Справа № 240/15527/24
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
28 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
в серпні 2024 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2024 №UA101000/2024/000148/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.05.2024 №UA101020/2024/006745.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано :
- рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.05.2024 року №UA101000/2024/000148/1;
- картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.05.2024 року №UA101020/2024/006745.
Судові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 4761,99 грн відшкодовано шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участі, а також достатність доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.04.2024 між ФОП ОСОБА_1 (Україна) як покупцем, та компанією AHEC LLC (Азербайджан) як продавцем, укладено контракт №04/24, за яким продавець продає, а Покупець купує Сировину у вигляді дрібного деревного вугілля із шкарлупи фундука (далі - Товар) на умовах FCA Загатала, Азербайджан, відповідно до Інкотермс 2010. Вартість товару, його асортимент та кількість погоджується в інвойсах до контракту.
Додатком №1 до контракту №04/24 від 16.04.2024 визначено специфікацію товару-сировини.
Додатком №2 контракт №04/24 від 16.04.2024 визначено переробку сировини.
1 травня 2024 року ФОП ОСОБА_1 було заявлено до митного оформлення на Житомирській митниці отриманий від компанії АНЕС LLC - Азербайджан, за Контрактом №04/24 від 16.04.2024 та Додатком №1, №2 до Контракту від 16.04.2024, товар та подано до контролюючого органу митну декларацію 24UA101020016441U9 від 01.05.2024
Для підтвердження митної вартості товару декларантом були надані наступні документи (гр. 44 МД), а саме:
- інвойс від 17.04.2024 №23/2024, в якому вказано назву товару та визначено його вартість у розмірі 7310,00 долл США;
- пакувальний лист №04/24 від 16.04.2024 із зазначенням ваги товару;
- декларацію країни відправлення від 19.04.2024 №01242000036083 ;
- довідку про транспортні витрати від 25.04.2024 № 49.
Як вбачається з п. 43 МД, позивач визначив митну вартість вказаного вище товару згідно статті 57 Митного Кодексу України за основним методом - за ціною договору (вартість операції).
Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів прийнято рішення № UA 101020/2024/006745 від 02.05.2024 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом. Загальний розмір скоригованих митних платежів становить 173398,32 грн.
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2024/006745, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Вважаючи оскаржувані рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до ціни вказаного товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.
Як зазначено в ст.53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому, ч. ст. 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, які підлягають наданню декларантом митному органу на підтвердження митної вартості.
Суд першої інстанції критично оцінив доводи апелянта щодо надання додаткових документів, перелік яких був зазначений уповноваженим працівником митниці (якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, а у разі їх відсутності - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією), оскільки жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару в судовому засіданні представником відповідача не надано.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що вимога митного органу щодо надання позивачем додаткових документів не відповідає приписам ч.3 ст.53 Митного кодексу України.
В свою чергу, суд погодився із доводами представника відповідача, що витрати на транспортування товару є однією із складових митної вартості товару. Однак, суд вказав про безпідставність аргументів відповідача, що надана уповноваженою особою позивача довідка про вартість транспортних витрат на спірне перевезення не могла слугувати підставою для проведення митного оформлення.
Досліджена судом копія довідки про транспортні витрати від 25.04.2024року за вих.№49 не містить ні розбіжностей ні явних ознак підробки. Така довідка містить інформацію про перевізника, маршрут перевезення, транспортний засіб та вартість витрат на таке перевезення.
Зазначене, на думку суду першої інстанції, свідчить про обґрунтованість доводів позивача, що ціна товару визначена сторонами 7310 дол. США (0,43 дол.США за 1 кг товару) за основним методом (згідно договору), а зазначені транспортні витрати в сумі 1700,00 дол США охоплюють всі витрати по доставці Товару до митної території України.
Судом визнається, що відповідно до вимог ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, перелік підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю також є вичерпним.
Суд першої інстанції вказав, що всупереч вказаним вимогам Митного кодексу України в оскаржуваній картці про відмову в прийнятті митної декларації та митному оформленні транспортного засобу, відповідач зазначив, що таке рішення зумовлено саме не підтвердженням митної вартості товару та ненаданням додаткових документів.
