Справа № 240/4549/25
Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
27 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в лютому 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасуваннярішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.12.2024 №064250008158 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також, позивач просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10.11.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 27.12.2024 №064250008158 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з моменту його першого звернення до відповідача, тобто з 10.11.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, встановлено, що рішенням №240/489/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №064250008158 від 27.12.2024 в призначенні пенсії позивачу відмовлено. Вказано, що наданими документами підтверджений період роботи (проживання) заявника в зоні посиленого радіологічного контролю становить 7 років 10 місяців 5 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду із відповідним позовом.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.04.1994.
ОСОБА_1 10.11.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до довідки від 10.10.2023 №3667, виданої Виконавчим комітетом Коростенської міської ради відділу реєстрації місця проживання, зазначено, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована з 28.04.1990 по 02.03.2001 в с. Чолівка Коростенського району Житомирської області, про що відповідачем зазначено у рішенні про відмову у призначенні пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР" Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 с. Чолівка відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позивачем із заявою про призначення пенсії було надано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 04.04.1994.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року № 501 (далі - Порядок № 501), який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 04.04.1994, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 04.04.1994, яке підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01 січня 1993 року постійно проживала чи постійно навчалась у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, дає їй право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент звернення до суду з даним позовом не надано.
Крім того, суд першої інстанції наголосив на тому, що наявність у позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії дійсного посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та відповідно має право на пільги і компенсації, встановленні Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (категорія 4), свідчить про те, що Коростенською районною державною адміністрацією вже було визнано, що період проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року становить більше 4 років.
Відповідачем не заперечується та не ставилось під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII .
Таким чином, ОСОБА_1 має посвідчення Серії НОМЕР_1 від 04.04.1994 категорії 4, що підтверджує факт постійного проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.
А тому, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана підстава для відмови є безпідставною.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10.11.2023, суд першої інстанції зазначив, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, яке визначене за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Київській області.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання роботи, але не більше 6 років.
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993 або зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки/2роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання або на 1 рік за 3 роки, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років/ 5 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Вказані висновки відповідають позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі №240/6201/23.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.04.1994.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (далі - Порядок №501), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів вважає, що видавши позивачу посвідчення серії В категорії 4, держава визнала та підтвердила факт того, що позивач станом на 1 січня 1993 прожив у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.
Отже, наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1990 роках, підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення).
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 18 березня 2025 року у справі № 460/27065/23 вказав, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема «якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років».
Тобто, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо підтвердження проживання особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, з підстави наявності посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.04.1994, є помиковими.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Разом з цим, відповідно до довідки від 10.10.2023 №3667, виданої Виконавчим комітетом Коростенської міської ради відділу реєстрації місця проживання, зазначено, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована з 28.04.1990 по 02.03.2001 в с. Чолівка Коростенського району Житомирської області, про що відповідачем зазначено у рішенні про відмову у призначенні пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР" Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 с. Чолівка відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Також, до матеріалів справи ОСОБА_1 також надала довідку виконавчого комітету Овруцької міської ради №20-749 від 18.10.2022 про те, що ОСОБА_1 з 15.08.1988 по 27.04.1993 працювала вчителем в Руднянській неповній середній школі в с. Рудня, Коростенського району Житомирської області, яке відноситься до зони безумвного/обов'язкового відселення.
Однак, колегія суддів зауважує, що в межах вимог ст.55 Закону №796-XII пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. Тобто, зарахування періоду роботи з 15.08.1988 по 27.04.1993 в с. Рудня, Коростенського району Житомирської області в призмі ст.55 Закону №796-XII до період проживання або відпрацювання на території зони посиленого радіоекологічного контролю є неможливим з правової точки зору.
Щодо навчання в Коростишівському педагогічному училищі ім. І.Франка, колегія суддів зазначає, що суду відомий лише факт навчання в період з 01.09.1984 по 28.06.1988 в м.Коростишів, Житомирської області на денній формі навчання. (довідка №228/23 від 01.12.2023 (а.с.31)).
Крім того, з довідки №228/23 від 01.12.2023 також вбачається період канікул з 23.06.1986 по 31.08.1986, з 31.12.1986 по 11.01.1987, з 22.06.1987 по 31.08.1987, з 31.12.1987 по 10.01.1988. Однак не можливо встановити місце проживання особи під час канікул.
Крім того, у суду відсутня будь-яка інформація щодо проживання позивача саме в цей період в с. Чолівка Коростенського району Житомирської області. В свою чергу, факт навчання в період з 01.09.1984 по 28.06.1988 в м.Коростишів ніким не оспорюється.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 зазначив, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не підтверджують, а позивач не довів (ч.1 ст.77 КАС України), що постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 01 січня 1993 року (не менше 4 років), оскільки факт навчання (на денній формі) в період з 01.09.1984 по 28.06.1988 підтверджує її проживання в м.Коростишів, Житомирської області.
В свою чергу, Акт опиту сусідів №81/5 від 15.12.2023 та довідка №81/5 від 15.12.2023 Органу самоорганізації населення - спілки голів окружних будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 з 22.11.1968 по 22.12.2022 проживала без реєстрації в с. Чолівка Коростенського району Житомирської області, що підтверджують сусіди, колегія суддів вважає недостатніми доказами на підтвердження факту проживання особи з 23.06.1986 по 31.08.1986, з 31.12.1986 по 11.01.1987, з 22.06.1987 по 31.08.1987, з 31.12.1987 по 10.01.1988 в зоні посиленого радіологічного контролю, тому що дані довідки не є належними підтверджуючими документами та у суду наявні сумніви щодо достовірності пояснень, оскільки проміжок часу між моментом опиту сусідів і 1986-1988 роками є значним, однак усі опитані особи, вказали точні дати проживання позивача у період канікул з 1986 по 1988 роки.
З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.