28 листопада 2025 р. Справа № 480/2067/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2025, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 12.09.25 по справі № 480/2067/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ( надалі також - відповідач ГУПФУ в Полтавській області), в якому просив:
- визнати бездіяльність (рішення) Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, оформлену в листі від 10.03.2025 № 1800-0202-8/10248, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації 19.10.2024 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 19.02.2020 до 30.11.2020, протиправною;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу (щомісячного довічного грошового утримання судді) за період з 19.02.2020 до 30.11.2020 в сумі 468435,78 грн, виплаченої позивачу 19.10.2024 відповідно до вимог ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати довічного грошового утримання судді у розмірі 468435,78 грн за період з 19.02.2020 до 30.11.2020, виплаченого 19.10.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати довічного грошового утримання судді у розмірі 468435,78 грн за період з 19.02.2020 до 30.11.2020, виплаченого 19.10.2024.
ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що перерахунок пенсії позива на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а має характер одноразової виплати.
Позивач не скористався правом надання відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС Українисправа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач є суддею у відставці. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує щомісячне довічне грошового утримання судді.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі № 480/2280/20 зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме згідно з довідкою Сумського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Сума доплати на виконання даного рішення суду у розмірі 468435,78 грн перерахована на банківський рахунок позивача 19.10.2024.
Вказані вище обставини сторонами визнаються, а тому відповідно до п.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню та є такими, що встановлені судом.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, виплачених на виконання рішення суду у справі № 480/2280/20 за період з 19.02.2020 до 30.11.2020.
Відповідач листом від 10.03.2025 повідомив, що підстави для нарахування такої компенсації відсутні.
Позивач не погодився з такою відмовою, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється у місяці виплати заборгованості. Право на виплату компенсації особа набуває в момент отримання доходу. Суд зазначає, що особа має право на таку компенсацію незалежно від підстав нарахування заборгованості, добровільно чи на виконання судового рішення. Судом встановлено, що відповідач на виконання рішення суду справі № 480/2280/20, яким поновлено право позивача на отримання утримання в належному розмірі, cплатив 19.10.2024 перераховане утримання позивача за період з 19.02.2020 до 30.11.2020. Компенсація втрати частини доходів провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати перерахованої пенсії. Враховуючи те, що сторонами не заперечується факт остаточної виплати позивачу 19.10.2024 перерахованого утримання за період з 19.02.2020 до 30.11.2020 у розмірі 468435,78 грн, то суд визнає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні позивачу компенсації втрати частини доходів та зобов'язує відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку компенсацію.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Тобто, ст.2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й щомісячне довічне грошове утримання.
А отже, посилання відповідача на те що, перерахунок пенсії позива на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а має характер одноразової виплати є безпідставним.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Своєю чергою, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що , що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» затверджено Порядок №159.
Пункти 1, 2 Порядку №159 дублюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Так, згідно із абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
При цьому, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (зокрема, щомісячного довічного грошового утримання); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Тож у випадку бездіяльності територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, виплата позивачу перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення суду від 06.10.2020 у справі №480/2280/20 відбулася у жовтні 2024 року.
Верховний Суд у постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Оскільки такий обов'язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися з вини відповідача, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду є протиправними, а позов підлягає задоволенню.
Відповідно до висновку сформованого Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, компенсацію втрати частини доходів відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити у тому ж місяці, в якому здійснив виплату нарахованої пенсії.
З метою поновлення порушеного права позивача та ефективного захисту її прав, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати довічного грошового утримання судді у розмірі 468435,78 грн за період з 19.02.2020 до 30.11.2020, виплаченого 19.10.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати довічного грошового утримання судді у розмірі 468435,78 грн за період з 19.02.2020 до 30.11.2020, виплаченого 19.10.2024.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 по справі № 480/2067/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова