28 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/12793/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання нечинним наказу,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням «заяви про доповнення позовної заяви новими обставинами» просить:
- визнати нечинним наказ начальника військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, та виключення зі списків особового складу і зняття з всіх видів забезпечення від 21.12.2017 №451-ОС з урахуванням нових юридичних фактів, які були встановлені судом та містяться у мотивувальній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23;
- зобов'язати відповідача з метою додержання вимог законів для вжиття дієвих заходів для відновлення порушених прав свобод та інтересів позивача, відповідно до вимог п.12, 297, 26, положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України прийняти наказ, про припинення (розірвання) контракту з старшим прапорщиком ОСОБА_2 , та звільнити його з військової служби і виключити зі списків у визначений законом спосіб;
- стягнути з відповідача всі види грошового і матеріального забезпечення з 21.12.2017 по день ухвалення рішення у справі.
Суд ухвалою від 07.10.2024 дану позовну заяву залишив без руху. В подальшому, суд ухвалою від 23.10.2024 позовну заяву повернув позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 ухвалу суду від 23.10.2024 скасовано, а справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Суд ухвалою від 03.04.2025 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Також, ухвалою суду від 03.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Ухвалою суду від 27.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів. В подальшому, суд ухвалою від 11.11.2025 визнав необґрунтованою заяву позивача про відвід судді у справі №620/12794/24. Ухвалою суду від 12.11.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 11.11.2025 про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. від розгляду справи №620/12793/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання нечинним наказу - відмовлено.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вважає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23 суд встановив, що наказ про результати службового розслідування від 21.12.2017 №1999 АГ є таким, що не підлягає виконанню. З метою реалізації вказаного наказу, похідним наказом від 21.12.2017 №451-ОС позивача звільнено зі служби, а тому наказ від 21.12.2017 №451-ОС також є таким, що не підлягав виконанню та є незастосовним до позивача.
Також вказує, що встановлена законодавча заборона на накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення прапорщиків та старших прапорщиків в особливий період через службову невідповідність. Крім цього вважає, що звільненню його зі служби мало передувати видання відповідачем наказу про розірвання контракту.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що наведені в даному позові позивачем твердження не відповідають дійсності, а є суб'єктивною інтерпретацією висновків суду, що висловлені в судовому рішенні у справі №620/7248/23, та є штучно створеною передумовою для звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
На адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло інформування відділу внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.12.2017 №16/174 «Щодо передумов до негативних явищ».
Враховуючи це, групою у складі: першого заступника начальника загону - начальника штабу підполковника ОСОБА_3 , начальника відділу кадрів підполковника ОСОБА_4 , начальника фінансово-економічного відділу підполковника ОСОБА_5 , заступника начальника штабу - начальника відділу прикордонної служби штабу підполковника ОСОБА_6 , заступника начальника відділу персоналу підполковника ОСОБА_7 , начальника відділення по роботі з персоналом (з кабінетом професійно-психологічного добору) відділу персоналу майора ОСОБА_8 , начальника групи внутрішньої безпеки відділу внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 управління внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшого лейтенанта ОСОБА_9 , старшого інспектора (з протидії корупції) працівника ОСОБА_10 відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2017 №1897-АГ, проведено службове розслідування по об'єктивному з'ясуванню причин та обставин порушень, викладених в інформуванні відділу внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.12.2017 №16/174 «Щодо передумов до негативних явищ» з боку посадових осіб відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та від 13.12.2017 № 16/178 «Щодо можливих порушень у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 »».
Результати розслідування оформлені висновком від 18.12.2017.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2017 №1999-АГ «Про результати службового розслідування», а саме за порушення вимог статей 11,12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, невиконання обов'язків та невикористання прав, передбачених посадовою інструкцією, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2015 №1690-АГ, порушень п. 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, укладеного між громадянином України ОСОБА_1 та Північним регіональним управлінням, в частині взятих на себе зобов'язань, на старшого прапорщика ОСОБА_1 (П-034031) накладено дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».
На підставі наказу від 21.12.2017 №1999-АГ та подання до звільнення від 21.12.2017, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2017 №451-ОС «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.12.2017.