При цьому, позивачем надано контролюючому органу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору (7310 дол. США) згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні Товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Також, суд вказав про відсутність у відповідача підстав для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Крім того, як встановлено судом зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2024 №UA101000/2024/000148/1, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим, а також джерело інформації, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
В свою чергу, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Водночас, відповідачем не обґрунтовано підстави незастосування другого-п'ятого методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, оскільки не надано доказів, що підтверджують проведення посадовою особою контролюючого органу консультацій з позивачем щодо наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як того вимагають положення частини четвертої статті 57 МК України; а також відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом.
Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, всупереч вимогам Правил не зазначені причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів).
На підставі викладеного, суд дійшов зазначив, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, тоді як відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.05.2024 року №UA101000/2024/000148/1 та картка відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.05.2024 року №UA101020/2024/006745 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, судові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 4761,99 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно із ч.6 та 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями ч.2 та 3 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
За приписами ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст.53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ч.2 ст.53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень, колегія суддів зважає на наступне.
Судом встановлено, що згідно контракту від 16.04.2024 позивач придбав у фірми "АНЕС. LLC" (Азербайджан) товар (дрібне деревне вугілля із шкарлупи фундука) загальною вагою 17000,00кг та вартістю 7310 дол. США (0,43 дол.США за 1 кг товару) та ввіз на митну територію України.
Митна вартість товару визначена за ціною, яка зазначена в інвойсі №23/24040 від 12.05.2024 в розмірі 7310,00 дол США.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією, серед іншого, пакувальний лист від 16.04.2024 із зазначенням ваги товару, інвойс №2324040 від 17.04.2024, контракт від 16.04.2024, додаток №1 та №2 до контракту від 16.04.2024, довідку про підтвердження транспортних витрат від 25.04.2024 № 49.
В свою чергу, основними підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 02.05.2024 року №UA101000/2024/000148/1 зазначено:
-документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення за товар;
-відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, є складовою митної вартості товару.
- наданий висновок № В-1160 від 02.05.2024, ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товару лише із одного джерела - листа продавця «AHEC LLC» та експертом не проведено аналіз кон'юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів із інших джерел, та доставщиків, а тому не може бути використаний, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість;
-інформація вказана у митній декларації країни відправлення № 01242000036083 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даного документа;
-окрім перекладу документів, не подано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, як:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) виписку з бухгалтерської документації (в т. ч. для підтвердження витрат на транспортування);
- методи 2а та 2б не можуть бути застосовані у зв'язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а методи 2в та 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД №23 UA500080012289U5 від 18.12.2023 - вугілля зі шкарлупи кокосового горіха, агломероване, для паління, упаковано в полімерні пакунки - 1670 уп.
Щодо висновків митного органу стосовно наявності розбіжностей та відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості Товару, відповідачем не надано.
В свою чергу, наявними в матеріалах справи документами, а саме інвойсом №23/24040 від 17.04.2024, експертним висновком №В-1160 від 02.05.2024, декларацією країни відправника, листом компанії LLC «AHEC», підтверджується факт визначення сторонами ціни товару 7310 дол. США (0,43 дол.США за 1 кг товару).
Щодо висновків митного органу стосовно неможливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, колегія суддів зазначає, що надана при митному оформленні довідка про транспортні витрати від 25.04.2024 за вих.№49 містить інформацію про перевізника, маршрут перевезення, транспортний засіб та вартість витрат на таке перевезення, в свою чергу автотранспортна накладна (CMR) від 19.04.2024, містить інформацію про документ, на підставі якого здійснюється перевезення товару (інвойс від 17.04.2024 №23/2024) та транспортний засіб, який здійснює перевезення: № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з зазначенням місто отримання товару м. Загатала, Республіка Азербайджан.
Щодо висновків митного органу стосовно неможливості використання експертного висновку №В-1160 від 02.05.2025 через невідповідність вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440", з огляду на непроведення експертом аналізу кон'юнктури ринку, відсутності аналізу інформації про вартісні характеристики товарів з інших джерел та поставщиків, колегія суддів зазначає наступне.
Експертний висновок №В-1160 від 02.05.2024, проведений експертом Житомирської торгово-промислової палати України та складений у відповідності до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року №671/97-ВР, Положення про загальний порядок надання послуг з цінової інформації торгово-промисловими палатами в Україні, затвердженого рішенням Президії ТП України від 30.01.2020 року №52(4), Методики проведення товарознавчої експертизи торгово-промислових палат в Україні СОУ 94.1- 00016934-001:2005, затвердженої рішенням Президії ТП України від 26.09.2005 року, №46(3), Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оцінку діяльності в Україні", а також Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440.
