24 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/12063/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.
за участі секретаря Стасюк Т.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.10.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП №79453837 з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 3 922 578,56 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою головного державного виконавця від 28.10.2025 було відкрито виконавче провадження ВП №79453837 з виконання постанови Київського апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 3 922 578,56 грн, однак вказаний виконавчий документ пред'явлено до примусового виконання з пропуском строку пред'явлення.
Також вказує на наявність суперечностей між двома нормативними актами, а саме Законом України «Про виконавче провадження» та ст.303 КУпАП. Вважає, що оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання стягнення адміністративних штрафів за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норми КУпАП.
Суд ухвалою від 07.11.2025 прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, призначивши її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання. Одночасно встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити та вказав, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Жодних порушень норм чинного законодавства державним виконавцем не допущено, а тому підстави для скасування постанови відсутні.
Сторони в судове засідання не з'явились. Розгляд справи просили провести без їх участі.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
28.10.2025 на виконання до відділу надійшла постанова №758/9805/24 видана 23.06.2025 Київським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Енергетичної митниці 3 922 578,56 грн штрафу.
У зв'язку з відсутністю підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, 28.10.2025 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка є предметом даного спору.
Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною позивач звернувся з цим позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
судові накази;
ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
виконавчих написів нотаріусів;
спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою;
посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Також, за правилами статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно із статтею 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом від 15.03.2022 №7168, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.
Разом з цим, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15.03.2022 №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Суд наголошує, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
А тому твердження позивача про те, що порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання стягнення адміністративних штрафів за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, як спеціальним нормативно-правовим актом, є помилковими та на увагу не заслуговують.
Позаяк, порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, і у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
З огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як Кодексом про адміністративні правопорушення так і іншими законами України, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», суд вважає обґрунтованим врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред'явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання, а тому приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №260/2595/22 та від 03.08.2023 у справі №420/10415/22.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, а отже у позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Деснянський відділ Державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Княжа, 28,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000, код ЄДРПОУ 35029719).
Повний текст рішення суду в повному обсязі складено 28 листопада 2025 року.
Суддя Л.О. Житняк