Вважаючи, що відповідач на підставі службового розслідування наклав на нього не законно стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» та звільнив з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення на ОСОБА_1 стягнень на підставі наказу від 21.12.2017 №1999-АГ про накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» та звільнення з військової служби; скасування наказу від 21.12.2017 №1999-АГ ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 , яким притягнено ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю»; скасування наказу №451-ОС від 21.12.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та знято з всіх видів забезпечення; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 , поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » IV категорії (тип В) в ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ; стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному обсязі за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2017 року по час поновлення на військовій службі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі №825/349/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/72859940), залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74452957) у задоволенні позову відмовлено.
06.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання рішення протиправним та скасування наказів.
У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник підставою для відповідного перегляду зазначив те, що 11.03.2020 на його адресу надійшла відповідь на його запит. З відповіді заявнику стали відомі обставини, які є істотними для даної справи, і які не були і не могли бути відомі та не були встановлені судами під час розгляду цієї справи та є нововиявленими.
У відповіді, відповідач повідомив про особливий період, який розпочався 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента від 17.03.2014 № 303/2014 і те що він триває дотепер. Також зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2017 №451-ОС «По особовому складу» його звільнено з військової служби за пунктом «е» (через службову невідповідність) частини шостої статті 26 із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто під час дії особливого періоду.
Суд визнав, що наведені заявником мотиви не відповідають ознакам та критеріям нововиявлених обставин у розумінні статті 361 КАС України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення, а тому ухвалою від 25.05.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі №825/349/18 - відмовив (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89514620).
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати наказ від 21.12.2017 №451ос (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 передчасним; зобов'язати відповідача скасувати наказ від 21.12.2017 №451ос (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 16.10.2023 у справі №620/12808/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114267432), залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115836392) позовну заяву повернуто позивачу.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просив:
визнати дії протиправними відповідача - військова частина НОМЕР_1 щодо не нарахуванні та не виплаті позивачу грошового забезпечення за січень 2018 року з відрахуванням 100% премії у відповідності до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017 та наказу «про результати службового розслідування» від 21.12.2017 №1999 АГ в його частині;
зобов'язати відповідача військова частина НОМЕР_1 виконати пункт 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;
зобов'язати відповідача військова частина НОМЕР_1 нарахувати позивачу грошове забезпечення за січень 2018 року разом з премією, від нарахованої суми грошового забезпечення відрахувати 100% премії відповідно до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;
стягнути з відповідача військова частина НОМЕР_1 невиплачене грошове забезпечення за січень 2018 року без 100% премії відповідно до пункт 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;
зобов'язати відповідача військова частина НОМЕР_1 виконати наказ про результати службового розслідування» від 21.12.2017 №1999АГ в частині: позбавити премії у розмірі 100% від нарахованої суми у січні МІСЯЦІ 2018 року у відповідності до вимог пунктів 3.5.6. інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, затвердженої наказом адміністрації Держприкордонслужби від 20.05.2008 №425;
зобов'язати відповідача військова частина НОМЕР_1 відповідно до наказу від 21.12.2017 №1999 АГ «про результати службового розслідування» в цій частині нарахувати позивачу грошове забезпечення за січень 2018 року разом з премією, від нарахованої суми грошового забезпечення відрахувати 100% премії;
стягнути з відповідача військова частина НОМЕР_1 , невиплачене грошове забезпечення за січень 2018 року без 100% премії відповідно до вимог наказу від 21.12.2017 №1999 АГ в цій частині;
визнати передчасним наказ від 21.12.2017 №1999 АГ в частині реалізації дисциплінарного стягнення в дію з фактичним застосуванням стягнення « звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», що відбулось без виконання відповідачем вимог наказу від 21.12.2017 в іншій частині, а саме: без здійснення виплати грошового забезпечення за січень 2018 року відповідно до вимог цього наказу;
скасувати наказ від 21.12.2017 №1999 АГ в частині реалізації дисциплінарного стягнення в дію з фактичним застосуванням стягнення « звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», що відбулось без виконання відповідачем вимог наказу від 21.12.2017 №1999 АГ в іншій частині., а саме: без проведення всіх розрахунків та здійснення всіх виплат зокрема без здійснення виплати грошового забезпечення за січень 2018 року.
Свої вимоги обґрунтував тим, що не нарахування та не виплата військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2018 року, з відрахуванням 100% премії у відповідності до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017, а також наказ від 21.12.2017 №1999АГ, в частині реалізації дисциплінарного стягнення в дію з фактичним застосуванням стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» є протиправними та порушують його права і соціальні гарантії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №620/7248/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117184985), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121137709), в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.
