Справа № 640/24218/21
26 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого-судді Чаку Є.В. та суддів Сорочка Є.О., Коротких А.Ю., дослідивши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження та не долучено докази надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 44 КАС України.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу суду доставлено до електронного кабінету апелянта 10 листопада 2025 року.
21 листопада 2025 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви апелянт зазначив обставини, яким судом вже була надана оцінка.
Крім того апелянт послався на обставини введення воєнного стану в Україні.
Перевіривши заяву про поновлення процесуального строку, суд вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів апеляційного провадження, суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення 20 травня 2025 року, вказане рішення отримано відповідачем 20 травня 2025 року, а апеляційну скаргу апелянтом було надіслано до суду лише 05 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Посилання відповідача на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу відповідача, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк, яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
При цьому, із заяви скаржника не вбачається, що неможливість подання скарги у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з введенням воєнного стану, а також не надано будь-яких доказів в підтвердження зазначеного.
Колегія суддів зазначає, що Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 стосується введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Отже, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї апеляційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення апелянтом необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.
Крім того, Суд також наголошує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Скаржник, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Отже, відповідач не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. У зв'язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною.
Слід зазначити, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на те, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції до моменту подання апеляційної скарги пройшло більше ніж 5 місяці, у зв'язку із поданням необґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, та у силу положень п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 299, 325, 328 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.В. Чаку
Судді Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких