Справа № 640/4004/22 Головуючий у 1-й інстанції: Басова Н.М.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
27 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач/апелянт/ВЧ НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які виразились у відмові нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2018 року, з врахуванням нарахованої та виплаченої суми грошової індексації, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі по позовною заявою ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України подати у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення окружного адміністративного суду м. Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на те, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в спірний період не виплачував індексацію грошового забезпечення у відповідному розмірі. Зазначила, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх роботодавців. Щодо періоду, починаючи з 01 березня 2018 року, то відповідачем, в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення включно по теперішній час.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Луганським окружним адміністративним судом.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992, 40 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є обов'язковою державною соціальною гарантією, яка підлягає нарахуванню і виплаті незалежно від наявності бюджетних асигнувань чи відомчих роз'яснень, а відсутність фінансування не може бути підставою для невиконання вимог закону. Останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01 січня 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294 і до 01 березня 2018 року їх розмір не змінювався, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року є саме січень 2008 року, а ненарахування та невиплата індексації за цей період свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та потребує відновлення порушеного права шляхом здійснення відповідних нарахувань і виплат. Водночас суд дійшов висновку, що після підвищення посадових окладів з 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 березень 2018 року став базовим місяцем для подальшої індексації, а розрахований наростаючим підсумком індекс споживчих цін до моменту звільнення позивача 20 вересня 2018 року не перевищував поріг індексації 103 %, у зв'язку з чим у відповідача не виник обов'язок проводити індексацію в період з 01 березня 2018 року по 20 вересня 2018 року, що зумовило відмову в задоволенні позову в цій частині. Крім того, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення за відсутності доказів можливого ухилення відповідача від його виконання.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що суд безпідставно визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування індексації, не врахувавши, що порядок її проведення та визначення базового місяця регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 1078 і постановою № 1013 від 09 грудня 2015 року, якою було змінено підхід до індексації та встановлено новий базовий місяць - січень 2016 року, а не січень 2008 року. Саме з 01 грудня 2015 року урядом передбачено початок нового обчислення індексу споживчих цін для індексації, оскільки в грудні 2015 року заробітна плата працівників бюджетної сфери, у тому числі військовослужбовців, була підвищена шляхом зміни структури виплат (надбавок, премій тощо). Тому проведення подальшої індексації має здійснюватися з урахуванням цього підвищення, а не за попереднім базовим місяцем 2008 року. Також ВЧ НОМЕР_1 послалася на роз'яснення Мінсоцполітики від 03 жовтня 2022 року №3148/0/290-22-51, згідно з яким індексація грошового забезпечення у період із січня 2016 року по лютий 2018 року проводиться, виходячи з індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком саме з січня 2016 року. Суд безпідставно не взяв до уваги це роз'яснення та зробив помилковий висновок про застосування базового місяця 2008 року. Визначення базового місяця для індексації та розрахунок її розміру належать до компетенції військової частини як роботодавця, а не суду. Суд не може підміняти собою орган, уповноважений приймати рішення з цих питань, і втручатися у його дискреційні повноваження, що суперечить принципу поділу влади. У цьому контексті апелянт послався на практику Європейського суду з прав людини (справи «Педерсен і Бодсгор проти Данії», «Волохи проти України») та позицію Верховного Суду у справі №240/11882/19 від 15.10.2020, де підкреслено, що суд не має права підміняти органи виконавчої влади у межах їх компетенції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України та відповідно до витягу з Наказу № 189 від 20 вересня 2018 року виключена із списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення.
За період з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2018 року позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
08 листопада 2021 року позивачка через уповноваженого представника звернулась до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Листом від 29 листопада 2021 року № 665/Ч-47/30 відповідач повідомив, що у нього відсутні законні підстави на нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки виплата індексації не передбачалась державним бюджетом за 2016- 2017 роки. У листі зазначено, що ВЧ НОМЕР_1 повністю фінансується з Державного бюджету України, а отже, проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям можливе виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених для цих цілей. Посилаючись на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідач наголосив, що керівники бюджетних установ здійснюють видатки лише в межах фонду грошового забезпечення, а пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078, передбачено виплату сум індексації за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати. Відтак, за твердженням відповідача, у межах наявного фінансового ресурсу Міністерство оборони не мало можливості проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців у період з січня 2016 року по лютий 2018 року, а підстав для її нарахування й виплати ОСОБА_1 не існувало. Також зазначено, що з березня 2018 року грошове забезпечення військовослужбовців було підвищено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, у зв'язку з чим індексація за цей період не нараховувалася.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною сьомою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
За приписами пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих цін на товари і послуги внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року);
- 103 відсотки за період після 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016 року).
Згідно із пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01 грудня 2015 року), «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01 січня 2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.
Отже, базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації, що не є втручанням у виключну компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Аналогічні правові висновки висловив Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Сторонами не заперечується, що з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Зазначена постанова діяла до дати набрання чинності (01 березня 2018 року) постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період.
Таку позицію у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, яка враховується в цій справі.
Проаналізувавши встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідачів, яка полягала в не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, є протиправною.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.