Звертаючись до суду з даним позовом (справа №620/12793/24), позивач просить визнати нечинним наказ начальника військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, та виключення зі списків особового складу і зняття з всіх видів забезпечення від 21.12.2017 №451-ОС з урахуванням нових юридичних фактів, які були встановлені судом та містяться у мотивувальній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 620/7248/23.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам та доводам позивача, суд звертає увагу на таке.
Як вбачається з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач у січні 2018 року не виконував обов'язки військової служби та не входив до складу Державної прикордонної служби України, у зв'язку зі звільненням та виключенням зі списків Військової частини НОМЕР_1 з 21.12.2017, то грошове забезпечення ОСОБА_1 за січень 2018 року, у тому числі і премія, нарахуванню чи відрахуванню не підлягає.
Також суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати наказ від 21.12.2017 №1999 АГ в частині позбавлення премії у розмірі 100% від нарахованої суми у січні місяці 2018 року відповідно до вимог пунктів 3.5.6. Інструкції від 20.05.2008 №425, зобов'язання відповідача відповідно до наказу від 21.12.2017 №1999 АГ нарахувати позивачу грошове забезпечення за січень 2018 року разом з премією й відрахувати від нарахованої суми грошового забезпечення 100% премії, а також стягнути з відповідача невиплачене грошове забезпечення за січень 2018 року без 100% премії відповідно до вимог наказу від 21.12.2017 №1999 АГ.
Щодо позовних вимог про визнання передчасним та скасування наказу від 21.12.2017 №1999 АГ в частині реалізації дисциплінарного стягнення щодо звільнення позивача з військової служби за службовою невідповідністю без виконання відповідачем вимог наказу від 21.12.2017 №1999 АГ в іншій частині, а саме: без проведення всіх розрахунків та здійснення всіх виплат зокрема без здійснення виплати грошового забезпечення за січень 2018 року, то колегія суддів вважає такі вимоги необґрунтованими, оскільки невиплата грошового забезпечення не може слугувати самостійною підставою для скасування наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за січень 2018 року з відрахуванням 100% премії відповідно до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017 та зобов'язання відповідача виконати пункт 7 висновку службового розслідування шляхом нарахування позивачу грошового забезпечення за січень 2018 року разом з премією та відрахувати від нарахованої суми грошового забезпечення 100% премії, а також стягнути з відповідача невиплачене грошове забезпечення за січень 2018 року без 100% премії, то колегія суддів зазначила, що позбавлення позивача премії висновком службового розслідування не може порушувати права і або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах, тому адміністративний позов в цій частині не підлягає до задоволення, як необґрунтований.
Проаналізувавши зміст мотивувальної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23 суд наголошує на помилковості міркувань позивача про те, що наказ про результати службового розслідування від 21.12.2017 №1999 АГ є таким, що не підлягає виконанню, оскільки його невідповідність встановлена лише в частині неможливості провести всі розрахунки та виплати, зокрема грошового забезпечення за січень 2018, що обумовлено тим, що позивач у січні 2018 року не виконував обов'язки військової служби та не входив до складу Державної прикордонної служби України, у зв'язку зі звільненням та виключенням зі списків Військової частини НОМЕР_1 з 21.12.2017. При цьому, судом наголошено, що невиплата грошового забезпечення не може слугувати самостійною підставою для скасування наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
В той же час, правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення була предметом розгляду у справі №825/349/18 де суд жодних обставин, які б свідчили про те, що службове розслідування проведено неповно, встановлено не було.
А отже, приймаючи до уваги Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі №825/349/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/72859940), залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74452957) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23, станом на момент звернення до суду з даним позовом наказ від 21.12.2018 №1999 АГ ніким і нічим не скасований, а отже не є таким, що не підлягає виконанню.
Також в обгрунтування позову, позивач посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23 було встановлено, що він перебував у званні старшого прапорщика, а отже, оскільки встановлено законодавчу заборону на накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення прапорщиків та старших прапорщиків в особливий період через службову невідповідність, наказ від 21.12.2017 №451-ОС підлягає скасуванню.
