання. Позивач вважає, що на час перерахування спірних коштів відповідач не мав правової підстави для їх отримання. Позивач вважає, що ст.1215 ЦК України передбачений перелік безпідставно набутого майна, що не підлягає поверненню. Грошові кошти, що є предметом спору не підпадають під дію зазначеної статті, тому суд першої інстанції і не повинен був врахувати, що перераховані кошти були зараховані відповідачем студентам у якості оплати за навчання або використані в будь-якому іншому напрямку.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача встановила наступне :
між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання освітніх послуг від 16.07.2004 р., згідно з умовами якого здійснювалось навчання студентів відповідача на матеріально-технічній базі позивача, плата за навчання перераховувалася студентами або особою, яка брала на себе обов'язки оплачувати навчання студентів, на поточний рахунок позивача чи вносилась готівкою в касу останнього, а потім розподілялася між сторонами вказаного договору відповідно до виконання робіт і понесених витрат
Відповідно до п. 2.2 договору про надання освітніх послуг від 16.07.2004 р. позивач та відповідач зобов'язались укладати узгоджений трьохсторонній договір про надання освітніх послуг між відповідачем, позивачем та студентами, або особою, яка бере на себе обов'язок оплачувати навчання студента.
1 січня 2006 р. договір від 16.07.2004 р. припинив свою дію на підставі одностороннього розірвання .
Як свідчать матеріали справи, з 06.01.2006 р. по 27.01.2006 р., тобто після розірвання зазначеного договору, відповідачем було отримано від позивача спірні грошові кошти у загальної сумі 64251,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 06.01.2006 року на суму 9200,00.грн., № 10 від 13.01.2006 року на суму 20 557,50 грн., № 41 від 20.01.2006 року на суму 19 700,00 грн. та № 57 від 27.01.2006 року на суму 14 793,75 грн.
Позивач у позовної заяві стверджував, що ці гроші були помилково перераховані на рахунок відповідача, який не мав правової підстави для їх отримання.
Пунктом 5.3 договору визначено, що в разі розірвання договору між сторонами зобов'язання з подальшого навчання студентів в повному обсязі покладаються на Харківський національний університет внутрішніх справ, в договорі не встановлений порядок проведення розрахунків при розірванні договору.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання відповідача на безпідставне набуття позивачем спірних грошових коштів не підтверджується матеріалами справи, а рішеннями господарського суду Харківської області від 09.06.2006 року та від 25.12.2006 року не підтверджена наявність у відповідача правових підстав для подальшого одержання ним спірних коштів .
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2006 р. у справі № 35/47-06, що набрало законної сили, відповідачу було відмовлено у стягненні з позивача грошових коштів, які були сплачені замовниками освітніх послуг з тієї підстави, що такий розрахунок між сторонами не передбачений договором про надання освітніх послуг від 16.07.2004 р., чи законодавством, а тому є безпідставним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.12.2006 р. у справі № 47/632 -06, що набрало законної сили, відповідачу було відмовлено у задоволенні вимоги до позивача щодо стягнення грошових коштів, сплачених у порядку передоплати на рахунок позивача замовниками освітніх послуг з підстав відсутності у відповідача прав щодо цих коштів.
Постановою ХАГС від 10.04.2007 р. у справі № 47/632-06, що набрало законної сили, встановлено, що договори про відступлення права вимоги, відповідно до яких студенти, кожний окремо, відступили на користь ХНУВС право вимоги, що належить цим студентам відповідно до п. 2.11. кожного з контрактів, не підлягають виконанню, так як у студентів, так і у ХНУВС не виникло право вимоги до ТОВ «ХЕПУ»щодо сплати грошових коштів, а у відповідача не виникло зобов'язання щодо сплати цих коштів за відсутністю підстав, так як розірвання контракту та видання наказу про відчислення студента є єдиною підставою для виникнення у студентів права на повернення ним сплачених наперед коштів.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, рішеннями господарського суду встановлено, що відповідач не є власником спірних коштів та що, як у студентів так і у ХНУВС не виникло право вимоги до ТОВ »ХЕПУ» щодо сплати грошових коштів.
Відповідач не надав інших договорів відступлення права вимоги, укладених зі студентами, або інших документів, підтверджуючих права відповідача на спірні кошти.
Посилання відповідача на копії списків студентів ХНУВС, що помилково перерахували кошти на рахунок ТОВ «ХЕПУ»та зарахування спірних коштів в рахунок оплати за навчання безпідставне, так як відповідач не надав доказів, підтверджуючих зарахування коштів в рахунок оплати, підстави для такого зарахування, контракти з зазначеними студентами, договори відступлення права вимоги та інші документи, підтверджуючи правомірність одержання спірних коштів.
В зв'язку з чим, посилання відповідача на те, що він є належним власником спірних коштів, на підставі договорів про відступлення права вимоги, укладених зі студентами, необґрунтовано, так як у встановленому законом порядку студенти не вимагали повернення сплачених коштів та не передавали своїх прав відповідачу. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що є підстави для застосування ст.1212 ЦК України
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, основною умовою для застосування зазначеної статті повинна бути відсутність правових підстав для набуття майна.
Відповідач не надав доказів правомірності отримання спірних коштів та наявності між сторонами діючих договорів.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.1212 ЦК України, 101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2007 р. по справі № 47/378-07 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 31.01.2008 р.