Підставою для проведення експертизи слугувала заявка №2405-1 від 02.05.2024, а задачею експертизи є: визначення ринкової вартості на перевуглену шкарлупу лісового горіха для митних процедур.
Як встановлено зі змісту вказаного експертного висновку, Житомирська ТПП надіслала офіційний запит щодо вартості даної продукції на LLC «AHEC», які є продавцями вугілля. Від даної фірми було отримано офіційний лист-відповідь від 02.05.2024, в якому надано ціни на даний товар. Згідно даного листа ціна на перевуглену шкарлупу лісового горіха становить 430,0 дол. США., за 1т.
Відтак, експертизою встановлено, що ціни на даний товар наведені на умовах постачальника та залежать від багатьох факторів: курсу валют, країни та завод-виробника, форми оплати, обсягу поставки, умов співпраці, термінів поставки та інше. На підставі вивченої інформації, і з урахуванням умов контракту, експертом зроблено висновок про те, що вартість продукції відповідає її контрактній ціні.
Щодо висновків митного органу стосовно ненаданням позивачем перекладу на українську мову митної декларації країни відправлення № 01242000036083, колегія суддів зазначає положення ст. 254 Митного кодексу України визначають, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
В свою чергу, апелянтом жодним чином не обґрунтовано необхідність перекладу вказаного вище документу українською мовою, тоді як, позивачем разом з митною декларацією подано до митного органу усі належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, що відповідно свідчить про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.
У оскаржуваному рішенні вказано: "Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визначеній митними органами митній вартості схожих товарів за МД №23UA500080012289U5 від 18.12.2023 - вугілля зі шкарлупи кокосового горіха, агломероване, для паління, упаковано в полімерні пакунки - 1670 уп. Торгівельна марка Eskobar, виробник - не позначено, країна виробництва TR - 1,82 дол за кілограм
В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямо пропорційно впливає на ціноутворення даного товару.
Перш за все суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зауважує, що декларація №23UA500080012289U5 від 18.12.2023 не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/23118/15.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Враховуючи, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000148/1 від 02.05.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 МК України, митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною дванадцятою статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006745 від 02.05.2024 складена на підставі рішення про коригування митної вартості № UA101000/2024/000148/1 від 02.05.2024, протиправність якого встановлена судом, тому така картка також підлягає скасуванню як протиправна.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Що стосується доводів апеляційної скарги Житомирської митниці в частині стягнутої суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів 02.05.2024 №UA101000/2024/000148/1 та картку відмови від 02.05.2024 №UA101020/2024/006745.
Ціна позову визначена у сумі 173 398,32 грн.
На виконання частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додано докази про сплату судового збору у загальному розмірі 4 761,99? грн (квитанції №3196-0442-8522-3024 від 17.07.2024 на суму 1733,99 грн та №5487-4779-8670-1603 від 17.07.2024 на суму 3028,00 грн)
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок, відповідно до якого при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23, згідно яких, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Таку ж правову позицію сформульовано Верховним Судом у постанові від 27.05.2025 у справі № 520/102/24.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку розмір ставки судового збору за подання позовної заяви (який мав бути стягнутий за результатами розгляду цієї справи) мав визначатися виходячи з розміру ставки, визначеного за подання позову майнового характеру, а ціна позову - як різниця між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом.
З матеріалів справи встановлено, що у результаті винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000003/2 від 15.01.2024 та картки відмови № UA102020/2024/000008 від 15.01.2024, позивачем здійснено переплату митних платежів в загальному розмірі 173 398,32 грн.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою або суб'єктом владних повноважень, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Врахуючи наведені вище висновки Верховного Суду щодо обрахунку суми судового збору у цій категорії справи, предмет позову, ціну позову, як різницю між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом в оскаржуваному рішенні, на користь позивача мало бути стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн (від 173 398,32 грн х 1,5 %), натомість судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 4761,99 грн, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на те, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог невірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, колегія суддів вважає, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 240/15527/24 підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат з прийняттям нової постанови про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці судових витрати у вигляді судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 4761,99 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.