Наведені посилання суд до уваги не приймає та зазначає, що подібні обставини встановлені і Чернігівським окружним адміністративним судом у справі №825/349/18 про що зазначено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23. Про перебування позивача у званні старшого прапорщика також свідчать і оскаржуваний наказ, подання на звільнення, висновок службового розслідування, надана ним копя військового квитка, тощо.
Таким чином твердження позивача про те, що саме постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23 встановлено, що він перебував у званні старшого прапорщика свого підтвердження не знаходять.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
При цьому суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 зробила висновок щодо застосування частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
В той же час, ані у мотивувальній частині постанови Чернігівського окружного адміністративного судом у справі №825/349/18 ані постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23 обставини щодо перебування позивача у звінні страшого прапорщика до об'єкта доказування не входили та взагалі ніким і нічим під сумнів не ставились.
З огляду на вказане суд вважає, що зазначення судом у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7248/23 про те, що позивач перебував у званні старшого прапорщика та, як наслідок, подання даного позову з цих підстав, є штучно створеною передумовою для звернення до суду позивачем поза межами встановлених законодавством строків.
Щодо суті встановленої законодавчої заборони на накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення прапорщиків та старших прапорщиків в особливий період через службову невідповідність, суд зважає на таке.
Відповідно до п «е» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: через службову невідповідність.
Пунктом «е» частини 8 цієї статті передбачено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків.
Як вбачається з наказу від 21.12.2017 №451-ОС позивача звільнено зі служби в запас за п. «е» ч.6 ст.26 із застосуванням ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Аналіз наведених положень ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» свідчить, що забороняється звільняти під час дії особливого періоду з військової служби через службову невідповідність прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів, у разі невиконання ними службових обов'язків.
Зазначена норма розширеному тлумаченню не підлягає.
В той же час, судом встановлено, що позивача, окрім невиконання службових обов'язків, притягнуто до дисциплінарної відповідальності:
- за порушення вимог статей 11,12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,
- невикористання прав, передбачених посадовою інструкцією, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2015 №1690-АГ,
- порушень п. 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, укладеного між громадянином України ОСОБА_1 та Північним регіональним управлінням, в частині взятих на себе зобов'язань.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивача звільнено виключно у зв'язку невиконанням службових обов'язків.
В даному випадку суд наголошує на тому, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, тощо.
А отже, встановлення невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків не свідчить про відсутність порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, присяги, тощо, що є достньою та самостійною підставою для його звільнення.
Щодо посилань позивача на те, що звільненню його зі служби мало передувати видання відповідачем наказу про розірвання контракту, суд їх до уваги не приймає та зазначає про таке.
Відповідно до п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються Адміністрацією Держприкордонслужби.
Пунктом 26 Положення передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з пп.2 п.27 Положення днем припинення (розірвання) контракту є: день, зазначений у наказі начальника органу Держприкордонслужби про виключення військовослужбовця зі списків особового складу цього органу в разі дострокового припинення (розірвання) контракту.
З аналізу викладеного слідує, що наказ про виключення зі списків особового складу і є саме тим письмовим наказом, що підтверджує припинення правових відносин військовослужбовців з державою, а отже дострокове розірвання контракту не потребує прийняття додаткового наказу, оскільки таке не створювало б жодних змін або припинення правових відносин військовослужбовців з державою.
Тобто, навіть якщо такий наказ і мав би видаватися, як помилково вважає позивач, останній жодним чином не впливав би на правомірність наказу про виключення зі списків особового складу, оскільки не є тим наказом, що породжує будь-які права або обов'язки сторін.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на п.297 Положення, яким передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання (припинення) контракту про проходження військової служби з ініціативи командування, має право оскаржити «наказ про дострокове розірвання (припинення) контракту» і «звільнення з військової служби» у порядку, встановленому законодавством. Оскарження не зупиняє виконання зазначеного наказу.
З огляду на зміст правової норми, аналізуючи її текстове вираження під кутом зору його лексико-семантичних, лексико-граматичних, морфологічних, синтаксичних характеристик, суд зазначає, що вживання єднального сполучника "і" у словосполученні «наказ про дострокове розірвання (припинення) контракту і звільнення з військової служби» використовується для поєднання однорідних членів речення та в даному випадку вказує на два тотожних поняття разом, що знаходить своє відображення в другому реченні п.297 Положення, де слово «наказ» використовується в однині.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають та не спростовують висновки суду.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складено 28.11.2025.
Суддя Л.О. Житняк